3 жовтня прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що уряд України розпочав роботу над єдиним Планом реформ до 2027-го року. Він сказав, що ці реформи будуть фундаментом нашої перемоги та запорукою успішного відновлення і зростання.

Чи готовий уряд до змін, які вимагають партнери й українці, в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів економіст, доктор економічних наук та засновник бізнес-спільноти Board Андрій Длігач. 

Українці дозріли до того, аби вимагати реформ від влади. Як ви оцінюєте результати опитувань, які були оприлюднені? 

Українці дозріли в 2004-му році до того, щоб вимагати реформи. Тому я не здивований такими показниками. Майже все, що зараз міститься в одному документі, в "листі щастя" від наших партнерів, це те, що вимагає експертне середовище та громадянське суспільство. І все це все базується на прагненнях українського народу. Більша прозорість, більша ефективність держави, більше інклюзивності.

Майже 30% українців в цьому опитуванні вимагають, щоб ці реформи були впроваджені негайно. За умов військового стану та умов, в яких сьогодні перебувають українці, наскільки можливе швидке впровадження цих реформ?

Ці реформи взагалі не залежать від наявності військового стану

Тут навіть обговорювати нема що, бо ці реформи взагалі не залежать від наявності військового стану. Навпаки, військовий стан – та ситуація, в якій Україна вже перебуває більше дев'яти років, вимагає прискорених темпів подібних реформ, бо це реформи системи справедливості, судової реформи, реформи правоохоронних органів тощо. 

Але я хочу сказати, що в цьому переліку не вистачає саме економічних реформ. У цьому питанні можна сперечатися, але потрібно дуже чітко уявляти собі, що подолати українську корупцію лише посилюючи антикорупційні органи, збільшуючи кількість посадок НЕ корупціонерів – не вийде. Це “здорожчує” корупцію, заганяє більше силовиків і корупціонерів у зв'язки. Антикорупційні економічні реформи передбачають знищення передумов корупції. А це податкова, митна реформи, це приватизація, дерегуляція в країні. 

Якщо говорити відверто, для кого можуть бути невигідні ці реформи і чи є ті сегменти влади в Україні, які могли б стати на заваді? 

Ми маємо справу з чотирма державами. У нас чотири держави, і лише одна невеличка держава є ліберальною. Ми всі її знаємо, вона творить “Дію”, опікується дронами, намагається зробити якісь економічні реформи, але це невеликий прошарок. Основна держава в нас – це держава бюрократична. Те, що на Заході називається "Діп Стейт", але там "Діп Стейт" займається стратегіями, а в нас займається бюрократією, тобто унеможливленням змін. Найбільша держава у нас, все ж таки, держава корупціонерів-силовиків, включно з місцевими "барончиками", з місцевими горизонтальними зв'язками між локальними силовиками і горизонтальним управлінням по збиранню грошей від митника до вищого керівництва. І, звичайно, є четверта держава. Вона більш популістична, яка змушена балансувати між усіма іншими переліченими державами. І в риториці вона за антикорупцію, за зміни, за ліберальні реформи, а на практиці – більше покладається на корупційну державу силовиків, ніж на ліберальну державу. Ось, в чому біда. Тому точно є ті, хто зацікавлений у змінах в державі. Хотілося б, щоб цих людей було більше. Проте є й ті, хто буде чинити не просто шалений опір, а знищувати спроби зробити реальні реформи в країні. І дуже, так би мовити, “запакувати” це в умови воєнного часу, замість того, щоб проводити справжні реформи.

Ті документи, які пропонує українська влада для наших західних партнерів, чи в них, перш за все, повірять? Ми спілкувалися з українськими експертами про це, і вони віри цьому не ймуть та називають це непрофесійним виписуванням реформ. 

