Між Укрзалізницею і Кабміном – скандал

Між Укрзалізницею і Кабміном – скандал
Юрій Ніколов

Юрій Ніколов

журналіст, співзасновник та редактор проєкту “Наші гроші” 

Посилання скопійовано
Він тіньовий, принаймні поки що. Але може стати публічним через те, що залізниці раптово для неї самої закрили просту можливість напряму купувати дизель у виробників. Про суть проблеми в пості «Наших грошей», вона справді непроста і комплексна. А сюди я витягну свій власний рецепт, який я придумав власними руками)))

«Укрзалізницю» і Міноборони треба визнати замовниками, які мають право на закупівлю лише дизельного палива по прямих угодах. Критерій, чому саме їм дається таке право, наступний: вони найбільші в країні покупці дизелю. Торік «Укрзалізниця» купила на 9 мільярдів, Міноборони – майже вдвічі більше. Їхні замовлення такі великі, що у випадку, якби їхній постачальник (ким би він не був) із будь-яких причин раптово зірвав поставку, і УЗ та МО довелось би різко вийти за ринок за паливом, вони б його обвалили, тобто через різке зростання попиту ціни рвонули б угору. Якщо дуже грубо, то «Укрзалізниця» по контракту з «Орленом» за місяць отримує стільки дизелю, скільки вся Україна споживає за один день (мова про все-все-все споживання – держави, бізнесу, приватних авто).

Всі інші замовники дизелю в Україні набагато менші, тому ніяких винятків не потребують. Ані поліція, ані «Енергоатом», ніхто взагалі не купує стільки палива, як УЗ і МО. Тому безпека поставок дизелю саме для цих двох структур, та ще й під час війни, має набагато більшу вагу, ніж питання рівності.

Водночас навіть зараз закупівлі дизелю УЗ відбуваються дуже непрозоро, і це справжня проблема. Урядова нормативка зараз банально не вимагає від неї оприлюднювати ціну імпортного палива. І те що вона відкриває ціни – це жест доброї волі. Який припиниться відразу, якщо комусь захочеться припинити добро в дизельних закупівлях, і почати робити з ним те саме, що Артем Шило з трансформаторами…

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.