Укріпіте серця ваші і зніміть оружжя своє на ворогів.Сьогодні ми поспілкуємося не про якусь пересічну особистість. Сьогодні ми поговоримо про людину, на чию честь називають вулиці, створюють пам'ятники, називають університети та навіть аеропорти. Ми будемо говорити про того, хто своє ім'я вписав в історію України, історію українського народу, зокрема в історію Львова та Галичини. Поговоримо про короля Данила. Він дійсно залишив величезний слід в історії, але не тільки слід, та ще й багато міфів, які зараз окутують його персону як на просторах Інтернету, так і в різних історичних працях. Тому ми будемо ці міфи сьогодні або спростовувати, або підтверджувати з нашим гостем. У нас в гостях Ілля Паршин. Це завідувач відділу історії середніх віків Інституту українознавства. Вітання, Ілле!Доброго дня, дуже приємно!Ілля, дивись, у мене одразу таке запитання. Коли ми говоримо "король Данило" і в нас одразу хочеться, ну, принаймні в мене так хочеться сказати "Данило Галицький", тому що є якась отака, знаєш, традиція оця давня, ще, можливо, зі школи. Але чи правильно говорити, в принципі, "Галицький"? Тому що я розумію, що це якогось роду применшення особистості Данила Галицького, тому що він правив не тільки Галичем, а й величезної території інших українських земель і Волинню, і Галичиною, і Київщиною. Тобто він значно більше, ніж Галицький. Є багато різних інтерпретацій. Я знаю, що можуть в різних літературах називати його і просто король Данило. Найпоширеніша назва це, звичайно, Данило Романович. Є навіть варіант Данило Холмський, тому що столиця його все таки була місто Холм, а не, наприклад, місто Галич, яке там менший період часу. Навіть є варіант такий європейської традиції, коли його називають Данило I так, як, наприклад, там, у Франції чи в інших країнах, додаючи просто цифру. Як нам позбутися отого такого нав'язаного, я так розумію, принципу Данило Галицький? Чи воно важливо настільки?Ну, мушу сказати, що ця традиція називати Данила Галицьким, вона значно давніша, ніж школа, коли б ми не навчалися. Йдеться навіть про XIX століття і про традиції галицьких, місцевих західноукраїнських істориків, які тривалий час перебували під таким московським впливом, під впливом того, що писалося, в тому числі і в тогочасній Російській імперії, і відповідно оце означення "галицьке", "галицький", воно закріпилося за Данилом саме у той час це і кінець XIX - початок XX століття. І, в принципі, це означення має суто кабінетне походження.Багато хто думав і вважав і я у деякій мірі також, що от слово "Галицький", його додаток — це радянська нібито вставка, радянська пропаганда це підтримувала, але це, виявляється, XIX століття. Це значно глибше. І це фактично ми самі таке впровадили? Тобто українські історики самі запровадили таку приставку до ім'я Данила.Ну, фактично так сталося, але скажу, що в радянські часи це активно підтримували і навіть цей образ Данила Галицького, він активно використовувався, зокрема, після Другої світової війни і під час Другої світової війни в Радянському Союзі для того, щоб показати, як руські князі били німців.Битва під Дорогочином, мається на увазі.Так, битва під Дорогочином і, відповідно, нарівні з Олександром, так званим, Невським, який теж начебто бив німців, ці образи активно культивувалися. Тобто радянські слід тут теж очевидний і беззаперечний.Коли ми говоримо про персону Данила Романовича, ми зазвичай робимо таку приставку, наприклад, король Данило Романович і/або Князь Галицько-Волинський. І тут теж є отакий дисонанс в цій розмові. Тому що, чи вартує говорити Галицько-Волинський, адже під його володіннями були значно більші території, ніж там етнографічна Волинь чи етнографічна Галичина. Ми знаємо, що він володів і Київщиною, і литовським деякими, польськими землями. Чи тут варто вживати термін "Король руський" "Король Русі"? Чи це якось по-іншому треба називати його державу, той період.Я думаю, що варто говорити все ж таки "Король Русі". Він таким став від 1253 року після своєї коронації. І ці володіння, як, напевно, він їх осмислював, вони, власне кажучи, є Руссю. Ті землі усвідомлювалися як володіння Романовичів, тобто Данила Романовича як старшого з гілки Мономаховичів. Данило, як старший в роді, його сюзеренітет і його владу визнавали інші нащадки, тобто він був старшим в роді і, відповідно, він цю територію контролював. Тому зараз навіть запроваджується такий термін, який може замінити ось це Галицько-Волинське князівство, це термін "Держава Романовичів".До того моменту, поки він не став королем до коронації в Дорогочині до 1953 року, тобто доцільно тоді говорити Князя Руський?Я думаю, що, в принципі, ось це означення "Князь" для нього до коронації, воно є цілком нормальним. Це є цілком європейський досвід. Тобто так само королівські корони приймали і в Чехії, так само і в Польщі. Відповідно, той самий Владислав Локиток, він тривалий час був князем і аж лише після коронації він став власне польським королем. Тобто цілком нормально говорити, що він є князь, Руський князь. Ну і говорити, можливо, навіть вартує конкретно за його володіннями: Князь холмський, Князь володимирський, Князь волинський, ну і до певної міри князь галицький також.