Російські фейки. Як не стати жертвою, – VoxCheck

Російські фейки. Як не стати жертвою, – VoxCheck
Посилання скопійовано
"Дайте мені засоби масової інформації і я з будь-якого народу зроблю стадо свиней", – саме цю цитату найчастіше приписують міністру пропаганди Третього Рейху Йозефу Геббельсу. Насправді невідомо, кому вона належить, але правдивість цих слів не викликає сумнівів.
Російські фейки. Як не стати жертвою, – VoxCheck

З давніх давен у будь-яких протистояннях між державами, містами чи навіть племенами дезінформація використовувалась як зброя. Обманути суперника перед боєм означає збільшити свої шанси на перемогу. 

Звісно, з прогресом розвивалось і мистецтво пропаганди. Сюди можна зарахувати і демонізацію ворога, яка використовувалась завжди, і дядечка Сема, який в 1813 році кликав американців на другу Англо-американську війну, і сучасні російські фейки про “мальчіка в трусіках” та “бойових комарів”. І, ясна річ, з розвитком інтернету, ці речі ставали все більш масовими. 

Саме дезінформація стала якщо не грізною, то дуже масовою зброєю в руках російських окупантів. У ворожих медіа ми постійно бачимо якщо не маніпуляції правдивою інформацією, то фейки, “ висмоктані з пальця”. Ну а повномасштабна війна змусила росію дуже щедро фінансувати власну пропаганду. 

То як відрізнити брехню від правди, про що найчастіше бреше Росія і якими є класичні ознаки фейків? Про це в ексклюзивному інтерв’ю для “FM Галичина” розповіла керівниця проекту VoxCheck Світлана Сліпченко.

Якого роду фейки чи на які теми сьогодні найчастіше тиснуть росіяни при продукуванні дезінформації?

Наразі я виділяла би три головні теми, на які росіяни поширюють найбільше фейків, маніпуляції та дезінформації, спрямованої на українське суспільство. На першому місці, безумовно, тема протистояння Ізраїлю і ХАМАСу. Можна сказати, що зусилля російської дезінформації майже співмірні із тим, що Москва говорить щодо війни Росії проти України. Напевно, найбільш чутливою підтемою у цьому напрямку є допомога України, яка нібито передається або ХАМАСу, або Ізраїлю. Найбільш небезпечні заяви спрямовані саме на дискредитацію України, зокрема перед нашими західними партнерами. І, як вже було виявлено і фактчекерами і державними структурами, що займаються протидією дезінформації в Україні, ці заяви не відповідають дійсності. 

Друга тема стосується нашого здоров’я і спалаху епідемії гепатиту А у Вінницькій області. Тут дуже закликаю уважно слідкувати саме за повідомленнями Міністерства охорони здоров'я України і не зважати на різні доволі панічні повідомлення із анонімних неверифікованих джерел. Згідно із останніми повідомленнями МОЗу, спалах дійсно відбувається саме у Вінницькій області, але в інших областях України були зафіксовані лише поодинокі випадки. Найбільше фейків та маніпуляцій на цю тему стосуються того, що нібито ситуація неконтрольована, впроваджують жорсткі карантинні обмеження та примусове щеплення. Це щось схоже, що ми вже пережили під час пандемії COVID-19. Ми знаємо, як реагувати на ці фейки, а точніше, як не реагувати на них. І найкращий запобіжник тут – це довіряти повідомленням МОЗу та інших державних органів, які займаються саме системою охорони здоров'я України. 

І третя тема стосується блекауту. Буквально за останній тиждень з’явилась неймовірна кількість повідомлень про те, що Україну чекає цілковита темрява, абсолютно неможлива зима, де ми будемо ледве не готувати їжу на вулиці та на вогнищах, бо не буде опалення, води, постачання продуктів тощо. Це те саме нагнітання, яке ми бачили минулого року під час блекауту. І ви, можливо, запитаєте а в чому ж різниця, адже влада нібито теж нас попереджає, щоб ми готувалися до важкої зими? А різниця, власне, у тому, що влада попереджає, щоб ми саме готувалися. І також інформує про заходи, які проводяться для того, щоб ми, якнайпростіше пройшли цю зиму. А російська пропаганда натомість нагнітає паніку, нагнітає страх і говорить людям, нібито влада кине українців і не буде жодним чином нам допомагати. Насправді ж ми бачимо знову ж, за офіційними повідомленнями, зокрема тут раджу звертати увагу на повідомлення Укренерго та Міненерго, що ситуація наразі є контрольованою. Влада готується і українців не кинуть напризволяще. 

Мета цієї всієї дезінформації зрозуміла – вселити в нас зневіру, зводити між собою у сварках тощо. Але чи змінюються механізми та підходи в росіян при створенні цих фейків? Ми ж пам’ятаємо абсолютно безглузді випадки, коли інформацію можна перевірити за геолокацією фото абощо. 

Росіяни хочуть, щоб ми налаштовувалися один проти одного, проти влади, проти незалежних медіа, проти волонтерів, проти армії

Я думаю, що ні. Ми бачимо абсолютно ті самі підходи до маніпуляції із впливом на наші емоції, особливо на емоцію страху. Як ви правильно помітили, підбурювання до зневіри і до того, щоб ми налаштовувалися один проти одного, проти влади, проти незалежних медіа, проти волонтерів, проти армії? Насправді неймовірна сила українців у їхній єдності. І це один із великих факторів, чому ми встояли і продовжуємо протистояти російській навалі. Безумовно, Росія таким чином намагається підірвати цю єдність і посварити нас між собою. 