Перше, що дивує, це те, що у нас все не скоординовано. Я не переконаний, що президенту взагалі важливі саме ці “паперові” документи. Наш президент більше покладається на комунікації, на зв'язки, на таку публічну політику. А документи – це те, що пишуть відповідні спеціалісти, фахівці в державі. Наприклад, документ про демократію, наскільки мені відомо, готував Національний інститут стратегічних досліджень. Але хотілося б, щоб він займався доктринами, стратегіями, щоб нарешті в країні була зрозуміла єдина скоординована стратегія, як ми перемагаємо, як ми розбудовуємо, модернізуємо країну після перемоги тощо. Цієї стратегії та візії на рівні держави немає. Це є в бізнесу, є в громадянського суспільства, але немає на рівні держави. Відповідно, всі ті документи, які зараз з'являються, – не впорядковані, безсистемні і скоріш дивують наших міжнародних партнерів. Саме тому Європейський Союз запропонував сконцентруватися не на загальних документах, а на більш конкретному.. Зараз готуються розширити план на чотири роки, в якому покажуть, як планують скористатися 50-ма мільярдами допомоги Європейського Союзу, що ми, власне, і збираємось зробити. Це більш-менш реалістичний план, який зараз формується. 

Ось це засилля контролерів і аудиторів – про що воно свідчить? Про недовіру чи про те, аби запобігти навіть думці про можливість вкрасти чи вивести в офшори ті гроші, які мають іти на відбудову?

Контролери – наші партнери

Якщо ти довіряєш партнерові, ти не будеш надсилати 150 контролерів і аудиторів. Я б ще додав термін, який зараз лунає, і ревізори, контролери, аудитори, ревізори. Ну, по-перше, ми самі таку риторику для себе дискредитували. Ми маємо розглядати тих людей, які зараз будуть опікуватись питаннями України з боку Сполучених Штатів Америки, радше як партнерів, ніж контролерів і аудиторів. А нам потрібна більша прозорість і більша впевненість. Нам дуже важливо, щоб наші міжнародні партнери усюди в світі вірили і чітко знали, що в Україні все відбувається прозоро, що ми не боїмося, що ми навпаки раді, що можемо спільно з нашими партнерами контролювати валютні й інші видатки. Це не казатиме про те, що у нас "фейл стейт". Це казатиме про те, що ми готові бути частиною західного світу, прозорого і зрозумілого. 

Поговоримо про поточні економічні моменти для того, щоб наші громадяни краще розуміли що зараз відбувається з економікою. Відтак могли будувати якісь плани і мати певні очікування. 

Зараз є певні моменти, які можуть пригальмувати або зробити невчасною підтримку і зброю США. Як виживатиме в цій ситуації Україна? Які очікування на зимовий період саме з погляду економіки для гаманців пересічних українців? 

Економічних передумов обвалу гривні немає

По-перше, хочу сказати, що ми набагато краще проходимо зараз осінній період, ніж очікувалось та прогнозувалося урядом держави. В нас менша інфляція, навіть незважаючи на те, що відбувається лібералізація в аспекті валюти і валютного курсу. Але в нас гривня залишається стійкою. Ба більше, вона кілька днів укріплюється, а не здешевлюється. І тут я маю сказати, що саме український бізнес і допомога наших міжнародних партнерів довели, що ми можемо забезпечити стійкість української економіки. Навіть експорт руди морем зараз відкрився. Це каже про те, що в нас є потенціал посилення української економіки. І на наступний рік точно буде економічне зростання. Хоча насправді – це відновлення, а не справжнє зростання, тим не менш, воно буде. 

Чи буде обвал гривні? Немає економічних передумов для цього. Національний банк проводить дуже зважену політику. Бабільше, нам здавалося, що він мав би бути більш сміливим, тобто давати більш радикальні рішення, бо є потенціал і запас міцності в українській економіці. Але Національний банк опікується стабільністю і за допомогою МВФ та міжнародних партнерів тримає цю стабільність. Отже, не буде для українців ускладнень. Зараз є державна спроможність опікуватися тими, хто потребує допомоги. Вона є, і ми точно матимемо достатньо ресурсів для того, щоб фінансувати медичне забезпечення, охорону здоров'я, соціальні зобов'язання, пенсійний фонд і освіту. 

Відповідно, чого ми очікуємо на наступний рік? Того, що, по-перше, наші міжнародні партнери, перш за все американці, ухвалять рішення про допомогу. Чотирирічну програму на 50 мільярдів чи 23 мільярди на 2024-тий рік, що наші інші партнери будуть збільшувати обсяги воєнної і фінансово-грантової  допомоги, зокрема спрямованої на швидке відновлення. І зрештою, соціальні стандарти повільно, але будуть підніматися для українців наступного року.