А в мене запитання, Ілля, в такому контексті, тому що література наша, українська література, вона все одно в деякій мірі не є в повному сенсі об'єктивною. Тому що, як не крути, ми хочемо зробити з Данила Романовича трошки кращого, можливо, ніж він є в деякій мірі. Він у нас героїчний. Він у нас такий неймовірний, сильний. І він в кожній битві є лідером. Але отут не все так сходиться в плані битв і в плані його хоробрості як короля. Ми знаємо, наприклад, з джерел, що в битві на річці Калці 1223 році, коли перший раз прийшли монголи. Він бився і отримав поранення в груди. Тобто тут питань немає ніяких. Але потім була ситуація, коли приходить Батий зі своїм військом на Галичину і Волинь, а Данило тоді собі спокійно живе в Угорщині горя не знає, відправляє, замість себе, віддуватися, як то кажуть, Василька. Потім буде такий самий момент, коли, наприклад, він з військом іде бити Куремсу, темника монгольського. А потім, через деякий період часу, він вирішує, що краще до наступного темника Бурундая відправити свого сина Лева, замість себе, а собі перечекати в іншій країні. Тобто він хоробрий? Чи Данило боягуз?Найперше скажу, чому Данило, власне, хоробрий. Він мав надзвичайно доброго союзника, і цим союзником був його літописець чи літописці в множині, ми досі не знаємо, як історики. І вони, відповідно, зображали і демонстрували його військову звитягу. Але що треба сказати, незважаючи на те, що це були його літописці, напевно. Вони все ж таки намагалися показати і певну долю істини, і долю правди в тих подіях, які, відповідно, сталися в XIII столітті. Тому, безперечно, коли були підстави говорити про військову звитяги Данила Романовича, князя і короля, то в літописі цього не приховано. З іншого боку, треба все ж таки сказати, що монголи і монгольський виклик для тогочасної Європи, він був надзвичайно раптовим, і про цей народ в тогочасній Європі майже нічого не знали. Данило побоювався монголів, тому що навіть прийняття королівської корони в 1253 році, воно ставало своєрідним викликом. Ми знаємо цей сюжет, що він присягав монгольському хану, це відомо. І ось цей виклик він так чи інакше мав би призвести Данила, короля Данила Романовича до страти, до смерті. Тому, відповідно, він все ж таки бажав, наскільки це було можливо, організувати коаліцію антимонгольську, ніж просто загинути безславно у ставці і бути страченим як монгольський зрадник.Стосовно коаліції монгольської, в нас, ми знаємо, що Папа Римський обіцяв створити коаліцію, але європейські монархи, європейські правителі після того походу Батия, який відбувся на землі Східної Європи, вони не усвідомлювали загрози, чи вони вже думали, що ця загроза їх не торкнеться? Тобто, чому вони не відгукнулися? Це теж був такий страх європейських правителів за своє життя чи просто не хотіли зачіпатися, як кажуть в народі, з монголами просто.Я думаю, що це був і страх, і це було бажання не зачіпатися з монголами зайвий раз. Справа в тому, що Європою ширилися чутки, що монголи прихильні до християнства. І, відповідно, і тогочасні європейські королі, зокрема і французький король, вони воліли, можливо, десь навіть домовитися, відправити посланців до монголів і прозондувати ситуацію, так би мовити, наскільки монголи войовничі язичники, чи вони все ж таки прихильніші до християнства. І таким чином їх можна було навіть залучити на свій бік. Ми про це в історії і в шкільних курсах, і навіть в університетських не дуже говоримо, але монголи дуже сильно воювали з мусульманами на Близькому Сході. І для XIII століття, для часів хрестових походів, їх можна було використати з ось цією метою — відновлення християнства і завершення успішного хрестоносного руху. А бажання не зачіпатися, воно якраз таки було викликано ось цими військовими руйнуваннями, яких зазнали і Угорське королівство, і польські землі. І, зрештою, та коаліція навіть, яку зміг сформувати і Папа Римський Інокентій IV, і король Данило Романович, вона виявилася неготовою. І коли наприкінці 1250-х років, як пише літописець, з'явився Бурундай " із силою тяжкою", то вона розпалася, розвалилася. Тобто Тевтонський орден був зайнятий своїми війнами з прусам і з пруськими язичниками. Польські князі і угорський королі злякалися. Ну, а монголи зробили ще хитріше: вони відправили своїх посланців далі на захід і вимагали підлеглості від європейських володарів. Тобто вони зробили таку дипломатично-політичну диверсію і тиснули на інших, щоб вони навіть не думали виступати проти монголів.