Що стосується саме різноманітних технік пропаганди, то їх багато. Як от відредаговані зображення, змонтовані у маніпулятивний спосіб відео або не коректна адаптація чи переклад зарубіжних медіа. Ще вони використовують мережі псевдоекспертів, псевдоблогерів, псевдонезалежних журналістів – це залишається незмінним. Ми бачимо лише збільшення кількості тем, на які Росія маніпулює, і таким чином саме кількість фейків за останній рік більша, ніж у попередні. Це стосується як українського інформаційного простору, так і західного.

Ми знаємо, що росіяни в це все “пакують” колосальну кількість грошей. Чому вони за за такі суми не зроблять щось якісно? 

Якщо ви тисячу разів повторите одне й те саме, є ймовірність, що на тисячу перший раз вам нарешті повірять. В цьому, власне, і є мета Росії – створити абсолютно альтернативну реальність, у якій Україна – це нібито нацистська держава із нацистською владою, повністю контрольована Заходом. Або ж Захід, навпаки, використовує нас у своїх цілях, що нібито йде проксі-війна між НАТО і Росією і так далі. Одним словом, таких вічнозелених наративів, які Росія повторює вже багато багато років, є чимало. Таким чином, Росія просто намагається сформувати абсолютно іншу думку, яка відрізняється від того, про що говорять офіційні джерела та якісні репутаційні медіа в Україні. Москва просто намагається закріпити тут підтримку проросійського режиму і таким чином потім окупувати Україну. Тобто, відбувається утримання населення з проросійськими поглядами. 

А що стосується Заходу, то там, наприклад, мета Росії у тому, щоб абсолютно підірвати підтримку для України. Причому будь-яку: дипломатичну, військову, гуманітарну, фінансову і сформувати когорту населення країн Європи із проросійськими поглядами для того, щоб ця когорта потім підтримувала проросійські політичні сили і таким чином Росія утримувала свій контроль навіть у країнах Заходу.

Дуже часто такі наративи поширюють люди старшого віку, які мають вищу освіту. Як достукатись до старшого покоління і пояснити їм, що таке інформаційна гігієна?

Один із правильних кроків, які я вже зробила держава, – це єдиний марафон. Власне, просування на телебаченні різноманітних програм, які пов'язані із медіаграмотністю, із протидією фейкам і з навіть такі розмови, як у нас з вами, – це все дуже важливо. Існує дуже багато людей, єдиним джерелом інформації є телевізор, тому з нього треба давати правильні наративи. Необхідно пояснювати, навіщо це Росії, якими джерелами варто користуватися, аби не попастися на гачок дезінформації тощо. 

По-друге, це якась неформальна освіта, але нею важко охопити дуже широку аудиторію. І дуже важливу роль тут відіграє бажання самих людей отримувати цю освіту. 

Також я б відзначила достатньо високий вплив радіо, тому там також необхідні відповідні програми, які стосуються саме підвищення рівня критичного мислення нашого населення. Є програми, які займаються протидією дезінформації. 

Крім того, треба намагатися розвивати ще й різноманітні формати. Наприклад, доволі популярний зараз стає ютуб як альтернатива телебаченню. І ми теж бачимо позитивний тренд у тому, що і деякі державні органи, і наші військові наші створюють свої ютуб-канали. Ми бачимо інтеграції із блогерами, які є більш відомими і таке інше. Ми бачимо, що медіа теж розвивають свої ютуб канали, що є альтернативою телебаченню.

Головне – це споживання новин з офіційних джерел, особливо в умовах війни

Таким чином, можна буде охопити все ширшу аудиторію. Але дуже важливо кожній людині починати із себе – з власного бажання довіряти не тій інформації, яка подобається або яка відповідає вашим упередженням, а перевіреній та правдивій. Головне – це споживання новин з офіційних джерел, особливо в умовах війни.

Я тут хіба додам, що треба не втомлюватися пояснювати своїм мамі й татові, дідусю й бабусі, що от це – правильно, це – ні. 

Наостанок розкажіть, які є головні ознаки типового фейку?

Перша – емоції, і ми про це говорили. Якщо ви відчуваєте, що повідомлення має ознаки нагнітання, провокування у вас страху, паніки, підбурювання вас до дій, які потенційно можуть нашкодити вам і вашій родині, а тим більше державі, то це вже перша ознака того, що перед вами, ймовірно, ворожа дезінформація. Перші ознаки такого емоційного контенту починаються навіть із заголовку, не говорячи вже про все “тіло” новини. 

Емоції, недостовірність і відсутність посилань або джерел інформації

Також, якщо ми говоримо про новини, то відсутність посилань на першоджерела або хоча б коротких відомостей, звідки взагалі взялася ця інформація, не говорячи вже про про пряме посилання. Це також ознака того, що, ймовірно, ця інформація не є верифікована. Вона не є достовірною і не найкраща ідея – їй довіряти. Також якщо джерело для вас є невідомим, воно анонімне або приховує автора контенту, то це теж, найімовірніше, фейк. В Україні сьогодні надзвичайно популярним є месенджер”Телеграм”, де є безліч каналів із абсолютно неймовірними назвами, проте ви не знаєте, хто автор цих повідомлень. Навіть великі телеграм-канали можуть пропускати недостовірну інформацію. Тому, підсумовуючи, це емоції, недостовірність і відсутність посилань або вказаних джерел інформації.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Вулиці, названі на честь російських постатей, вбивають українців, – історик