Усім вітання. Мене звати Юла Бєльська. Поруч мене психолог-практик Василь Зима, і ми говоримо про наболіле. Під час повномасштабної війни українці часто черпають інформацію через соціальні мережі, там же вони мають можливість висловити свою позицію. Я не виключення. Днями мені, Василю, потрапило на очі насправді криваве відео. Опублікував його журналіст Юрій Бутусов. На цьому відео ми бачимо військових з бригади "Магура". Там один військовий потрапляє на міну, йому відриває ногу. Там просто шмаття, правда. В мене зараз мурашки просто біжать по шкірі. Ми не будемо це показувати для наших ютуб-користувачів, я просто опишу тобі свою реакцію, і ти заодно зрозумієш мій психологічний настрій в реакції на це відео. Він намагається накласти турнікет, йому це вдається, він повзе до БМП, ми бачимо, як просто волочиться по землі ось ця його нога. Там не заблюрено, тобто все відкрито і відверто. Яке продовження цього відео? Військові з цієї бригади звернулися до журналіста, сказали: "Слухай, чоловіче, давай ти видалиш його". Він видалив, але тим не менше підхопили різні соціальні користувачі в різних мережах, так, і почали таки ширити те відео. І тут ми вже бачимо різні позиції українців на це відео. Я думаю, що ми з тобою можемо зараз пройтися по них, щоби ти прокоментував психологічний стан цих людей. Тому що там... Ну там різне.Я зараз зроблю такий вступ, а потім. Я колись спілкувався з військовим, який був в Дебальцево. До речі, військові дуже правильну пораду дали Бутусову. Я розумію Бутусова, він хоче викликати таким чином певну реакцію суспільства.Але військові вчинили правильно, тому що вони військові. І військові насправді відрізняються від цивільних людей. Справжні військові. Це треба розуміти. Мені розказали дуже таку історію цікаву: коли Збройні сили України виходили з Дебальцевого тоді, коли Порошенко в цей час проводив перемовини з путіним в Мінську, це була така критична ніч. І військові десантники, які десантники (вони навчалися, вони професійні військові) їздили, каже, по населеному пункту і збирали деяких мобілізованих людей. Вони не погані, просто вони були настільки в великому шоці, що, каже, навіть доводилося інколи руки відбивати, коли вони цими руками трималися за паркан під час обстрілу. Вони просто били по руках, щоб той відпустив, кидали їх на броню і вивозили. Тому що професійні військові, які, можливо, психологічно готові до війни, і люди, які до неї не готові навіть на фронті, поки вони не вживуться в цю війну, це трохи різне сприйняття реальності і сприйняття війни. Війна кривава. Тому я зробив такий вступ, щоб ви зрозуміли, що сприйняття війни професійним військовим при всіх її жахах і страхах, які там є...І цивільним, це різні позиції... і при необхідності вбивати і необхідності бачити, як гинуть твої побратими, в когось розлітається голова, в когось відривається нога. Але ці люди розуміють, куди вони йдуть і де вони живуть. Хоча вони теж отримують травму військові, але вони сказали дуже правильну річ журналісту Бутусову: "Видали це відео". Я поясню пізніше, чому це правильно. А тепер давай послухаємо реакцію.Так, тут, власне, ситуація наступна. Ми маємо з тобою розібратися, в принципі, що можна публікувати таким чином в соціальних мережах. Чи має місце це відео бути ось там, от в Інстаграмі. Тому що ось позиції, так, пройдемося по них. Позиції такі. Перше: "Таких відео треба більше, щоб люди схаменулися і не на дискотеки ходили".Люди, які ходять на дискотеки, вони такі відео не будуть бачити, вони туди навіть не заходять і не дивляться. Вони дивляться Інсту, хто там який лук собі підібрав, де можна відпочити або скільки коштує грошей...... купити собі перепустку і виїхати чоловікові за кордон, скажімо так, який хоче це зробити. Ну якщо людина ходить на дискотеку, відтягується, п'є, займається..., думає про шопінг і про те, де ще більше зрубати бабла або де якось щось намутити, або когось обманути, або як якому воєнкому дати, щоб виїхати за кордон. Ну цю людину точно не цікавить таке відео, вона його не шукатиме, вона не сидітиме в тих пабліках, де це відео може з'явитися. В неї в телеграмі, я переконаний, немає військових каналів, з яких вона черпає інформацію. В неї якісь зовсім інші канали. Ну її це не цікавить. Навіть якщо вона це відео побачить і це доросла людина, скажімо, але яка не живе і не цікавиться війною, вона його просто перегорне і піде далі.