Коли ми говоримо про те, який був Данило Романович,тут зразу на думку приходить оцей такий факт біографії про те, що він кілька разів відмовлявся від корони, яку йому пропонував Папа Римський Інокентій IV. Він перший раз відмовився, бо казав, що це в нас зараз не ті проблеми, на нас зараз нападають татари, у нас зараз є якісь свої справи. Другий раз відмовився, бо нібито посольство його зустріло в Кракові. Він каже: "Я не в Кракові правлю, тому тут я не буду приймати корону". Тут запитання полягає в тому: він такий був гоноровий чи він просто-напросто якісь політичні ходи робив і виторговував собі більше привілеїв, більше якихось поступок від Папи Римського Інокентія IV, який в свою чергу мав інтерес якийсь від коронації Данила Галицького, Данила Романовича? Тому що тут ситуація є така, я знаю, що коронували в той самий рік не тільки Данила, а й коронували ще Міндовга, правителя Литви. І Міндовг став так, як казав Папа, вірним католиком, ревним католиком. А от Данило, як говорили, залишився єретиком православним на той час для Католицького престолу. От його відмови, це такі були стратегічні ходи, чи це були все таки якісь дійсно його прояви гоноровості і власної честі?Напевно, він все ж таки справді не хотів приймати королівський вінець поза межами власних територіальних володінь. Але думаю, що в цьому більше політичного розрахунку, ніж, скажімо, гоноровості чи якогось такого небажання приймати королівську корону. І так, я думаю, що коронація Міндовга як литовського короля, вплинула на вирішальний вибір Данила Романовича. Вплинула чому? Це навіть видно на сторінках літопису. Коли ми читаємо Володимирський літопис чи Галицько-Волинський, як його прийнято називати, то ми бачимо, що Романовичі писали, що це коронація нещира, що Міндовг й далі там поклоняється різним зайцям і виконує ті язичницькі ритуали. І ось ця коронація в той самий рік, що й Міндовг, вона теж була акцією такою на зло.А навіть коли ми говоримо про коронацію Данила, вона сама міфами різними оплетана. Але так само міфами оплетена його корона, яка чи була вона, чи не була. Кажуть, є така історія, що мирта Перемишльського єпископа — це перероблена корона Данила Галицького, Данила Романовича. Її зараз немає, бо вона десь зникла чи то під час Другої світової війни, чи то, власне, після Другої світової війни. Але суть в тому, що з тих споминів вона була мідна і вона була з рубінами. Я знаю, що в той час монголи своїх коней і свою збрую коням рубінами прикрашали. Тобто чи могла реально бути переробленою короною Данила Галицького, якщо вона не відповідала канонам королівської корони, в принципі, в той час? Чи носив би Данило те, що носили монгольські коні, якщо говорити такими словами?Ну, це одна з найбільших таємниць українського Середньовіччя. І, на превеликий жаль, інформації достовірної обмаль. І ми не знаємо, наскільки ця річ Перемишльського єпископа, Перемишльського владики, вона була переробленою короною насправді. Єдині такі, напевно, що достеменні історичні свідчення, вони пов'язані вже із захопленням Львова в 1340 році. І окремі польські середньовічні хроністи заночували, що Казимир III, коли пограбував скарбницю у Львові, коли захопив місто, то він вивіз дві надзвичайно цінні діадеми. Польські дослідники відновили окремі елементи такого східного візантійського стилю у предметах пізніших коронації або тих, які перебували у скарбниці польських королів. Але куди поділися ці дві діадеми? Чи вони були перепаяні? Чи вони були знищені? Я не думаю, що ми коли-небудь дізнаємося, на жаль.А зараз наша регулярна рубрика. Ми запитуємо завжди у чату GPT про те, щоб відповів той чи інший історичний персонаж про проблеми сучасності. Ми чату GPT поставили запитання і він має відповісти від імені короля Данила. Що робити з людьми, які переїхали до Львова під час російсько-країнської війни і не поважають українську мову, культуру та місцеві традиції, що би відповів Данило Романович?Шановний супротивнику, ворожих думок, намірів та пристрастей! Враховуючи важливість розуміння та поваги до української мови, культури та місцевих традицій у нашому благородному Львові моя повинність як короля, полягає у тому, щоб сприяти інтеграції цих переселенців у нашу громаду. Всередині розвитку можна досягти через освіту, підтримку та взаємодію, щоб вони могли осягнути глибоке розуміння та цінування наших українських цінностей. Варто віддати перевагу зваженому діалогу, який відкриє шлях до взаєморозуміння та збагачення нашої різноманітної спільноти.Чи міг Данило Романович відповісти саме такими словами? Чи притаманна була йому, приблизно за літописними варіантами, отака манера розмови.Складно сказати, чи аж така манера розмови була би йому притаманна. Але в де-чому я з відповіддю чат-бота погоджуся.У тому плані, що князь і король Данило підтримував таку певну мультикультургість. Тобто ми знаємо, що, коли навіть він заснував Холм, то він запросив...Так, так, німців. В принципі, не тільки, напевно, що німці. Він запросив багатьох переселенців з різних земель, так, ремісників, очевидно, купців й інших. І, відповідно, ось таке формування мультикультурного середовища, очевидно, що десь воно було і у Львові так само. Хоч ми й не знаємо історії достеменно про появу Львова, але думаю, що в цьому плані і в цьому контексті десь така відповідь короля Данила цілком відповідає реальності.Друзі, це була програма про короля Данила Романовича. Обов'язково залишайтеся з нами і чекайте нових випусків!
