Питання передачі обговорюю не один місяць, а днями стало відомо, що Бундестаг під час голосування у середу, 17 січня, не підтримав пропозицію опозиції передати це далекобійне озброєння ЗСУ. 

Якщо Німеччина цього місяця справді погодить передачу Україні ракет Taurus, то ще приблизно пів року знадобиться на такі процеси, як їхня адаптація для використання з Су-24М (2 місяці) і навчання операторів (4 місяці), такі терміни раніше озвучував генеральний директор MBDA Deutschland Іоахим Кнопф. Таким чином, ці ракети ми можемо отримати орієнтовно наприкінці літа цього року.

Раніше видання Defense Express розповідало, що Франція передасть Україні партію з додаткових 40 ракет Storm Shadow/SCALP, які наші військові вже успішно використовують для знищення ворожих цілей, зокрема й кораблів та підводного човна.

Яка зброя нам справді необхідна і які переваги вона нам забезпечить на полі болю? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів військовий експерт Петро Черник.

Повітряні Сили України підтвердили, що над акваторією Азовського моря на заміну збитого А-50 з'явився новий А-50. Відповідно, частина експертного середовища каже, що підведення цього літака означає, що готується новий масований ракетний удар і південний фланг потрібно було зробити видимим для того, щоб цей літак виявляв наші засоби ППО і міг коригувати удари. Чи погоджуєтесь ви з такими висновками? 

Цілком слушний висновок. Великі ракети, особливо з акваторії Чорного моря калібрами 3М14 можуть запускати. Нагадаю, що їх не застосовували понад місяць, і для влучності ця машина критично необхідна. Самій крилатій ракеті дуже важко правильно виявити ціль. Втім, я не кажу, що це неможливо, але з огляду на те, які росіяни “криворукі”, то "підсвідчувати" цілі треба в обов'язковому порядку. Чи мають вони ще достатню кількість ракетоносіїв? На превеликий жаль, мають. Як мінімум ще два робочі фрегати класу "Адмірал Макаров" по вісім пускових установок кожна, до десяти малих ракетних кораблів класу "Каракурт" і класу "Василь Биков", а також дошкульних підводних човнів можуть відстрілювати, але цим ракетам потрібне підсвічування. Дуже ймовірний удар найближчим часом саме з акваторії Чорного моря, хоча і з ракетносіїв Ту-95 також можуть робити пуски.

Окрім мінімального залпу в 16 калібрів, які в акваторії Чорного моря вже є, є ще й "хашки", про які ми говорили, і модернізовані Х-101 серед них також можуть бути. Тобто вони вивчали нашу систему ППО. Чи встигли ми її перезавантажити й підготувати 2-го січня? 

Ми точно посилились. Ми маємо багато хорошої інформації в частині роботи таких унікальних установок, як Franken SAM. Це ніщо інше, як інтеграція пускової установки 9К37 "Бук" з дуже добротними ракетами на американському АІМ-9. Чому це хороша новина? Одна з найкращих ракет класу "повітря-повітря" впорається із завданням ударів до 20-ти кілометрів у "повітряному" режимі і десь в межах 10-ти кілометрів у режимі "поверхня-повітря". Такий собі аналог 9К33. Ця ракета дуже корисна, тому що їх неймовірно багато. Вона розробляється ще з кінця 1950-х років і їх випущено понад 200 тисяч одиниць. Підтверджено, що у нас вже є повноцінна батарея. Батарея – це від чотирьох до шести установок. Якщо на таку установку встановити як мінімум дві такі ракети, то ми розуміємо, що вже буде такий добротний сегмент прикриття неба від "шахедів" на низьких траєкторіях, а саме так летить і Х-101 і 3М14, ці ракети цілком “підйомна” ціль. Я не маю ні найменшого сумніву, що якщо залп і буде, то більша частина ракет буде збита. 

Ми вже пройшли пів зими, побачили розосередження енергетичного комплексу, підготовку до захисту або швидкого відновлення. Чи можемо ми вже стверджувати, що такими комбінованими діями і силами наших захисників неба, блекаут Україні цієї зими не загрожує? 

На мій погляд, не зовсім коректно так стверджувати, бо все-таки противник навчається і буде шукати шляхи проривання нашої протиповітряної оборони і, на жаль, він її прориває. Але те, що така загроза суттєво понижена, – немає ні найменшого сумніву.

