Учасники акції обурювались тим, що волонтери і прості жителі збирають гроші на потреби військових, а міська рада опікується зовсім іншими питаннями. На думку активістів, нова бруківка й мости – не першочергові завдання, коли країна перебуває у стані війни. Люди вимагали від депутатів прибрати 120 мільйонів із облаштування аквапаркінгу і перевести їх на програму “Захисник Києва”, створити сервісну службу, яка б допомагала проводити закупівлі на ЗСУ, направити кошти на реабілітаційні клініки для українських військових, а також публічного обговорення бюджету на 2024-тий рік. 

Раніше Україною вже прокотилась хвиля мітингів на підтримку українських полонених із закликом якнайшвидшого обліну захисників та мітингів із закликами врегулювати закон про мобілізацію і ротацію. 

То чи варто очікувати реальних результатів від публічних протестів і чому ніяк не врегують закон про мобілізацію, а також інші питання, які турбують українське суспільство? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів молодший сержант ЗСУ, командир саперного відділення та лідер Руху “Демократична Сокира” Юрій Гудименко. 

Люди виходять під стіни місцевих органів влади. Одні вимагають гроші на дрони, бруківку і все решта. Інші – повернення наших військових, які півтора року без ротації. І ці два основні гасла звучать в усіх куточках україни. Якими можуть бути наслідки таких протестів і чи почує людей влада?

Не до всіх можна звернутися адресно, тому мітинги під міськрадами не завжди ефективні

Я як людина, яка була в своєму житті на досить багатьох акціях, можу сказати, що не до всіх адресатів можна звернутися напряму, перебуваючи, наприклад, у районному чи обласному центрі. Тобто, умовно кажучи, якщо ти хочеш звернулись до Міністра оборони, але ти перебуваєш, до прикладу, в місті Рівне, то там немає ніякого представництва Міністерства оборони. І якщо ти хочеш вийти і донести свою думку до цього Міністерства, якого в твоєму місті немає, то, найімовірніше, ти вийдеш до міськради або на найбільшу площу міста. Це всім зрозуміло, проте не завжди ефективно. 

Самі вимоги зараз стандартні, тому й звучать усюди, в усіх куточках країни, від великих міст до маленьких сіл. Нещодавно у Києві відбулась справді велика акція, яка нагадувала про полонених, які зараз перебувають в полоні. Влаштовували її родини полонених з "Азовсталі". Насправді дуже сумно, що на такі мітинги зазвичай виходять тільки рідні і друзі наших захисників, а не значно більша кількість людей. Тому стандартні вимоги зараз – це гроші на ЗСУ, зміни щодо ротації і вимоги повернути полонених. 

Щодо ротації, влада обіцяє народу якийсь законодавчий алгоритм. І стосовно цього точаться дискусії як у Раді, так і в суспільстві серед простих громадян. Яка думка військових на те, що наразі пропонують з-під купола Верховної ради?  

Проблема полягає в тому, що ніхто не може нормально проаналізувати, тому що немає фінальної версії законопроєкту, яку можна прочитати і зробити певні висновки. Є загальний нарис, який був озвучений, і там все виглядає добре. Але ми чудово знаємо, що, по-перше, вже багато разів було таке, що те, що стратегічно пропонувала Верховна Рада, після першого і другого читання із внесенням поправок перетворилося на казна-що і взагалі не відповідало заявленим цілям. Таке буває, тому треба дивитись вже на конкретний законопроєкт із тими правками, які вже до нього внесли, аби не зробити хибних позитивних висновків. 

У війні перемагає той, хто стратегічно правильно все зробить. Попри те, що немає ротації і люди втомились, там зараз перебувають найбільш вмотивовані і досвідчені люди, принаймні так вважає значна частина користувачів соцмереж. І якщо зараз на певні ділянки в дуже активну фазу війни відправити нових людей, може виникнути спочатку тактичний, а потім стратегічний програш. Що ви думаєте стосовно цього? 

Саме в нашій ситуації, на мою думку, так не працює. На фронті ротації відбуваються постійно, 24 години на добу. На окремих ділянках спочатку виходить один батальйон, потім виходить інша бригада. Тобто це абсолютно стандартний процес. І, умовно кажучи, є старі бригади, в яких командири командують роками, вони все вже бачили і все знають, а є менш досвідчені бригади, які, відповідно, знають і вміють менше. Але ми не можемо весь фронт "затикати" тільки старими й досвідченими бригадами. Варто розуміти, що коли президент підшише такий законопроєкт, це не означає, що вже завтра на фронті все зміниться. Справжні ротації розпочнуться через місяці, бо в армії немає таких надто швидких змін.