Невдячна справа запитувати про стан російської економіки і її перспективи. Тому що ми розуміємо, якщо треба – росіяни зроблять все, що скаже їм центральна влада. “Не жили добре, тому й не треба починати”. Але, все ж таки, рекордне падіння видобутку газу "Газпромом" є показником. Як сьогодні можна було б оцінити спроможність російської економіки до того, що Путін називає "війною на виснаження"? Адже певні експерти кажуть, що він не готовий до цієї війни. Чи дійсно є запас міцності російської економіки, які процеси або які фактори можуть вплинути на стрімке падіння економіки? 

Тут є декілька ключових моментів. Перше – зараз роль Радянського Союзу по відношенню до Росії виконують, на жаль, багато країн умовного Півдня, Південно-східної Азії і Близького Сходу. На жаль, є країни, які допомагають Росії втриматись економічно і відновити військово-промисловий комплекс. Так, видобуток газу і продаж його суттєво знижується. Чому? Тому що основним покупцем був Європейський Союз. Відповідно, куди газ йшов? У газотранспортну систему. А тепер його куди дівати? Дівати просто немає куди. Тому, звичайно, це падає, і Росія втратила дві третини надходжень державного бюджету саме від нафтогазової сфери. Санкції дійсно позначились на зниженні ефективності видобутку нафти і газу, бо немає доступу до хімії та технологій, на які покладається Росія.

Росія зробила те, що не зробили ми – підготувалася до тривалої війни

Але ми не можемо вважати, що Росія прямо на порозі краху. Вони змогли в 2023-му році зробити те, чого не зробили ми, – підготувалися до довгої війни. Україна не має власного потенціалу для довгої війни і довгих гарантій від наших союзників стосовно економічної чи військової допомоги. Тому давайте не будемо вважати, що Росія зараз слабка і сама собою знищиться. Санкції більше не впливають на Росію. Росія знайшла можливості для паралельного імпорту чіпів, для відновлення власної промисловості тощо. Так, вона не виробляє автівки. Так, вона виробляє обмаль танків, але вона виробляє більше ракет, ніж виробляла до початку широкомасштабної агресії. Російська армія, як то кажуть, “довга”, навіть не зважаючи на те, що Путін відкладає мобілізацію до виборів. Але це означає, що "м'яса" в Росії набагато більше, ніж людей в Україні. Тому це теж маємо враховувати. 

Звичайно, наші міжнародні партнери можуть додати санкції, які, на жаль, поки діють дуже погано. І європейські компанії, продаючи у В'єтнам, Індію таінші країни світу технології, дивуються публічно, чому потім ці технології і товари є в російських ракетах чи в іншій зброї. Але маю сказати, що російська економіка все одно суттєво постраждала, суттєво зменшився потенціал для ведення війни. І якщо буде посилення санкцій, якщо найближчим часом Україна зможе продемонструвати перемоги і швидке просування на півдні України з відновлення українських територій, тоді Росія буде мати суттєво більші економічні проблеми. 

Закінчимо тим, що Україна має проводити необхідні реформи для того, аби дати впевненість Заходу, що нас треба підтримувати. Ці гроші дійсно будуть ефективно працювати на нашу перемогу. І найголовніше, що Україна буде перетворюватися на ту країну, яку варто підтримати. Хто має дати поштовх? Президент, Верховна Рада? Суспільство вже висловилось – 70% хочуть цих реформ.

Незважаючи на те, що я дуже позитивно ставлюся до прем'єр-міністра – він не бере на себе лідерство в реформах, він міг би це зробити. Але я думаю, годі чекати, що прем'єр буде лідером в цій царині. Відповідно, в нас де факто президентсько-парламентська республіка і єдина людина, яка зараз може дійсно “підняти прапор” і економічних, і суспільних реформ – президент. Справедливість, прозорість держави і економічна лібералізація – ось що ми маємо зараз робити. Навіть питання мілітарної економіки означає дати можливість бізнесу нормально займатися і традиційними видами діяльності, і виробництвом зброї. Дати державне замовлення, доступ до технологій, дати можливість бізнесу активно долучатися до виробництва зброї в Україні. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.

Читайте також: "Вберегти стосунки з сусідами – наша відповідальність", – Клімкін