Це вже 17-та зустріч у форматі "Рамштайн", яка об'єднала представників приблизно 50-ти країн. Відкриваючи зустріч, очільник Пентагону Ллойд Остін закликав партнерів передати Україні додаткові засоби для посилення ППО на зимовий період. "Український повітряний щит стає сильнішим", – зазначив згодом у вечірньому зверненні Володимир Зеленський.

Які ще питання, окрім посилення ППО, розглядали на "Рамштайні" та яку зброю нададуть Україні за підсумками зустрічі? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів військовий експерт Defence Express Іван Киричевський. 

Як би ви підсумували цей "Рамштайн"? Що ми справді отримаємо і в які терміни? 

Я думаю, що про цей "Рамштайн" треба говорити вже не в контексті номенклатури зброї, яку ми могли б отримати, бо тут плюс-мінус все вже передбачено. Якщо сказали про засоби протиповітряної оборони і про протиповітряну коаліцію країни, то можна передбачити, що потрібно очікувати додаткові ракети від Франції до протибалістичних комплексів. Можливо, ще хтось з наших партнерів згадає, що у них можуть бути десь боєприпаси до зенітно-ракетних комплексів радянського виробництва. Це для нас теж завжди актуально. Тому що, незважаючи на всі масштаби поставок засобів протиповітряної оборони, левову частку складають саме радянські ЗРК типу С-300. 

До речі, в листопаді Швеція публічно обіцяла визначитись щодо того, чи зможе вона надати Gripen. Можливо, це теж обговорювали, тому що "Рамштайн" – це двосторонній формат. З однієї сторони там обговорюють те, що західні союзники можуть дати нам, а з іншої сторони – наші воєначальники для того і потрібні, щоб обговорити, наскільки ці всі матеріально-технічні засоби можна інтегрувати в наші бойові порядки. 

І, можливо, найголовніший результат, який міг бути закладий на цьому "Рамштайні" – це корекція наших дій на фронті з поправкою на те, які у нас є цілі і скільки зброї ще можна дістати. Нам потрібні не тільки безпілотники задіювати, бо ними територію не займеш. Для того, щоб зайняти територію, потрібні танки і піхотинці. Як це все реалізувати? Очевидно, не просто так там з'явилась фігура головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Можливо, це якраз і було певне перезавантаження самого формату, причому з новим акцентом. "Рамштайн" як спосіб подолати всі можливі бар'єри стосовно зброї для Збройних сил України – практично подоланий і пройдений етап. 

Не треба чекати “гучних” новин

"Томагавки" США продають тільки на комерційних основах навіть найближчим союзникам, а "за дякую" нам їх ніхто не надасть. Стосовно TAURUS процес йде, просто з німецькою повільністю і педантичністю. Інакше би німецька промисловість не заявляла розрахунків, скільки їм треба буде часу для адаптації TAURUS саме під наші F-16. Якісь види танків, реактивних систем, систем протиповітряної оборони у Варшавському договорі вже було реалізовано. І, очевидно, потрібно було переходити до нового етапу. В принципі, це вже така історія, коли не треба чекати якихось “гучних” новин. Доводиться оперувати такими поняттями, як відкладене рішення. Ці історії про відкладені рішення почалися ще з авіаційної коаліції на "Рамштайні" в січні цього року, і ця тенденція зараз проявляється.

Ви згадали про головнокомандувача Збройних сил України генерала Залужного. Вперше він взяв участь в засіданні коаліції у форматі "Рамштайн". Він мав прозвітувати про те, що відбувалось впродовж літнього і осіннього періоду. Як ви вважаєте, про що міг звітувати генерал Залужний і які визначати цілі перед союзниками? 

Я не думаю, що тут буде доречно вживати поняття "звітувати". Я думаю, що доречніше сказати “пояснити на пальцях” і згадати "кузькину мать". Зараз поясню, до чого цей апелятив до мами часів Хрущова. Скільки не читав знамениту статтю Залужного про обіцянки прорвати укріплену оборону рашистів за два тижні і за два-три місяці сходити до Криму й назад, завжди дивувався. Як це в теорії мала б деградувати оперативна структура оборони НАТО, що за часів Холодної війни подібні укріплені лінії, НАТО планувало прорвати одразу з використанням тактичної ядерної бомби. Тобто без тих всіх розмов про якусь там високу політику. Кілька десятків ядерних зарядів в смузі наступу танкових дивізій або армійського корпусу і все. Такі речі відпрацювала не тільки радянська армія, але й американська. Тому що навіть під час Другої світової війни американська армія, при всій своїй чисельній і якісній перевазі, примудрялася впертися в “глухий кут”. 

В нас просто окремі коментатори на етапі підготовки до контрнаступу розповідали, що всі ці лінії оборони прорвати не складно. Армія США прорвала такі масштаби, які зараз є у нас, приблизно чотири місяці при тому, що це були напів розібрані лінії Зігфріда, напів розібраний Вермахт, і танків вже не було. Я думаю, що головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, в першу чергу, був там для того, аби пояснити все це там. Нагадаю, що таким нарядом сил такі лінії оборони не прориваються і відповідно вести дискусію з союзниками про необхідний наряд озброєнь далі. 

