Вітаю! Це "Маркер подій". Мене звати Ольга Салабай, і сьогодні моїм гостем є військовослужбовець Збройних сил України, блогер, громадський і політичний діяч, лідер руху "Демократична Сокира" Юрій Гудименко. Вітаю Вас, пане Юрію!Напередодні з'явилася інформація, що майже 60% українських дипломатів після закордонних відряджень не повертаються додому. А причина — це низька платня і проблеми з працевлаштуванням. Що тепер з якістю дипломатичного корпусу України?Все погано. Ну насправді мені так здається. А з іншого боку, все і було погано дуже-дуже-дуже довго, наскільки я знаю, ну без деталей, але загальний напрямок я знаю. Загалом, коли спілкувався з українськими дипломатами, вони всі казали про одне і те ж саме, про те, що зараз кажете Ви. Про те, що персонал є не мотивований, і це призводить до двох досить серйозних наслідків. Наслідок перший — вони дійсно не повертаються, особливо, звичайно, з цивілізованих країн на кшталт Сполучених Штатів, країн Європейського Союзу. Друге — що українські дипломати регулярно потрапляють у скандали, пов'язані з тим, що, користуючись дипломатичною недоторканністю, вони перевозять контрабанду, займаються видачею громадянства за гроші. Ну тобто ми всі ці скандали бачили, ми всіх пам'ятаємо, і це призводить нас до думки, що потрібно щось робити тут і зараз. Тому що велика війна з 2022 року показала всім нам, наскільки дипломатія є важливою, що це не просто якась прикраса на стіні, що це дуже-дуже важливий для безпеки людей інструмент. І, відповідно, ми виходимо на ту думку, що нам потрібно серйозно займатися цією сферою, реформувати і підвищувати зарплати, але одночасно і підвищувати вимоги до дипломатичної роботи, підвищувати вимоги до тих, хто приходить на службу, і давати людям можливість працювати ефективно, але з повним контролем суспільства, власне, керівництва.Рішення дипломатів не повертатися — це для нас катастрофа чи ні? Як Ви оцінюєте?Це досить серйозна проблема. Ну, катастрофи в цьому немає, особливо порівняно з тим, з якими проблемами зустрічається Україна щодня. Але це велика проблема, це вимивання людей, які мають досить серйозний досвід, це вимивання людей, які мають свою базу контактів, і це важливі контакти. Якби вони залишились в Україні навіть на не дипломатичній роботі, вони б могли започатковувати бізнеси за участі своїх друзів за кордоном, вони б могли приводити сюди гроші, вони б могли інвестувати. Багато-багато справ, де вони б могли знайти себе на користь нам всім. А зараз ми стикаємося з тим, що це ще одна частина, просто більш помітна, вимивання мізків, витікання фактично інтелектуальної еліти, освічених, досить порядних людей за кордон, тому що там їм можуть запропонувати кращі умови. Звичайно, що з цим треба щось робити. Але це має бути дуже великим сигналом для всіх нас, тому що просто по дипломатах це помітніше. Просто вони на виду. А так загалом, проблема вимивання мізків стоїть перед нами вже досить і досить давно. І дипломатична ця історія — це сигнал, що потрібно щось змінювати тут і зараз, не чекати.Екснардеп Денисенко запропонував не випускати українців за кордон впродовж трьох років. Як Ви гадаєте, для чого це?Якщо чесно, гадки не маю. Ну тому що я не можу знайти для себе жодної розумної причини це робити. Ну тобто жодна мені не спадає на думку навіть близько. Проблема полягає в тому, що зараз, здається, частина активістів, експертів, політиків, якихось чиновників, вони, здається, зловили якийсь тренд на те, що вони думають, що суспільству подобаються якісь такі, знаєте, різкі рішення, якісь обмеження. Ну вони, я думаю, виходять з того, що під час війн суспільство більш толерантно ставиться до будь-яких заборон і навіть вважає їх проявами так званої "сильної руки". Проблема полягає в тому, що це, по-перше, фігня, Україна так ніколи не працювала й не жила, і заборони у нас не працюють нормально, а зазвичай призводять тільки до корупції. По-друге, це відбувається одночасно з історією, коли є заборона на виїзд для народних депутатів, але є кейс з Дубінським, кейс з іншими депутатами, які виїжджали. І суспільство чудово розуміє, що будь-які такого плану заборони просто-напросто працюють не для всіх. А якщо вони працюють не для всіх, то це означає, що шкоди суспільству від них набагато більше, ніж якби цих заборон просто не було. Тому що ніщо не вбиває внутрішнє державне керування, ніщо не вбиває так керувати державою згори вниз, як закони, які не виконуються. Тому що якби закону не було, це була б одна проблема, вона була б ну не настільки помітною. А те, що держава не в змозі прослідкувати