Дивись, наступна позиція: "Такі відео мотивують донатити".Давайте погодимося з тим, що всі люди мають різний ступінь психологічної броні і сприйняття того чи іншого. Є люди товстошкірі, є люди тонкошкірі. Так простіше сказати. Є люди з високим больовим порогом, є люди з низьким больовим порогом. Комусь можна без анестезії лікувати зуби і йому буде нормально, а комусь доторкнуться до десни і він вже, як то кажуть, знепритомніє. Тому, коли ти викладаєш це в публічний доступ, ти розумієш, що ти можеш завдати непоправної інколи шкоди певним людям, не спитавши в них їхнього дозволу. Тому... Тим паче це може побачити дитина, це може бачити підліток. Слухайте, у мене син-підліток, я бачу, як він реагує на цю війну і, чесно кажучи, я б дуже не хотів, щоб він такі відео побачив. Діти дуже-дуже сприйнятливі до цього, їх це дуже ранить. Діти живуть зараз... Я знаю, от в мене друзі, знову ж таки, син є. Вони бояться згоріти, бо вони бачили, як горять в танках, відео десь якесь. Вони бояться потонути після того, що сталося з Каховською ГЕС. Пан Бутусов хоче, щоб діти ще чогось боялись, йому від цього стане легше, чи яким чином це діяти? Ну тобто має бути відповідальність. Якщо ти поширюєш подібне відео на широку аудиторію, ти можеш зробити травму певним людям. Ти за це готовий відповідати? Я думаю ні.От, власне, тут була позиція однієї вагітної жінки, яка сказала: "Навіщо я це переглянула? В мене просто передчасні перейми можуть початися, тому що в мене вже серце болить і я йду зараз пити ліки". Вона встигла, правда, це написати. Ну але тим не менше, вона висловила свою позицію, і вона каже, що це неприйнятна історія. Тобто все-таки має бути граничне обмеження по віку, я не знаю там, щоби були якісь категорії, де інстаграм дасть можливість ставити: так, це не можна дивитися вагітній, підлітку, дитині і так далі. Більші обмеження, але відео поширювати таки?Я думаю, знову ж таки, що військові сказали пану Бутусову дуже правильну річ: "Прибери це відео". Тому що, якщо ти хочеш донатити, тебе і так можуть мотивувати цим. Ти бачиш людей, скажімо, інвалідів, які стали інвалідами на фронті, так, на вулиці. Не обов'язково бачити, як ця людина цю нову втратила. Зрозуміло, що війна — це страшний час. І в принципі в нас на війну, всі ж розуміють, в нас, людей відбирають. Лікарів, військових, вони проходять військово-лікарську комісію, вони проходять психолога, вони спілкуються з психологом, і людей, які не адекватні, їх на війну зазвичай не направляють, тому що вони ці жахи війни можуть не пережити. А навіть психологічно здорові люди отримують посттравматичний синдром після війни і інші розлади психіки після того, що вони побачили. Тому що війна вона страшна, Ми всі і так це знаємо. Тому подібні відео, я вважаю, можливо, якісь там фахові є спільноти, де це можна переглянути. Я думаю, що найголовніше, де це треба переглянути, це в Генеральному штабі. Вони повинні подивитися, зрозуміти, які є помилки, огріхи і як нам дістати більше техніки, яка розміновує територію під час контрнаступу. Оце буде реальна користь.Дехто сказав, що це просто хайп на відірваній нозі. Звучить дуже страшно, грубо, але по суті, дехто, хто почав поширювати це відео, власне, назбирав дуже багато додаткових підписників собі, коментарів, лайків і активність акаунту.Дуже не хочу думати, що хтось таким чином просто накручує підписників, але кожен підписник в телеграмі — це зайві гроші, давайте не забувати. Я не думаю, що військовий, приїхавши додому, збере дружину, дітей своїх, посадить поряд і скаже: "А давайте подивимось, як в нас людям голову відривало, ноги відривало на війні, як росіян розривало від мін і як мої побратими горіли в БТРі. Хочете подивитись? А давайте подивимось". І сідає з родиною, маму покликав і показує відео. Каже: "Давайте дивитися, як на війні страшно". Ну всі розуміють, що там страшно. Але коли військовий приходить з війни, він йде в магазин і купує дітям ляльку, а жінці квіти і цукерки. Правда ж? Тобто він не хоче їх зробити співучасником цього жаху, який він пережив. Він хоче його забути.