Нам дали оборонну зброю, з якою неможливо починати наступ

Залужний міг просити ту зброю, яка була в американців в часи Холодної війни. І його задумливість була пояснена тим, що можлива комунікація з першого разу не вдалась. Ми всі діти кінця історії, генерали НАТО — це теж діти кінця історії і з першого разу могло не дійти. Даруйте, але те озброєння, яке вони дали, підходить для оборони, а ті задачі, які доводиться вирішувати, потребують ледь не тактичної ядерної зброї. 

Деякі країни долучаються до того, аби вирішити певну проблему в акваторії Чорного моря. Чи побачимо ми там більше кораблів НАТО і яким чином це може вплинути на те, щоб росіяни забралися з акваторії або принаймні не висувалися зі своїх портів? 

Для того, щоб росіяни ніколи не виходили з порту Новоросійська або, в ідеалі, зробили те, що Ленін у 1918-му році, тобто самозатопив Чорноморський флот, то нам доведеться робити все самостійно, без кораблів НАТО. 

Можна скільки завгодно міряти, наскільки потенціал Чорноморського флоту Російської Федерації відстає від потенціалу флоту Туреччини, але в інших чорноморських державах, зокрема Румунії і Болгарії, флот символічний. У них ядро флоту – це по два фрегата, за характеристиками ідентичні до нашого “Гетьмана Сагайдачного”. А в Румунії взагалі основа берегової оборони – це старий радянський комплекс П-15М "Терміт", який ми там втратили ще у 2014-му році. Цей "Термін" б'є на дальність всього 80 кілометрів. Метафорично, крейсер "Москва" таким не “пошлеш”. Зважаючи на те, що у них немає інструментів для “посилання” крейсера "Москва", максимум, там можна сподіватись, що ці чорноморські країни-НАТО вже на фінальному етапі бюрократичних узгоджень щодо цієї протимінної групи, яка нарешті вирішила б базову проблему для безпеки наших чорноморських регіонів. Справедливості заради, можу сказати, що до формування цієї протимінної групи країни-НАТО рухається нормальним режимом. 

"Немає “глухого кута” на фронті, проте відбувається боротьба за ініціативи", – чув таку думку від експертів. Чи дійшли слова Залужного зі статті до наших партнерів про те, що Україна в позиційній війні на виснаження ресурсів рано чи пізно прийде до того, що ресурси в неї закінчаться? Тому треба технологічно значно краще посилювати Збройні сили України, щоб вони могли мати шанс на успіх. Як ви вважаєте, ця зима пройде в боротьбі за ініціативу чи будуть вирішувати тактичні та стратегічні завдання? 

В цьому випадку, згадані вами експерти, явно виступають певними плагіаторами. "Ваш покірний слуга" дуже часто в різних ефірах вживав термін саме "боротьба за ініціативу", тому що треба було пояснити характер бойових дій, коли не зупиняємо штурмові дії, то росіяни їх розпочинають. Щодо "позиційного глухого кута", то можна сказати, що коли головнокомандувач ЗСУ Залужний виступив з цим визначенням, це була саме політична констатація факту для наших західних союзників. Бо те, що наші війська рухались на Півдні не дуже високими темпами, було очевидним для нормальних західних аналітичних центрів. Те, що під час наступу ми просувались на 90 метрів за добу, це скоріше темпи просування в стилі Першої світової, під час цього "позиційного глухого кута". А з іншої сторони, зважаючи на такі негативні обставини, які перед нами були, це чудо, що наші війська йшли вперед. Тому, можливо, якраз головнокомандувач ЗСУ Залужний виступив з таким визначенням, коли зрозумів, що на Заході він може отримати підтримку. І не тільки політичну і світоглядну, але й воєнно-технічну. 

Американці працюють над розробками роботів, які допоможуть Україні у цій війні

Те, що певні цікаві розробки після цього "Рамштайну" вже ведуть західні союзники, – факт. Зранку на порталах авторитетних західних кіл писали, що британці розробляють своєрідного робота-сороканіжку. Коротко кажучи, це така велика роботизована платформа, на якій дуже багато коліс, а її функція – їхати по мінному полю, колеса підриваються на мінах, але так і відбувається розмінування. Вважайте, робот-камікадзе, але без вибухівки, одноразовий і має просто проїхати і підірвати все за собою. Британці підкреслюють, що вони почали робити цю розробку на тлі наших проблем, щоб допомогти. 

Тобто якщо вже пішли такі розробки, то британці, можливо, щось в плані технологій можуть поставити, але левову частку з того, що головнокомандуючий Залужний писав в статті для подолання цього "глухого кута", маємо зробити ми. У нас є для цього ресурси. У нас багато виробників дронів. Невже не можна зробити те, що просить головнокомандувач ЗСУ? Можна. Нам потрібно на власному прикладі показати і сказати: "Вчіться!". 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Генерали Європи і США зрозуміли, як багато часу вони втратили, — експерт