8-го березня 1908-го року в Нью-Йорку відбулася демонстрація «соціалістичних жінок», пов'язана з текстильними страйками у 1857-58 роках. Тисячі жінок вимагали права голосу, виступили проти важких умов праці та проти праці дітей.

Проте Радянський Союз зробив із цього свята своє, перекроїв його і вклав у нього свої прорадянські комуністичні наративи. 

Там акцентували увагу на таких ролях жінки в суспільстві, як робітниця та мати. Таким чином, попри те, що було ухвалено закони, які давали значні права, свободи та можливості жінкам у політичній, освітній, економічній, культурній та інших сферах, жінка все ж не позбавляється ролі хранительки домашнього вогнища та матері-господині, а ще й поступово перебирає на себе традиційно чоловічі обов'язки.

У 2022-му у Верховній Раді України реєстрували законопроєкт №9009, яким пропонували скасувати святкування Міжнародного жіночого дня, а натомість встановити День української жінки 25-го лютого (на День народження Лесі Українки). А ще зробити державним свято, яке припадає на наступний день, 9 березня – Шевченків день.

Та не всі урядовці погодилися, й невдовзі надійшло ще кілька законопроєктів. 

У одному з них 8 березня пропонують просто скасувати. А День української жінки не вводити, адже 25 лютого занадто тісно асоціюється зі збройним нападом рф 24 лютого. 

Також на розгляді у Верховній Раді варіант, де пропонують перейменувати свято як Міжнародний день захисту прав жінок. І відзначати його по-європейському, без застарілих радянських традицій.

Є й задокументована пропозиція відзначати 8-го березня як День весни (а у червні ввести ще День цвітіння української вишні).

Насправді, версій багато, проте очевидно одне – радянським наративам немає місця в Україні.

То що українці будуть відзначати 8-го березня і чи будуть узагалі? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів історик та політолог Олександр Палій. 

Де це свято зародилося і як це було? 

Це свято зародилося в Америці та в Західній Європі. Воно пов'язане з отриманням жінками виборчих прав й інших факторів. Тобто все це пов'язано з процесом здобуття нових прав, які надали жінкам наприкінці XIX-XX століття. До цього практично усі жінки на планеті Земля були без виборчих прав. А потім в найбільш прогресивних країнах поступово почали їх вимагати і здобувати. В "совку" вони формально отримали виборчі права, але насправді ніяких прав в Радянському Союзі – ані виборчих, ані якихось інших – не було ні в чоловіків, ні в жінок. Тому це була повна профанація. 

Де це свято святкують зараз? Бо ми його знаємо як Міжнародний день. 

В Римській імперії один раз на рік рабам дозволяли походити без ланцюгів, а в Радянському Союзі один раз на рік жінка могла відпочити

Воно входить до календарів. Я б не сказав, що його десь дуже бурхливо святкують. Насамперед його святкують в пострадянських країнах, а також в декількох африканських державах. Зокрема це Східна Європа й Африка. Але найбільш масштабно це свято відзначають саме в пострадянських країнах. У Римській імперії свого часу у рабів була віддушина – один день на рік їм створювали умови, за яких вони могли посидіти в кріслі господаря чи походити по Риму без ланцюгів. Ось щось схоже робили в Радянському Союзі. 

Як комуністи змінили ідеологію цього свята? 

Комуністи це свято максимально спростили, тобто забрали будь-яке соціальне звучання. Зробили днем весни і днем мами. Вони діяли за ленінським принципом. Ленін сказав, що форма цього свята повинна бути національна, а суть – інтернаціональна. Тобто, зміст свята мав стати зручним для влади. Але водночас звучання свята і його концепція мала приваблювати людей. Найважливішим було залишити зміст і його привабливість, аби вкладати туди все, що захоче саме влада – від звільнення жінок сходу до інших пропагандистських речей назовні. Це була картинка, яка притаманна "совку". Це свято зробили пропагандистським, проте багато людей ностальгують і сумують за ним. Варто розуміти, що радянська влада не вкладала в нього ніякого іншого змісту, крім "свята весни". І коли нормального тлумачення в "совку" не було, то кожна людина його наповнювала своїм власним тлумаченням.

Аналогом "свята весни" у нас є українське свято – День матері, яке ми відзначаємо в другу неділю травня. Якщо з "23 фєвраля" вже все зрозуміло, то щодо 8 березня дискусій багато. На вашу думку, чи варто українцям відмовитись від цього свята? Чи, можливо, його потрібно якось змінити?

Я думаю, що треба додати святкування, які вшановують жінок. Вивести День матері на новий рівень. До повномасштабного вторгнення була ідея відзначати День народження Лесі Українки більш масштабно. Тому, можливо, нам просто потрібно це свято розширити. Можна залишити день емансипації, виборчої чи трудової солідарності чи трудових і виборчих прав для дати 8-го березня. Але сконцентрувати увагу на двох датах – День матері у травні та День народження Лесі Українки (як ДЕнь української жінки) у лютому. Тоді ми отримаємо і згоду, і підтримку, і прихильність зі сторони жіночої частини, тому що у них з'явиться одразу два або навіть три приводи, коли їх вітають.  Тобто нам варто залишити восьме березня, але повернутися до його першопочатково змісту. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Російська мова і культура прийшла в Україну на штиках п'яної солдатні