за виконанням своїх законів, воно підводить багатьох людей до думки про те, що й в принципі інших законів можна не притримуватись, якщо ці не працюють. Відповідно, я думаю, що те, що було сказано, це була абсолютна дурість, пов'язана з бажанням привернути до себе увагу і відтягнути на себе увагу тої частини людей, якій мають подобатись такі непрості військові рішення. А в результаті вийшло так, що суспільство відреагувало адекватно, дуже адекватно, висловило свою думку про цю ідею і показало, що, слухайте, ну так працювати не буде, заборони — це не те, що працює з українським народом. Ми не росіяни, ми не північні корейці, з нами треба абсолютно інакше. Тим більше, що величезна кількість військових, які повернуться з фронту, дуже захочуть, по-перше, приїхати до своїх родин, які виїхали за кордон, і забрати їх звідти. По-друге, просто виїхати відпочити. І це абсолютно природне бажання.Сьогодні з'явилася інформація, що син цього ж Денисенка, який казав три роки не випускати українців, він собі катається світом. От як на таке реагувати?Так а як на це реагувати? Ну з посмішкою. Завжди це абсолютна класика заборон. З вірогідністю 90% людина, яка пропонує заборонити те чи інше, сама цим користується або принаймні мріє цим користуватися. Так було завжди і так завжди буде. От можна прослідковувати по історії. Можна прослідковувати, що ті люди, які найбільше говорили про те, що треба заборонити кататися там ще в ХІХ сторіччі в росії, люди, які говорили, що "треба заборонити всім росіянам виїжджати в Європу, і треба, щоб вони жили тільки тут", вони самі помирали там в умовному Парижі чи в умовній Швейцарії. Що люди, які... Дуже часто там це буває... Був випадок з європейським політиком ультраправим, який постійно говорив про необхідність заборони одностатевих шлюбів, в результаті попався в іншій країні на гей-вечірці закритій. Тобто це абсолютна класика. Це те, до чого українцям варто придивлятися частіше. Якщо хтось вимагає щось заборонити, то він, ймовірно, є користувачем і думає, що ця заборона його не торкнеться. Це неправда. Зазвичай люди, які пропонують величезну кількість заборон, вони просто тупо лицеміри. І це погано.Ви вже згадували Дубінського. От нещодавно в нього і в його помічника провели обшуки. І документ, до речі, на виїзд, куди він там їздив за кордон, йому видало Міністерство охорони здоров'я. Як гадаєте, чи покарають винних? І я зараз конкретно про Міністерство охорони здоров'я. Ну і, звичайно, про Дубінського. Йому загрожує до 6 років позбавлення волі.Насправді дуже б хотілось, щоб винних покарали. Тому що... Там дуже цікава схема була, незважаючи на те, що чоловікам призовного віку всім дійсно забороний виїзд за кордон і це більш-менш працювало. Більш-менш. Одночасно з тим, Міністерство охорони здоров'я фактично створило фейковий департамент, такий новий, ніякими законами не передбачений, який надавав окремі дозволи для тих, хто нібито супроводжує... Ну або по факту, або нібито супроводжує хворих своїх родичів за кордон. Власне, це й дозволило Дубенському виїхати, тому що він нібито мав супроводжувати хворого батька, але по факту батько виїхав раніше за нього, і Дубінський його не супроводжував і виїхав окремо. І мені б дуже хотілося, щоб були знайдені винні в цій історії, тому що це демотивує. Це демотивує людей на фронті, це демотивує суспільство, а демотивація під час затяжної війни — це величезна проблема. І, звичайно ж, мені б дуже хотілося, щоб Дубінського покарали. Але не за цією статтею. Я розумію історію з Аль Капоне, який був гангстером, який давав команди вбивати людей, який особисто вбивав людей, але сів у результаті за несплату податків. Але мені б дуже хотілося, щоб Дубінський не просто сів, а сів по тій статті, яку він дійсно заслужив. І ця стаття відкрита по ньому вже декілька років, це 111 (Державна зрада), за створення разом із Деркачем проросійської інформаційної мережі, що втручалася у внутрішні справи Сполучених Штатів Америки, і що втручалася у внутрішні справи України в інтересах Кремля. Тому що посадити людину в тюрму (навіть дуже погану) — це лише половина справи. Так, він буде ізольований від суспільства. Так, він втратить вплив. Але цього недостатньо. Для того, щоб суспільство бачило, що таке справедливість, він має відповідати саме за ті головні злочини, які він вчинив. А головний його злочин він досить відомий — це державна зрада, він призвав на російську федерацію. Про це говоримо ми, про це говорять американці, про це є достатньо доказів, і саме оцю справу варто б розслідувати. Але я відсилав запити до ДБР, до СБУ, і наскільки зрозумів з відповідей на ці запити, справа з 2021 року, м'яко кажучи, не дуже просунулась. А жаль.