Про це пише Politico з посиланням на власні джерела.

Проте президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, яка балотується на другий термін, пообіцяла підготувати блок до членства України в ЄС.

"Європі настав час знову мислити масштабно і писати свою власну долю", – заявила вона.

У статті йдеться про те, що з огляду на своє населення, Київ матиме значний вплив у Європейському парламенті та Раді ЄС. До того ж Україна матиме один із найнижчих ВВП, що створить величезне навантаження на політику згуртування блоку – фінансування, що тече з багатших регіонів у бідніші. 

Інтеграція України до блоку може коштувати ЄС приблизно 186 мільярдів євро впродовж семи років.

Politico пише, що підготовка до можливої інтеграції України, Молдови, Грузії та шести країн Західних Балкан має здійснюватися всередині країни, а не на очах у громадськості, принаймні так вважає блок. 

То чи справді приєднання України до ЄС може відбутись таємно та чому у Євросоюзі бояться нас? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів політолог-міжнародник, дипломат Руслан Осипенко.

Чому це приєднання має бути таємним і чи можливе воно?

Таємне приєднання України до ЄС неможливе

Ну, звісно, що не можливе. Як ви заховаєте процес приєднання і перемовин? Ми маємо проводити його на двосторонньому рівні з кожною країною окремо. Це приховати буде складно або ж узагалі не можливо. Але я думаю, що мова йшла трохи про інше. 

Це не піар стосовно того, що розширюється процес, а надання розголосу ситуації з фермерами. Вони почали протестувати проти нової аграрної політики Європейського Союзу. Україна є великою аграрною країною і це притягує до нас увагу, що це розширення насправді може бути помилковим. Бо воно нібито ще більше підірве аграрні й продовольчі ринки Європейського Союзу. Тому, щоб уникнути загострення протистоянь всередині Європейського Союзу, публікують такі статті. Там проблем і викликів постало перед Європейським Союзом дуже багато саме в цій геополітичній конфігурації. Чи буде виходити Європейський Союз з тіні Сполучених Штатів, чи залишиться солідарно працювати разом із США, – невідомо. До цього додалась підготовка до війни, реформи всередині Європейського Союзу, оборонно-безпекова галузь і так далі. На цьому фоні стає зрозуміло, що відбувається зараз. Я думаю, що варто не піарити цей процес, а зосередитися на більш важливих речах, які потрібно реалізувати саме Європейському Союзу у цей складний час. 

Деякі чиновники ЄС казали про те, що вони просто бояться України. Якщо Україну приймуть до союзу, то ми будемо найбільшою країною в блоці. У нас найбільша кількість населення і, відповідно, чиновники кажуть, що в України буде величезний вплив у Раді ЄС. Це єдині імовірні побоювання щодо України від євродепутатів чи, можливо, є ще якісь побоювання стосовно нас? 

Побоювань – багато. Перше і головне ми обговорили. Це те, що Україна є житницею не тільки Європи, а й усього світу. І, безперечно, це вплине на аграрну політику Європейського Союзу і на більшість країн Європи, тому що вони будуть змушені змінити структуру своєї економіки. Якщо сьогодні Польща і Німеччина забезпечують велику частку продовольства розвиваючи своє сільське господарство, то коли більш ефективно ввійде Україна, яка має холдинги, а не малі та середні підприємства, і може продавати таку саму за якістю продукцію, але дешевшу, то полякам потрібно буде переорієнтовуватись. Випускати якусь більш технологічну продукцію, а не займатися сільським господарством. Це означає, що змінюватиметься вся структура економіки і розподілу спеціалізації всередині Європейського Союзу. 

