Снаряди можуть бути доставлені в Україну протягом кількох тижнів, повідомили джерела видання на умовах анонімності.

Проте точні терміни залежатимуть від контракту і графіків поставок і можуть змінитися, попереджають вони.

Нагадаємо, 17-го лютого президент Чехії Петр Павел повідомив, що країна знайшла за кордоном сотні тисяч артилерійських боєприпасів, які могла б передати Україні, якщо буде фінансування. 

До того ж, Президент Франції Еммануель Макрон заявив про ймовірне розміщення військ НАТО на території України. Він також додав, що йдеться не про безпосередню участь у бойових діях, а зокрема залучення військових інструкторів до навчання українських військових. 

То коли обіцяні снаряди все-таки надійдуть в Україну і чи можуть війська НАТО вступити на території нашої держави, аби боронити її від країни-окупантки Росії? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів військовий історик, професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук. 

На вашу думку, наскільки сьогодні та лінія, яку тримають українські війська, є забезпеченою боєприпасами і наскільки серйозно це впливає на перебіг бойових дій? 

По-перше, в жодній повномасштабній війні не було такого, щоб усього всім вистачало. Завжди є зони, де чогось бракує. Вчора були повідомлення про те, що під Авдіївкою, на Донецькому напрямку, нарешті наша артилерія почала "насипати". На критичних ділянках з'явилися боєприпаси, і говорять про роботу натівських артсистем CAESAR. І, власне, в цій ситуації, враховуючи, що ресурси у нас дуже обмежені, та ще й блокування військової допомоги зі сторони Сполучених Штатів, цілком зрозуміло, що на якихось ділянках фронту цих снарядів не буде вистачати. З іншої сторони, вчора читав “плачі і стогони” російських воєнкомів, якій вже рахують, по скільки снарядів в день на них буде вилітати, коли нам почнуть надходити перші транші обіцяної допомоги у 800 тисяч снарядів. Ми бачимо зараз, як розвиваються усі події. Немає мови про прорив нашої оборони або про вихід противника на якийсь оперативний простір. Мова йде лише про витіснення. Так, вона також йде про бої за окремі населені пункти. І, вочевидь, виходячи з цих непрямих ознак, можна стверджувати, що наша оборона є достатньо міцною і вогневих засобів для утримання рубежів вистачає. Для контрнаступу деяких наразі малувато. 

Генерал Павлюк вчора зробив позитивну заяву. Він сказав, що, можливо, цього року українські війська будуть вдаватися не зовсім до контрнаступу, але до активних бойових дій проти ворога. Це певні дії, які будуть не лише ламати наступальні дії ворога, але й намагатися його посунути. Цей оптимізм, на вашу думку, повʼязаний з поповненням снарядів, яке зараз готують чи на це є якісь інші причини? 

З мого погляду, не володіючи усією повнотою інформації, ризикну припустити, що мова йде саме про постачання необхідних матеріальних ресурсів, зокрема боєприпасів та озброєння. Окрім снарядів нам потрібна техніка. Нам потрібні танки, артилерійські системи й інші засоби. Ймовірно, наше командування будує свої розрахунки щодо контрнаступу. Так, це такі більш оптимістичні прогнози, але вони є. Вони будують свої сподівання на контрнаступальні дії саме на основі тих сподівань, що ми отримаємо відповідні матеріальні ресурси. Я зовсім не поділяю думку деяких наших "політиків", які стверджують, що якщо не дадуть снарядів, ми просто призвемо більше людей. Одне не замістить другого. Скільки б не призивали людей, вони не будуть адекватною заміною вогневому валу і потужній артилерії.

В Німеччині тривають дискусії серед військового керівництва щодо TAURUS. Вони, можливо, і не змінять суттєво ситуації, але точно допоможуть нашим військовим на фронті. То ж в чому сила TAURUS і чи дійсно ми можемо отримати хоча б кілька десятків? 

Німці усвідомлюють ефективність цих ракет і не хочуть, щоб вони не виглядали блідо на тлі ракет SCALP чи Storm Shadow

Я вже не один раз висловлював свій альтернативний погляд щодо цього. Є у мене теорія, що насправді німці чудово усвідомлюють реальну ефективність цих ракет і не надають нам ці ракети, щоб вони не виглядали блідо на тлі ракет SCALP чи Storm Shadow. Бо це бодай дає якесь логічне пояснення німецькій впертості. Насправді вони розуміють, що вони є недостатньо ефективними в сучасних умовах. 

Чи стануть TAURUS якісною новою зброєю? Ні, не стануть, тому що Повітряні сили України вже використовують аналогічні за класом британські і французькі ракети. Ба більше, оскільки Німеччина дуже полюбляє колові обміни, то Велика Британія запропонувала такий. Тобто Німеччина передає TAURUS Великій Британії, а Велика Британія поповнює ними свої арсенали, вивільняючи ракети Storm Shadow для постачання Україні. І навіть ця пропозиція не була ухвалена Німеччиною. Хоча, вже не йшлося про передачу TAURUS Україні, чи, як це вважає Шольц, скерування німецьких військових для керування цими ракетами. Це виключно політична причина – небажання передати ці далекобійник засоби ураження або вони реально розуміють недостатню ефективність. Німецька сторона боїться, що ця недостатня ефективність буде підтверджена під час бойових дій. 

Президент Франції Еммануель Макрон продовжує наполягати на відправці військ НАТО в Україну і намагається залучити якомога більше країн до цієї коаліції. То чому про це зайшла мова і чому важливо, щоб бодай десь в Україні з'явилися війська НАТО?

Макрон може дозволити собі розкіш – говорити те, що думає. Його другий термін добігає кінця, тому він більше не зможе балотуватися на пост президента. Це дуже класно, коли людина позбувається страху і може дозволити висловити свою власну думку. Тобто, можливо, це його глибоке переконання, що французьких солдатів потрібно скерувати в Україну. Але в якій формі? Безперечно, тут не йде мова про скерування їх на фронт. Залишається кілька варіантів. Найбільш імовірний – це розподіл інструкторів для того, аби тих українських військових, які зараз виїжджають на підготовку за кордон, готували іноземні інструктори безпосередньо на території України.

Заява Макрона про війська НАТО похитнула впевненість росіян

Другий варіант – це прикриття і захист якихось логістичних операцій. Тобто мета очевидна – вивільнити ту частину українських військ, які задіяні в забезпеченні цієї логістики, наприклад, в охороні чи прикритті вантажоперевезень. І, власне, це теж було б для нас дуже непоганим варіантом. Ну і зрештою, Макрон вдається до того загальновідомого і поширеного принципу, який дуже активно використовується, наприклад, американською політикою. Це принцип стратегічної невизначеності. Бо якщо заявити про те, що війська НАТО ніколи не зайдуть на територію України, це дасть росіянам впевненість. А він цю впевненість росіян похитнув. Коли політик такого рангу заявляє про можливість потенційного скерування військ, росіяни вже мусять задуматися і врахувати цей чинник невизначеності у своєму плануванні. А раптом в Україні дійсно з'являться війська НАТО і доведеться вступати в безпосередній конфлікт з Альянсом? Скільки б там росіяни "не надували щоки", вони цього реально побоюються. Вони усвідомлюють свою стратегічну слабкість, якщо порівнювати ці сили з блоком НАТО.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Обіцяні 800 тисяч снарядів вже надходять на фронт, – Дикий