Хочеться продовжити тему соціальних мереж, тому що ми, українці, під час повномасштабної війни творимо собі кумирів у соціальних мережах. Тому що так виходить, що ті ж диванні експерти, люди, які мають мінімальний якийсь досвід, але вміють красномовно говорити, вони насзбирують собі таку армію прихильників серед звичайних українців, які проймаються довірою. Але в результаті проходить певний час, починається якесь, наприклад, журналістське розслідування і все. Таким чином, ми вже зневірюємося і вже починаємо хейтом обливати ту чи іншу людину. Так було від початку повномасштабної війни. Згадаймо Арестовича, так. Він же ж, по суті, був таким заспокійливим для українців.До речі, знову з'явився зараз і каже, що його оббрехали перед президентом.Насправді все не так погано, і він ні в чому не винен. Він сподівається, що президент його пробачать. А і він ще сказав, що крім цього контрнаступу в нас ще 2-3 контрнаступи відбудеться, і ще 200 тисяч мобілізованих заберуть на фронт. Ну це такі нові прогнози від Арестовича. Очевидно, без цього хліба йому стало якось жити дуже сутужно або просто, може, не весело, і його турецька засмага його не рятує.Я зрозуміла. Скажи, будь ласка, ми от будемо ще приклади, окрім Арестовича, підіймати, чому українці таки намагаються знайти собі когось, в кого вони починають вірити, довіряти, і так якось виходить, що потім зневірюються вщент?Це, до речі, хороший приклад цієї історії. Я маю на увазі, коли ми говоримо про експертів, про блогерів, про тих, яких ми хочемо слухати. От я теж перед сном лягаю, я слухати тих експертів, яким я довіряю, що там вони говорять із української, з російської сторони. Ну, з російської, я їм недовіряю, просто мені цікаво, що вони говорять з цього приводу. Тому люди вибирають того, кого їм хочеться слухати. Навіть про цю війну ти будеш слухати того експерта, який розказує, що все добре, через 2-3 дні все закінчиться. Це психологічний прийом такий, щоб людину тримати в тонусі, вона не опустила рук, бо якби нам сказав Арестович 1,5 роки тому, що війна буде ще 1,5 роки, ми втратимо сотні тисяч людей...Ми б його більше не дивилися.Ми б його більше не дивилися і точно люди би всіма засобами намагалися втекти з України. Ну, більшість людей. Але таким чином теж люди підтримувалися. І тут треба віддати належне Арестовичу, як би хто до нього не ставився, що він таким чином все ж таки заспокоював людей. Головне не брехати людям. Тобто заспокоювати людей можна, але не казати людям, скажімо, в Бучі, що залишайтесь в Бучі, нічого страшного. А через 2 дні ці люди вже лежали на асфальті в Бучі.Так слухай, як тоді брехуна розпізнати? Того вдаваного експерта?Це була заява окремої депутатки, яка сказала, що все добре, але виявилось недобре. Ну, з приводу, дивіться, от є зараз ситуація, скажімо, на Бахмутському напрямку. Можна розповідати всі жахи, які там відбуваються: втрати, каліцтва, поранення, труднощі. Можна говорити, що ми все ж таки потроху просуваємося, більш-менш ситуація стабільна і навіть росіяни втрачають позиції. Люди думають: "А ну добре. Все, все..." Але це стосується бойових дій. Ми слухаємо зараз людей, які розповідають нам про життя під час війни, про стосунки під час війни, про секс під час війни, про розлучення під час війни. І ми, знову ж таки, ми в кожній ситуації вибираємо слухати тих людей, які нам подобаються. Як то в Біблії сказано, що кожен вибирав солодкого для свого вуха. І ми вибираємо солодке для своїх вух.Це психологічна броня наша внутрішня, правильно?Певно, що так. Ми не хочемо чути те, що ми чути не хочемо.