Друга перемога лібертаріанця за тиждень: спочатку Хав'єр Мілей в Аргентині, тепер Ґеерт Вілдерс в Нідерландах.

Друга перемога лібертаріанця за тиждень: спочатку Хав'єр Мілей в Аргентині, тепер Ґеерт Вілдерс в Нідерландах.
Олексій Голобуцький

Олексій Голобуцький

Співзасновник Агентства моделювання ситуацій, політолог, блогер

Посилання скопійовано
Тільки Мілей обирався на президента, а Вілдерс очолює "Партію свободи", котру підтримали майже 24% виборців (це 37 місць зі 150 в парламенті).

Вілдерс проти військової допомоги Нідерландів Україні - "бо самим треба для захисту". Також підтримує "Некзіт" (вихід Нідерландів з ЄС) чи як мінімум жорсткіший контроль кордонів і зменшення виплат до ЄС (і ніяких нових членів=нових видатків). Жорсткий прибічник Ізраїлю. Обстоює антимігрантську і антимусульманську позицію: "Повернемо країну голландцям". Загалом, такі гасла можна зрозуміти, зважаючи на сьогодіншні європейські реалії, правда ж?

Плюс хіба один: у Вілдерса жодного потенційного союзника, його не терплять всі інші парламентські партії і на коаліцію навряд підуть.

З іншого боку, від цього озвучений Вілдерсом порядок денний менш актуальним не став, так вважає кожен четвертий голландець. І навіть якщо в парламенті якось вдасться за очікувані кілька місяців коаліційної кризи відкинути найбільш радикальні тези і досягти компромісу, виборці так думати не перестануть. І отримають ще більше несприйняття політиків, що змусять до компромісу.

В принципі, якщо враховувати ту ж Угорщину (з Орбаном у Вілдерса непогані контакти, до речі) і Словаччину, наявні політичні і соціальні тенденції в Німеччині і Франції, то слід визнати: це "євровідкат". ЄС як економічний союз перестав влаштовувати учасників. І не передбачає участі України.

Проте найбільші країни ЄС очевидно прагнуть перетворити ЄС на повноцінний політичний союз. А це неминуче поміняє бодай частину порядку денного (та ж власна оборонна система, і міграція, і мусульмани). І, відповідно, стишить відцентрові національні рухи. І в такому ЄС вже буде місце для України як важливого і безпекового і економічного, і соціального елемента загальноєвропейської архітектури.

Однак це справа майбутнього. І не надто близького - такі масштабні справи швидко не робляться.

Поки ж європейці обирають антиглобалізм і локалізацію. Нашому зовнішньополітичному відомству 9і не тільки йому) варто врахувати нові витичні і відповідно скоригувати базові тези для роботи з союзниками. Але, знов ж таки, хто би то робив…

Джерело.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.