Ще хочу поговорити про військкомати. Ви раніше казали, що наш військкомат — це філіал пекла з радянської армії. Чому Ви так вважаєте?Це правда. Тому що, як воно відбувається? Якщо б ми, наприклад, з Вами будували бізнес по найму людей, ми б з вами 100% би сіли і подумали про те, що нам треба для того, щоб цей бізнес працював, яка була б мотивація у співробітників, які були б критерії ефективності. Тобто ми б до цього підходили так... Ну ми б до цього підходили дуже серйозно, тому що цей процес він би був для нас дуже-дуже-дуже важливий. А військкомати зараз влаштовані так, що нібито їх цікавить не результат, а саме процес, як він є. І це абсолютно неправильно. І це не просто неправильно, воно шкодить, воно шкодить всім, в першу чергу воно шкодить українському суспільству. Я поясню чому. Тому що, наприклад, ми приїжджаємо в Сполучені Штати Америки і починаємо роздивлятись, як працює їхня система рекрутингу в армію. У них немає призову в тому плані, до якого ми зараз звикли за останні 1,5 роки. Але рекрутинг в них є. І перше, в чому ми бачимо різницю між нашими військкоматами і їхніми рекрутинговими центрами, — в них є конкуренція між родами військ. Тобто кожен фактично рід військ веде свою агітацію за вступ саме до цього роду військ. Авіація собі, флот собі, морська піхота собі. Вони всі намагаються знімати якісь ролики, вони намагаються розвішувати якісь плакати, в них працюють свої рекрутингові центри. Ти приходиш туди і ти приходиш туди абсолютно спокійно, тому що ти знаєш, що ти звідти спокійно вийдеш. І ти приходиш туди, п'єш там каву, розпитуєш про умови, про те, які пільги тобі положені, про те, чи можеш ти обирати, де служити, про те, чи потрібна тобі професія. Це фактично, як вибір роботи. І їхні центри працюють через конкуренцію. У нас військкомати підпорядковуються сухопутним військам, і, відповідно, працюють в першу чергу в їхніх інтересах. Але працюють вони кількісно. Тобто їх в першу чергу цікавить кількість призовників, а не їхня якість. І цю кількість вони в тому числі добивають (ми бачили, як це відбувається в Одесі), коли людей хапають на вулицях. Це знімається на відео, це відео бачить вся країна. І так, пацани, ви спіймали одного призовника, молодці, клас, дуже велика ефективність цього. Але через те відео з країни втікає сто призовників, які це відео подивилися. І просто правдами-неправдами, хабарями, чим завгодно, вони будуть добиватися собі виїзду з країни, щоб з ними цього не сталося. В той же час, я не просто впевнений, я абсолютно точно знаю, що це так, в країні величезна кількість людей, яким не вистачає одного маленького поштовху для того, щоб все ще в армію піти. Тому що я абсолютно точно знаю (і я це бачив, і я спілкуюся з людьми), що не можна сказати, що ми повністю вибрали потенціал добровольців. Не можна сказати. Залишились люди, і їх дуже багато. Ми говоримо про тисячі, про десятки, можливо, про сотні тисяч людей, яким ну от не вистачає буквально там одного такого поштовху мотиваційного, ідеологічного, який закличе, який дозволить їм плюнути на все, кинути роботу і піти воювати. І з такими людьми робота не ведеться, тому що у нас майже немає... Я принаймні не бачив якоїсь такої кампанія агітаційної за вступ в армію. Я бачу, що ті підрозділи, які зацікавлені і мають свій ресурс, вони рекрутують людей. Вони прямо рекрутують людей. Яскравий приклад 3 окрема штурмова бригада Білецького. Ви бачите білборди на вулицях, я в цьому впевнений. Ви бачите, як у Львові відкривається рекрутинговий центр. Ви бачите, як ведеться пропаганда і агітація в соцмережах. І воно дає результат, тому що воно так і має бути. Тому що саме 3 окрема штурмова бригада зацікавлена в тому, щоб до неї приходили хороші, мотивовані, треновані рекрути. І вони цього результату добиваються. Армія, як величезна машина, як величезний звір, до цього ще не прийшла, тому що немає. Ну що тому воєнкому від того, що він набрав людей, ну, вибачте за цинізм, хр*нової якості і кудись їх передав. Його цікавлять лише цифри, що цих людей було там 20 на день або 19 на день. І якість, ну з тим, що вони хр*нової якості, це вже будуть проблеми командира бригади, командира батальйону, ротного на місцях. Але це не буде проблема воєнкома. Це точно не буде його проблема. От якби, умовно кажучи, у морської піхоти був свій окремий, рекрутинговий центр, можливість самим набирати людей, та. Умовно кажучи, своя така лінійка військкоматів, та, то цей воєнком був би