До протестів долучилося понад 10 тисяч осіб, зокрема це студенти. Організатори заявили, що не відбулося жодного інциденту, а мітинг пройшов мирно. Учасники акції звинуватили владу, зокрема нинішнього президента Сербії, у фальсифікації виборів. Люди пройшли від фонтану Теразія до Конституційного суду і під час ходи показували символічні "червоні картки" усім установам.

Однією із головних причин проведення дострокових виборів у Сербії стали восьмимісячні протести, падіння рейтингів президентської партії та зростання популярності руху "Сербія проти насильства", а також погіршення соціально-економічної ситуації в країні. Міжнародна моніторингова місія заявила, що владна Сербська прогресивна партія (SNS) отримала несправедливу перевагу через упередженість медіа, неправомірний вплив президента Вучича та порушення правил голосування, зокрема через підкуп голосів.

Мирослав Алексич із партії «Сербія проти насильства» заявив, що такі акції будуть організовувати часто. Один такий мітинг планують провести найближчим часом, щоправда, дата поки не відома.

То якою є реальна ситуація у Сербії, до чого тут російська агентура і що не так з українським питанням на Балканах? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол у Республіці Хорватія (2010-2017), у Боснії та Герцеговині (2011-2017) Олександр Левченко.

У медійному просторі практично щодня говорять про відносини України з країнами-сусідами, проте значно рідше – з країнами Балканського півострова. Що відбувається там, зокрема із протестами в Сербії? Яка причина, наскільки вони є масштабними та хто за ними стоїть? 

Наративи російської пропаганди просувають через сербські й російські медіа

Варто сказати, що я був свідком схожих демонстрацій в 1996-му році, проте тоді вони мали більші масштаби. Власне кажучи, наративи російської пропаганди, які просувають через сербські й російські медіа – це “кольорова революція”. Російський посол у Белграді навіть зустрічався з сербським президентом, і начебто вони ділились якоюсь інформацією. Демонстранти ставлять своєю метою повалити чинний уряд і президента. Можливо, під час цієї зустрічі російський посол дав не лише якісь словесні поради, а й щось більше, про що ми ніколи не будемо знати. 

Треба визнати, що так, в Белграді величезна кількість російських агентів. Дві з небагатьох європейських столиць, звідки не вигнали російських шпигунів, – це Белград і Будапешт. Що він передав – невідомо, але у всякому випадку президент подякував, а сербська прем'єрка сказала, що місцеві спецслужби не помітили підготовку перевороту, проте росіяни їм про це розказали. Опозиція сказала: "Слухайте, а чому тут така величезна кількість російських агентів? Що вони тут роблять? Чому вони всім розказують, що робити і дають якісь власні оцінки? Ми виступаємо проти фальсифікації виборів, але у нас немає жодної вимоги щодо зміни президента". Ці вибори – парламентські, частково навіть місцевої влади, але до чого ж тут заміна президента? 

Треба розуміти, що росіяни дуже глибоко "вкопались" в інформаційний простір Сербії. Вони присутні серед владних політичних сил, дуже активно працюють з партійними “босами”, з міністрами, лідерами громадських думок, та й не менш активно працюють з опозицією. Тобто ви маєте розуміти, що в рядах опозиції проросійських сил не менше, ніж тих, хто при владі. Тому, якщо ви помітили, Захід досить обережно дає всі ці оцінки, тому що це не виступ прозахідних сил проти проросійських, якщо порівнювати це з Майданом в Україні. Це виступ проти результатів певних зловживань у виборчому процесі. Причини були, їх зафіксували, але вони не є такого характеру, аби докорінно вплинути на вибори. Якщо подивитись на цифри, то відстань між опозиційними голосами і правлячими, – досить велика. Захід боїться тиснути, аби знову були нові вибори і такий же результат. Це буде катастрофа, яка свідчить про те, що хтось чогось не розуміє і зловживає. Тобто зафіксували порушення і сказали, що їх має не бути. Є навіть вимога щодо перевиборів в Белграді. Там велика перевага провладних, вони, мабуть, не можуть при такій ситуації сформувати більшість. Тому опозиція вимагає там перевиборів.

Що стосується загальних, то не всі з опозиції вимагають і загальних перевиборів. Між тим багато європейців говорять, що їх турбує певне зловживання, зокрема приїзд з Республіки Сербської виборців, хоча вони мають громадянство. Тобто вони приїхали і на парламентських виборах проголосували легально. Проте є підозра, що вони паралельно проголосували й на місцевих виборах. 