По-друге, процес приєднання потребує великих коштів. Ми вже проаналізували, що в Європі зараз йде рецесія, а перед нею і війна, і подальша реформа, і розширення Європейського Союзу. На це потрібні кошти, причому чималі. Польща за п'ять років, коли вона рухалася і готувалася до Європейського Союзу, коли її підтягувати до стандартів, отримала, за різними оцінками, приблизно 165 мільярдів євро для того, щоб підтягнутися до рівня, який би відповідав європейському. Все це для того, аби її можна було прийняти в єдиний простір – і економічний, і фінансовий, і торговельний, і промисловий. Польща менша за кількістю населення і за економікою, тому нам потрібно буде значно більшу суму. У нас економіка за структурою приблизно така, як французька. Ми агроіндустріальна країна. У нас є і атомна енергетика, і розвинене сільське господарство, умовно кажучи, як у Франції. 

Щоб уникнути протистоянь старих і нових лідерів ЄС, потрібно приєднати Україну до Веймарського трикутника

Про наступні чинники, які лякають європейців, я казав ще багато років тому. Нам дали “зелене світло” на перемовини щодо приєднання до Європейського Союзу. Це перерозподіл політичних впливів всередині ЄС. Крім економіки, є політика. Якщо Польща і Україна будуть триматися разом, то ми разом станемо новими лідерами оновленого Європейського Союзу. Ми переважатимемо в усьому Францію, Німеччину як старих лідерів Європейського Союзу. Єдиний вихід, який я бачу, це додати Україну до “Веймарського трикутника” і зробити “чотирикутник”. І таким чином можна уникнути конкуренції цього протистояння старих і нових членів. Але політичне протистояння, боротьба за місця в парламенті відповідно до кількості населення є і це нікуди діти. До того ж Україна вчинить фінансовий перерозподіл тоді, коли буде рухатися у напрямку Європейського Союзу. 

Більшість господарств ЄС, наприклад, сільськогосподарських, сидять на дотації Європейської комісії. Промисловість напряму і не лише фінансується і диктується Брюсселем. Якщо ці кошти переорієнтують для того, аби нас підтягнути до рівня Європи, а потрібно буде понад 200 мільярдів євро, то де їх взяти? Безперечно, їх будуть перебирати у країн всередині Європейського Союзу, наприклад, південно-європейських держав, які отримували більше дотацій. Наприклад, Німеччина вносила в бюджет, а отримували Греція, Португалія, Іспанія і південні країни. Всі ці субсидії будуть переділені, тому що йде процес розширення. 

Якщо ЄС забере кошти з міграційних програм, аби віддати їх на потреби України, то в Європі посилиться міграційний тиск

До того ж незадоволеними будуть і партнери в регіонах, які є сировинною базою Європейського Союзу, а це країни Магрибу, Африки, ті, які постачають уран, алмази, золото, нафту і газ в Європу. Міграційні програми фінансувалися Європейським Союзом для того, щоб мігранти лишалися у цих регіонах і працювали, а не створювали міграційний тиск на Європу. Заберуть кошти також із цих програм, і посилиться міграційний тиск. В принципі, це те, що потрібно Кремлю, і він буде використовувати це в своїх ІПСО. 

Для мене було дуже дивно, що ЄС виявив таку ініціативу і у грудні 2023 року взагалі дозволив нам перемовини, тому що він таким чином кинув геополітичний виклик Кремлю. Тепер Росія розглядає Україну і колишні республіки Радянського Союзу як ближню сферу свого впливу. Дальня сфера впливу – це країни колишнього Варшавського договору, країни центрально-східної Європи. І європейці наважилися витягнути Україну “з-під” Росії, сказавши, що вони це роблять на підставі міжнародного права. Кожна країна суверенна і має право приєднатися до тих союзів, до яких вона хотіла б приєднатися. Це фактично була відповідь Європи на отой ультиматум, який кинула Росія в грудні 2021-го, перед війною, обʼєднаному Заходу. Через два роки Європа наважилася і відповіла. Тому тут є і геополітичні ризики для Європи, окрім тих, що я вже назвав. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Російські “вибори” затвердили пожиттєве правління диктатора Путіна, – Денисенко