Ну, дивися, інший приклад Спартак Субота, так. Психолог, психотерапевт він себе називав з дипломами в яких там знаки питання великі, так. Нещодавно, до речі, проходилася книгарнею, дивлюся і книга його є, хоч його вже абсолютно обіграли всі, хто тільки міг, і вже багато хто звинувачень йому насипав так добряче. Тим не менше, він далі продовжує вести свої психотерапії...Ну, він зібрав свої аудиторії, яка його не зрадить.От. Яким чином настільки вибудовувати комунікацію тоді отаким от, давайте відверто, підставним експертам? Це маніпуляція свідомістю людей, щоб потім їх настільки втримати? Бо фан база в нього частково лишилася після тих розкритів журналістських.Ну, це всі ті прийоми, які існували і раніше. Я, скажімо, коли навчався ще у школі, в перших класах в радянські часи і там на початку 90-х уже, і в нас з'явилося "Біле братство". І я, коли ходив у школу завжи їх бачив. Вони стояли на Хрещатику, біля гастроному "Хрещатик" і роздавати свої листівки, і оце там співали. І в нас деякі однокласники потрапили до них і так в школу більше не повернулися. Але я до того веду, що та людина, яка, власне, створила це "Біле братство", Кривоногов, був фахівцем в структурі КГБ, саме із психологічного впливу на маси. Тому ці прийоми це психологія, це певні впливи, які здійснюються на людей. Так само ті люди, які знаються на базових принципах маніпуляції: управління свідомістю, управління масами, підкорення людини, перетворення людини на те, на що ти хочеш перетворити, вони цим користуються. Я не знаю, чи це робить Спартак Субота, я його не досліджував. Я просто кажу, як факт. І, звичайно, з цих людей створюють свою паству і вони з нею працюють. І ці люди від них не вирвуться, якщо люди не спроможні цього зробити або без допомоги іншого фахівця, якщо цей їхній умовний лідер або умовний пастор, їх не відпустить. От і все. Вони потраплять в певну залежність, в залежність від його голосу, від його слів, від його заспокоєння, від його образу, який ти полюбив, або він для тебе сексуально привабливий, ким би ти не був, чоловік чи жінка, бо розумію, що в нас є ЛГБТ. От тому і так люди живуть в цій історії. Це не лише Спартак Субота. Це можуть бути щоденні звернення пана Зеленського. Це може бути Арестович, Дмітрій Гордон...А я тобі ще один приклад наведу. Звати його Алі Шехайтлі
, так званий "Інструктор.юа", який навчає військових, як розбиратися у військовій справі, як ходити з автоматом, які прийоми виконувати і так далі. І при цьому всьому ми пам'ятаємо журналістське розслідування Майкла Щура, який разом із професійним інструктором довели, що, ну слухайте, такі дії військовим, навпаки, нашкодити можуть. І він далі має ту свою армію прихильників. І він далі всім пояснює, що це просто наклеп, я професіонал. Яким чином зробити так, щоб українці все таки навчилися розпізнавати, так це є вдаваний експерт? Чи просто від початку не будувати тої довіри, а все таки спочатку перевірити хто ця людина і тільки потім пройматися якоюсь довірою?Ну, ті люди, які потраплятимуть на фронт, вони точно працюватимуть з інструкторами, які пройшли війну, тому що це їхнє життя. Я тут лише одну історію розповім. Я писав книгу про перший рік війни і прочитав історію цікаву про оборону Києва. Перші дні був там інструктор, у наших бійців тероборони, дуже крутий, дуже модний, дуже класний. Але коли почались реальні бойові дії і люди приїхали на свої позиції, інструктор сів на машину і поїхав в іншому напрямку. Потім приїхав такий пузатий майор, звичайний військовий, справжній інструктор дав усім "трендюлєй", всіх роставив по позиціях, вони відбили наступ і всі залишилися живі. І тоді цей боєць сказав: "Я зрозумів, чим відрізняється розпіарений інструктор від реального пузата майора, який пройшов війну на Донбасі, який знає, що робити". От і все. Тому тут людина повинна мати критичне мислення. Але, знову ж таки, якщо людина хоче це чути, бачити, відчувати, переживати і від цього отримувати якесь задоволення... Знаєте, такий щоденний психологічний масаж від когось: "мені добре", "мені приємно", "я заспокоююсь"...Рожеві окуляри так і будуть працювати й далі.Як раніше люди сідали перед телевізором в 90-х, клали банки...