Якоюсь мірою вже навіть була думка про те, що справді у Сербії є опозиція. Але ви дуже слушно відзначили, що в цій опозиції можуть бути російські агенти, які “свою кашу варять". Зокрема, серед таких основних опозиціонерів ми часто чуємо про Мирослава Алексича. Що ви можете сказати щодо цієї персони? Чи можна його справді вважати опозиційним? Можуть в Сербії зародитися справжні опозиційні сили чи російська сила там надто велика?

Опозиція не менш проросійська, ніж влада. Росіяни там працюють вже десятиліттями. Що також цікаво, в Белграді обʼявився навіть Медведчук. Він там створив організацію "Інша Україна", зареєстрував її в Москві, Петербурзі, у Ростові на Дону, в Сімферополі, і зараз в Белграді. Ба більше, він виступив там з широкою статею, яка містила аналіз виборів у Сербії. Ну, ви ж уявляєте, де Медведчук, а де його розуміння аналізу ситуації. Ясно, що замість нього цю статтю написало російське посольство. Там повністю російські наративи, але вона показова, бо демонструє усі аргументи російської пропаганди. Наприклад, є така партія "Голос з народу", і медведчуківський представник у ній є заступником голови. Вона начебто вважає себе опозиційною, і коли вони пройшли виборчий поріг, то включили російську пісню "Катюша". Це все багато говорить. 

Підтримка проєвропейський сил у Сербії – всього 20%

Так, у Сербії є проєвропейські сили, але вони в меншості, і це проблема. Я бачив цифри, що "за" Євросоюз виступають тільки 20% населення і цього не достатньо. Президент Сербії Вучич “маневрує” між Москвою і ЄС. Насправді більшість політиків за Москву. І при такій ситуації президент – більш зручна політична фігура і для Брюсселя, і для Вашингтона, тому що всім іншим ставити якісь питання про це – недоречно. Всередині Сербії немає такого розуміння як проросійські і проєвропейські сили. Там є сили, які не хочуть, щоб умовно президент та його партія були при владі. У них поки що не вистачає сил цю владу змінити. 

Але відбулися певні фальсифікації, за які хтось мав би відповідати. А виступ навпроти місцевої адміністрації був спрямований на те, що хтось має відповісти за цю фальсифікацію. Треба, мабуть, робити перевибори в Белграді, а можливо, й десь в інших містах, тому що опозиція сильніша в містах, в сільській місцевості вона провладна. На ці мітинги вийшли студенти, бо це майбутнє країни. Це посилює опозицію, тому що студенти вийшли саме на її бік. Студентів навіть звинувачують, що їх підкупили. Проте саме студенти – це сила, інтелігентність, молодість і майбутнє. 

Що ви можете сказати про підтримку України саме на Балканах? Ми можемо називати її потужною чи, все-таки, Росія нас перемагає в цьому? 

У нас на Балканах стосовно України позиція непогана. Я кожен другий день пишу матеріал про Україну у Хорватії, в Боснії і Герцеговині, в Чорногорії. Проте в нас є посольства, які за час війни в Україні не опублікували жодного матеріалу про російсько-українську війну. Я не знаю, чому цієї реакції немає. Для мене це загадка. Мені здається, що нам треба проводити засідання РНБО щодо інформаційної війни. І чітко визначити, хто і за що відповідає. Український простір покрити не складно, проте світовий – значно складніше. Тут потрібно робити кардинальні зміни, тому що хтось думає, що він щось робить, бо збирає якісь фейки. 

Світові медіа мають випускати матеріали, які дискредитують Росію.

Нам не потрібні фейки, нам потрібна реальна інформація і реальне висвітлення всіх подій без впливу Росії. Головне завдання – не збирати фейки, а проводити політику, яка дискредитує Російську Федерацію на міжнародній арені. Світові медіа постійно мають випускати статті, які дискредитують Росію, хоча вона сама себе вже дискредитує. Тобто це не так вже й складно. Просто робота у цьому напрямку має бути системною, і не лише в друкованих медіа, які молодь не читає, а й в соціальних мережах. На жаль, станом на зараз, такої роботи я не бачу. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Росія провокуватиме НАТО у 2024-му, – Кривонос