Здавалось би, хоч в цей духовно-таємничий період українці відкладуть свої “міжусобні” чвари і об’єднаються навколо родинного столу. Але ні. Головною темою для суперечок тут стало саме святкування: чи варто ставити ялинки в містах, чи варто святкувати взагалі та якщо так, то як саме? 

Про це в ексклюзивному інтерв’ю для “FM Галичина” розповів екскомандир роти батальйону «Айдар», науковець і публіцист Євген Дикий.

Як правильно українцям час у важкий час війни правильно відзначати ці свята, не забуваючи про армію та війну? 

Я, чесно кажучи, людина поміркована. Мені не подобаються обидві крайності. З одного боку, коли бачиш дуже гучні святкування, на які явно витрачається до біса грошей, це не може не дратувати. Тому що, вибачте, але ці гроші можна було б зараз використати на зовсім інші потреби. Але мені так само не подобається протилежна крайність, коли нас закликають взагалі не святкувати, не сидіти в кафе, в принципі відмовитися від нормального цивільного життя в тилу і ніби впасти у якусь суцільну жалобу, адже йде війна. Ми не знаємо, скільки років ще буде ця війна. І є нормальна людська психіка, яку треба підтримувати в нормальному стані, бо це суцільний стрес і суцільна депресія. 

Ми під Луганськом воюємо для того, щоб тут у Києві зберігалось нормальне, звичайне життя

Вперше мені питання про сприйняття війни і цивільних ставили ще в далекому 2014-му році, коли я сам був у формі. Питали, чи не дратує мене купа народу в барах, коли я вириваюсь до Києва. Я завжди казав, що ні, мене це не просто не дратує, а навіть тішить. Адже ми під Луганськом воюємо для того, щоб тут у Києві зберігалось нормальне, звичайне життя. Ми в окопах захищаємо звичне цивільне життя. 

От тому мені здається, що кожен має просто бути звичайною адекватною людиною і розуміти, що радість під час війни — це не гріх. Це все, а особливо сімейні свята, не означає, що ми забули про війну. Крім того, День святого Миколая — це не для нас, а в першу чергу для дітей. Наприклад, я завтра гратиму роль святого Миколая в спектаклі для дітей військових. Власне, їхній тато зараз там, на фронті, а хтось має зробити їм гарне свято, щоб, ці діти його отримали, бо вони й так потерпають від того, що тато не поруч з ними. Але принаймні, хай вони знають, що Миколай про них пам'ятає. Тому це в першу чергу для дітей. І от їх точно не треба позбавляти радощів під час війни. Навпаки, ті діти, які лишились тут з нами, в Україні, в будь-якому разі вже втрачають дуже значну частину нормального звичайного дитинства. Давайте не будемо ще й свідомо забирати в них те, що лишилося. Мені здається, що ялинка посеред Києва сама по собі нікому нічого поганого точно не зробить. Посеред Львова, я гадаю, рівно так само. 

Але так, є і протилежна крайність. Коли я бачив на ютубі зйомки з весілля за мільйон доларів, то в мене виникає одразу два питання. Перше: звідки це у них той мільйон баксів? По-друге, скільки на цю суму можна було б купити бронежилетів? 

Коли я бачу черги на Буковель, то відразу ж думаю, що ті гроші, які люди там витратять, можна використати на важливіші речі

А от коли я чую, що існують якісь кілометрові затори на дорозі в Буковель, то це вже, на мою думку, дійсно трошки інше, Тому що Буковель — це дійсно місце, де за короткий час можна витратити багато грошей. І отут я думаю знову, що можна було б ці самі кошти перенаправити на реально важливіші речі. Але це, знову ж таки,  питання совісті кожної окремої людини. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Органи влади — це перше місце, де треба шукати і ліквідовувати ворожу агентуру, — ексголова СБУ