І слухали Чумака і Кашпіровського. Ну це та сама історія. Тобі хочеться це чути, а комусь класно на цьому теж заробляти свої якісь незрозумілі для мене бали, там матеріальні чи нематеріальні, висуваючи цих цих інструкторів в етери.Тут важливо розуміти, друзі, що ті от рожеві окуляри потрібно знімати. Потрібно критично мислити і розуміти, хто для вас може бути справжнім експертом, а хто просто вішає спагетті на вуха і потім ви його поглинає, а потім розчаровуєтеся, переживаєте якусь мікродепресію, а потім знову починаєте шукати собі кумира. Не робіть так, будь ласка. Тут, Василю, ми вже традиційно маємо питання від слухача-глядача. Це є конкретно в мене повідомлення у Facebook. Отже, будеш допомагати, ну принаймні постарайся, будь ласка. "Скажіть це вже я їду з глузду, чи це нормально? Після того, як нашій родині вдалося виїхати з окупації, мені часто сняться кошмари. Іноді наче той самий сон повторюється, як на моїх очах знущаються з односельчанина з Херсонщини. Іноді не запам'ятовую, що сниться, але прокидаюся в холодному поту зі страхом. Намагалася пити заспокійливе на ніч, не особливо допомагало. Я вже не знаю, що робити. Може напиватися, щоб відключитися одразу? Я вже просто боюся спати, бо знову щось жахливе насниться.Ну, тут одразу все те, що перераховує жінка в цьому листі: алкоголь і певні препарати, які вона вживає, це якраз те, з чим не можна надуживати. Алкоголем точно не можна надуживати, тому що алкоголь сам по собі провокує кошмари, навіть якщо ти їх не бачив і в тебе немає цього фактору стресу в твоїй свідомості. Ну, і препарати також, є валеріанка, ромашку можна пити, якісь такі простенькі заспокійливі і те, що розслабляє твою нервову систему. А щодо препаратів сильних або седативних, або транквілізаторів, то, звичайно, треба радитися з лікарем, перш за все. Я розумію, що тут є історія певного стресу, який існує в її голові. Людина бачила смерть, бачила знущання і це в ній засіло. Тут варто звернутися, певно, все ж таки до фахівця зі сну.Тет-а-тет поспілкуватись.Так, поспілкуватись тет-а-тет, якщо ти не можеш цього позбутися, бо ти це пережила. Це перше. Знов ж таки, в цій історії точно не треба надуживати алкоголем. Є прості поради, знаєте. Треба, по-перше, точно спати з 10-ої до 2-ої ночі. Потім можна блукати, дивитися на місяць, читати новини і так далі. Потім перед сном, ну, принаймні за деякий час до сну, хоча б години за 4, не читати новин про події на фронті бажано взагалі. "Вибухне ЗАЕС", "Китай допоможе Росії", "Росію не можна перемогти"...Це розбурхує свідомість, так?Так, це розбурхує свідомість. Людина починає цим жити і перед сном це на неї впливає. Тому новини краще читати, от саме такі новини, читати десь о 15-16 годині дня, максимум до 17 годин, і потім не читати. Також впливає стан фізичний людини на те, що вона бачить у своїх снах. Зокрема краще все ж таки не їсти перед сном багато, тому що коли людина переїдає, вона теж може бачити кошмари. Це теж факт. Навіть якщот ти.. Це не пов'язано з війною. Людина, яка переїла, її шлунок вночі не працює, це все в ній каменем лежить і це теж може впливати на кошмари. Хто, як би не думав, ми все ж таки і духовні, і душевні істоти, але і фізичні істоти також. Але є той стресор, який існує зараз, незалежно від того, хочемо ми цього чи не хочемо, це війна. На війні ми чи не на війні... Я знаю історію, мені розповідали мої колеги, коли люди, які, скажімо, виїхали з Маріуполя. Їх рятували від спроби вчинити самогубство за кордоном. Тому що, виїхавши за кордон, вони не змогли виїхати з цього Маріуполя, який залишився в їхній голові, в їхні душі, в їхній свідомості. Ну, вибачте мені, коли ви ходили містом, перед вами снаряди розривали людей, вибуховою хвилею людей вибивало з вікон, вони падали перед вами на вулицю, загиблі діти і живі діти, які стоять біля могил своїх батьків, люди, які їдять щурів і п'ють воду з калюж. Слухайте, це забути неможливо і тому тут теж треба працювати з фахівцем. Є така війна, є та війна, якою живуть люди у