Зібрав сьогодні звіт Генштабу з різних напрямків. Так чи інакше, насторожують три моменти. Перший – артилерійська робота російської армії на деяких ділянках в співвідношенні 10 до 1 за кількістю обстрілів. Друге – посилення роботи дронів-камікадзе з їхнього боку і полювання ними на наших захисників. І третій – посилення на деяких ділянках застосування засобів РЕБ. Це не повна картина, але з дуже багатьох ділянок. Що ви можете доповнити і проаналізувати? 

Ця війна на 90% залишається артилерійською

Та нічого нового. Станом на зараз ця війна на 90% залишається артилерійською. Так, дрони стають ударною силою, але їхнє значення не потрібно перебільшувати. Противник ще на старті переважав нас у частині засобів радіоелектронної боротьби. До речі, Росія це друга країна у світі за кваліфікацією ракетної школи, де зараз проекспериментували успішно і в доволі великому радіусі засліпили все, що могли засліпити. 

А вертаючись до артилерії, то росіяни і на цю хвилину виготовляють в межах 130-ти тисяч снарядів на місяць. Маю нагадати, що ця війна почалася із запасами артилерійських снарядів у межах від 15-ти до 20-ти мільйонів, і це надзвичайно багато. В той час американці мали запас всього на всього 2,5 мільйони, а на показникик у 50 тисяч снарядів в місяць вони вийшли тільки минулої осені, а на 80 тисяч в кращому випадку вийдуть у цьому році. Ось така вона сувора дійсність і ми її скасувати не можемо. 

І наше, і російське управління розвідки підтверджують, що робота по нафтобазі у Клинцях – робота українського дрону. Але нас більше зацікавила історія з Санкт-Петербурзьким варіантом, бо 1250 кілометрів це серйозна дистанція, про яку навіть нам ніколи офіційно не заявляли. Це поодинокі успішні кейси чи ми можемо розраховувати, що ми почнемо масовано руйнувати військово-промисловий комплекс і логістику вглиб на такій відстані? 

Поки що одиночні випадки, а масовані це фундаментальна основа не симетричної відповіді нашому противнику, бо ми не маємо такої далекобійної ракетної зброї, яку має наш противник. Взагалі 1200 кілометрів то насправді не подивування. Ті самі "шахиде" декларуються від 1500 до 2000 кілометрів. Це абсолютно технічно і технологічно осяжні речі. Тут, напевно, акцент треба змішувати в той бік, що цей безпілотник зумів пройти багато протиповітряної оборони. 

І це європейська частина Російської Федерації. Та усюди військові округи, північний округ, усюди мали б стояти "око Саурона" і "славне" російське ППО. Як цьому дрону вдалося пройти? Там були якісь хитрі способи підсилити це РЕБом чи застосовували якісь маневри? Бо ми ж знаємо, які "крєнділі" вони крутять своїми "шахедами",коли атакують Україну. Хочете зрозуміти, як вдалося пройти ППО вглиб на 1200 кілометрів? 

Це той унікальний момент, коли не треба вдаватися в дешифрування, як це було зроблено. Зробили – добре. Знайшли алгоритм, як обманювати їхню систему, значить, цей алгоритм обов'язково буде серйозно вивчений і наново відтворений. А деталізація – це пряма допомога ворогу.

Коли говориш безпосередньо з офіцерами і солдатами на фронті, вони розповідають, що не припиняється доміновування вже замінованої території в глибину, в ширину і в декілька шарів, як то кажуть. Нам постачають поодинокі варіанти для розмінування територій. Ми ще не розуміємо, це для військових цілей чи в мирних на деокупованих територіях, але без здолання цього ще раз без повітряного прикриття просто не підемо в наступ. 

У нас є чим розміновувати деокуповані території

Розмінувати є чим. Є прекрасна американська машину М-58. Вона на 90 метрів вистрілює спеціальний канат. На кожен метр припадає до 7,5 кілограмів вибухівки і шириною до шести метрів прорубує прекрасний коридор, де взагалі нічого не залишається. Але є нюанс – це велика машина. Так само як Vincent 1 німецька машина. Це прекрасні цілі і для того, щоб починати їх застосовувати, треба відчувати артилерійські рубежі. І, звичайно, треба засипати окопи великою кількістю важких бомб. Тільки тоді, коли головна оборона буде зламана, можна буде братися до системного розмінування. А без переваги в авіації й повітрі, я з вами цілком згоден, вести наступальні дії дуже важко. Але, тим не менше, за минулий рік ми таки показали унікальну тактику, що це можна робити. Важко, скрушно, але може. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Агресивні плани Росії щодо інших держав завжди зупиняла втрата арсеналу й можливостей