Декілька днів тому в мережі з'явилося спільне фото генерала Залужного і генерала Сирського. Цим фото практично “закрили рот” всім тим, хто писав про “воєнно-політичний розкол в Україні”. Чи можна говорити, що саме провалена комунікація між політичною і військовою владою призвела до таких “писанин” і як потрібно “читати” всю цю історію? 

Не треба шукати ніяких підтекстів і говорити про конфлікти, яких не було

Цю історію в такому річищі коментував саме Міністр оборони. Так, таких розмов справді було дуже багато, але треба розуміти, що за ними хтось стоїть і комусь точно вони були вигідними. Спочатку говорили про конфлікт між Зеленським і Залужним, потім про конфлікт вже між Залужним і Сирським. Проте на антитезу з'явилися ці фото. Тому тут не треба шукати ніяких підтекстів і говорити про конфлікти, яких не було. 

Хочу, щоб ви прокоментували два моменти, які зараз є у вашому рідному місті Запоріжжі. Там є такий друг Владіміра Путіна і Алєксандра Лукашенка – депутат Євген Шевченко. Як ви вважаєте, він – агентура чи просто ще один "нерозумний предмет"?

В розвідці є такий термін, як "корисний ідіот". Його використовують для вербування і розповсюдження "на темну" усього того, що б хотіли "на расії". Женя Шевченко є саме таким агентом. Таких "пацанчиків" в кожному "домі" – десятками. Ми говоримо про Запоріжжя, а не про Сан-Франциско. В Запоріжжі, як і в будь-якому іншому українському місті, таких, на жаль, багато. Їм дають бізнес, а потім прокладають шлях до влади. На жаль, і у Львові, і в Миколаєві чи Дніпрі є такі ж “персонажі”.

Чому його і таких, як він, не рухає СБУ? Стосовно нього можна скласти вже два томи свідчень. Чому наші органи влади не займаються цими "чистками" російської агентури в українській владі?

Я не дуже вникав в ситуацію щодо Шевченка, але знаю, що він бігав і розповідав, що служить в Управлінні розвідки ЗСУ. Я не перевіряв на фальсифікацію той документ, що він показував, але якщо це правда, то це може бути відповіддю на запитання, чому СБУ його не чіпає, як і всіх йому подібних.

В Запоріжжі також було достатньо серйозне і небезпечне питання, яке турбувало суспільство – це “ФСБ МП” або ж УПЦ московського патріархату. І там були дуже специфічні єпископи, які говорили відверто проросійські речі. І тут, на жаль, як і в ситуації з проросійськими депутатами, такі є в практично кожному українському місті. Як зараз з цим саме в Запоріжжі? 

"Архієпіскоп" Лука – абсолютний проросійський “відморозок”, а він, нагадаю, голова Запорізької і Мелітопольської єпархії, хоча якщо сказати точніше, представник ФСБ на цій території. Чому в нього все добре? Якщо не помиляюсь, він перебуває під санкціями, але він на волі. Він щось постійно коментує про "братські народи", яких хтось "пасоріл" у своєму телеграм-каналі. Значна частина його помічників вже відверто демонструють те, що вони в Москві, і звідти розповідають про "амеріканскіх сатаністав" в Україні. Але в цілому з ними все о’кей – живуть, як жили в своїх величезних і шикарних будинках. 

Наша боротьба з російською агентурою в церквах – не ефективна

Декілька місяців тому в Запоріжжі російська ракета прилетіла в один з храмів УПЦ МП, і в коментарях щодо цього товариш Лука навіть не вказав, чия це була ракета. Так сталося, бо це – "ехо війни". Тому, власне, всі ці “тітушки”, які на нього працювали, так біля нього і залишаються. І саме тому для мене Лука – це індикатор. Коли він "сяде на нари" я в кожному інтерв'ю буду казати, що наша боротьба з РПЦ йде добре. Але поки Лука не там, а спокійно собі живе десь в Запоріжжі в своїй віллі, – наша боротьба з російською арентурою в церквах взагалі не ефективна. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Нейтральний прапор для спортсменів-терористів і відбілювання скандального Бубки