Франківську, Львові, Тернополі, навіть почасти там, в Черкасах, інших містах. Війна тилова, але війна з обстрілами, з інформацією про загиблих, про те, що твого чоловіка, брата, свата, забрали на війну — теж це війна, в якій ми живемо. І тому ми цей стресор не зможемо прибрати з нашого життя ніяким чином. Єдине, що тут треба робити от те, що я казав. І плюс, це просто до поради, бо війна війною, є й інші моменти, які є в житті людей, скажімо, хвороби. Якщо у вас є якась серйозна хвороба, про яку ви не знаєте, це може бути онкологія, яка десь народилася, але поки вона не дала про себе знати больовими відчуттями. Бо онкологія, знову ж таки, в нас спершу клітини здорові сприймають ці клітини, як свої, тому вони на них не реагують і ви не відчуваєте болю. Але вона може вирости і тоді вже пожирати і це можна відчути. Тому це може бути онкологія, це може бути якась інша хвороба: там киста, розлади шлунку, чого завгодно. І такі моменти теж можуть призводити до кошмарів. Організм таким чином сигналізує. Тому все одно варто, якщо вам сняться постійно кошмари, окрім війни, звернутися до лікаря і провести певну діагностику свого організму, тому що це може бути хвороба, про яку ви не знаєте, але яка є.Чи є кошмари чимось поганим, тобто синдромом якогось психологічного розладу, що вже в тебе якийсь є діагноз, який можна поставити?Серйозний розлад — це тоді, коли ти взагалі не спиш. Бо коли ти спиш і бачиш кошмари, ти все одно спиш. Тобто, ну, немає такого якогось зовсім вже вироку для тебе. От коли ти зовсім не спиш, тому що ці кошмари не дають тобі спати, вони живуть у твоїй свідомості, тоді, звичайно, треба звернутися до фахівця з розладів сну. Це люди, які спеціально навчені. Вони вам можуть розказати, вивчити, провести якісь сеанси з вами і допомогти.Як вийти з цих от перших хвилин стресу після сну? Людина прокидається, вона в холодному поту, руки тремтять. Перші дії, які мають бути, щоб тебе заспокоїти?Я намагаюсь завжди росередитись на якійсь точці в просторі, сконцентруватися на ній і просто виринути з цього сну в цю реальність. Бо інколи буває таке, коли ти прокидаєшся з кошмару, ти не можеш з нього вийти, ти не розумієш, де ти взагалі знаходишся. Сконцентруйся на чому завгодно (на сідницях дружини). Я образно кажу, звичайно, на іконі, яка там висить десь в кутку.Так, хто дружини, хто там чоловіка... Але просто треба з цього вийти і зрозуміти, що ти в реальності, а потім буде поганий настрій. Тут треба прогулянки, зробити зарядку, випити кави, почитати щось позитивне, мати біля себе кілька позитивних книжок, просто беріть і читайте...Шоколадку з'їсти допоможе?Шоколадку можна з'їсти. Ну вона...Ну, кажуть там же ж вона стимулює гормон радості, щастя.Так, стимулює гормон радості і набір зайвої ваги.Скажи, звертатися до сонників — це нормально?Якщо є якись такий сон і ви розумієте, що воно шось таке хороше... Ну, от, умовно кажучи, мені нещодавно приснився чорнозем. Багато чорнозему. Я думаю: "Ну подивлюся", — бо мені таке ніколи не снилося. Я думаю, подивлюся... Кажуть, що це багатство. Думаю: "Ага, харашо! Я тоді буду в це вірити". Бо якби приснилися якісь миші гнилі там, скажімо, чи ще щось таке, я б не дивився...Зайти в каламутну воду, значить.Та, якби зрозумів, що це щось погане, думаю, я не буду краще дізнаватись. Тому, звичайно, не надуживайте. Коли щось такі якісь хмарки сняться, дівчата молоді чи хлопці, якісь квіти, щось таке красиве, позитивне, подивіться. Може, воно щось вам буде добре. Якщо якісь такі негативні речі...Короче кажучи, якщо хороше сприймайте. Погане — не сприймайте. Все і таким чином виходимо із ситуації.Я ж кажу, людина, вона... Віра працює в цьому житті і як психологічна установка певна, тому краще не треба вірити в погане.Василю, дякую тобі за цю розмову! Сподіваюся, комусь ми допомогли відповідями на ці актуальні питання під час війни. І нагадуємо, друзі, підтримуйте український контент, поширюйте це відео, ставте пальці догори, підписуйтеся на канал "FM Галичина". Ну і, звісно, вже наступного тижня очікуйте на нове відео.