набагато, набагато більше зацікавлений в тому, щоб якість була краще. Тому що його буде контролювати його керівництво, яке зацікавлене в якості людей безпосередньо. Тому що якщо є низька якість, то не будуть виконуватися задачі, які ставляться. А якщо не будуть виконуватись задачі, які ставляться, то буде відповідати саме це керівництво. І, на мою думку, ми зараз дуже-дуже-дуже недопрацьовуємо в цьому питанні. Тому що реформа назріла і перезріла. І просто з посадкою воєнкомів те, що відбувається зараз, це добре. Тому що ніколи в історії України це ніколи ще не відбувалося. Але цього абсолютно не достатньо. Цю систему (вона гнила, вона корумпована наскрізь), її потрібно перебудовувати, зважаючи на те, що результат нам не просто потрібен, він необхідний, він життєво необхідний, і нам потрібно зараз звернути на це просто максимальну увагу. Не просто саджати воєнкомів, а дивитися, як систему можна покращити, як її можна змінити. І робити це негайно.Напередодні Руслан Стефанчук заявив, що Конституція нібито не забороняє вибори під час воєнного стану. І от зразу виникає питання: а як бути військовим і взагалі решті людей, які, наприклад, поїхали за кордон? Я зараз про жінок і так далі. Як їм голосувати?Ну, по-перше, Стефанчук вже дав задню, тому що розпочався величезний скандал з цього приводу. А відповідь дуже проста: ніяк. Тому що ці вибори без військових будуть нелегітимними. Дивіться, про вибори без військових. Ця тема вона ніколи, ніколи більше не має в принципі проговорюватись. Кожна людина, яка піднімає тему виборів без військових, має бути негайно затравлена суспільством і не мати жодних політичних перспектив у майбутньому. Це життєво важливо, це життєво необхідно. Тому що, коли ми говоримо про військових зараз, ми говоримо про людей, які заслужили право називатися громадянами з великої літери. Це ті люди, які готові і ладні життя віддавати за те, щоб ця держава існувала. І якщо держава їм у відповідь каже, що: "Так, окей, пацани, ви там ризикуєте життям, ви втрачаєте здоров'я на фронті. Але хто буде керувати країною, ми вирішимо без вас", — це саме та думка, яка може знищити всю українську державність як таку, тому що вона цілком протирічить базовій логіці. Обирати мають ті, хто найбільше зацікавлений в існуванні цієї держави, і довів це на ділі. І кожна людина, яка запропонує провести вибори, поки війна триває... Військові в окопах і, відповідно, вони ж не зможуть голосувати. Ніхто не буде виїжджати під Бахмут і влаштовувати там виборчі дільниці на Кремінній. Ну не буде, цього не буде відбуватись. То ця людина є або абсолютним дебілом, або ворогом української нації. Тому що кожен військовий зрозуміє, що він залучений зараз до участі в житті держави тільки як людина, яка ну цю державу буде захищати, але всі рішення будуть прийматися без неї. Цілком правильна лише одна відповідь на це. Є такий ветеранський слоган (і не тільки ветеранський, до речі): "Нічого про нас без нас". І це в першу чергу стосується виборів. Ніяких виборів без військових бути не може! І навіть висловлювання цієї думки — це є робота на ворога і робота проти людей, які захищають цю державу тут і зараз.І на останок. Бачила, що Ви презентували свою книгу "Історії та війни". Зробіть нам короткий опис, про що вона.Це поки я лежав із пораненням у шпиталі, я зібрав найкращі тексти, які я публікував з 2014 року. Трошки там є нових. Із 2014 фактично по 2023 рік. Це найкраще з найкращого з того, що я колись писав, публікував, викладав у соцмережі. Там багато історій, історій і про людей, історій і про історичні події, тому що я все ж таки історик. І всесвітньої історії, як і історії України, там досить багато, але вона подана з гумором. Тому що все ж таки історик за освітою, а не професійний історик. В мене ще не... Ну короче, робота істориком не вбила в мені почуття гумору, скажімо так. Там багато того, що я писав у перші дні великої війни. І все це я робив в першу чергу для того, щоб подивитися за роки, як змінювався я сам, як змінювались мої думки. Тому що я, як і всі, мабуть, люди, досить багато помилявся, мої думки змінювались, я якось еволюціонував. І це дуже цікаво було простежити для мене самого. І мені дуже приємно, що зараз вже додруковується третій тираж, тому що, здається людям, воно подобається. І мені надзвичайно приємно це розуміти.Пане Юрію, дякуємо Вам за розмову. А я нагадаю: сьогодні гостем "Маркера подій" був військовослужбовець Збройних сил України, блогер, громадський і політичний діяч, лідер руху "Демократична сокира" Юрій Гудименко. Мене звати Ольга Салабай. До зустрічі!