Наразі відомо, що таке рішення ухвалили вже декілька представництв МЗС України, зокрема у Польщі, Іспанії та Чехії.  

Чоловіки за кордоном, від 18 до 60 років, без військо-облікових документів не зможуть оформити закордонний паспорт та скористатися іншими консульськими послугами. 

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба повідомив у соцмережі Х, що доручив диппредставництвам України закордоном "вжити заходів щодо відновлення справедливого ставлення до чоловіків мобілізаційного віку".

Як наголосив Кулеба, захист прав та інтересів громадян України за кордоном завжди був і залишається пріоритетом МЗС. Проте в умовах повномасштабної агресії Росії головним пріоритетом є захист Батьківщини від знищення. 

Таке рішення МЗС неабияк обурило українців за кордоном, які одразу ж звинуватили установу в обмеженні їхніх прав та свобод. 

То чи справді ці дії держави – це відновлення справедливого ставлення до чоловіків мобілізаційного віку, чи, можливо, обмеження прав? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів колишній командир взводу батальйону “Айдар” та громадський активіст Євген Дикий. 

Першим етапом було обмеження у доступі до консульських послуг, сьогодні вже є продовження цієї історії. Як реагувати на обмеження прав і дії держави? 

Якщо ти користуєшся правами громадянина, то маєш певні обовʼязки перед державою 

Немає ніякого обмеження, є спроба хоча б трохи привести у відповідність користування своїми правами та сервісами держави до виконання громадянами своїх базових конституційних обов'язків. Це те, що мали б пояснювати у першому класі середньої школи, але, судячи з усього, до багатьох наших земляків досі це не дійшло. Права та обов'язки є абсолютно невід'ємними, і якщо ти користуєшся правами громадянина, з цього витікає, що ти маєш певні обов'язки. Це взаємопов'язані речі, це основа суспільного договору. Але чомусь багато наших співгромадян щиро вважає, що держава зобов'язана надавати свої сервіси, вони мають всі свої права, але при цьому не мають жодних обов'язків. Їм нарешті показали, що так не працює, що ці речі насправді є взаємопов'язаними й обовʼязковими. 

До чого тут якесь обмеження прав? Це абсолютно неправда. Людям нагадали, що крім прав, у них є ще й обов'язки, які вони роками не виконують і якими нехтують. Ну і, звичайно ж, люди дуже обурені, тому що виявляється, що все життя вони виходили з того, що їм зобов'язані всі, а вони не зобов'язані нікому, а в житті часто так не працює. 

Не всі українські чоловіки, які зараз є в Україні, перебувають на фронті, але проблема ще в тому, що в нас є потреба шести мільйонів людей, які могли б сплачувати ЄСВ для того, щоб фінансувати економіку. Це теж реальне питання. Люди, які перебувають за кордоном, на жаль, не сплачують ЄСВ в українську економіку. 

Вертаючись до того, що не всі українці в Україні на фронті. Справа в тому, що тут теж не треба “пересмикувати” тих українців, що за кордоном. Їм ніхто не каже: "Їдьте на фронт, тоді отримаєте паспорт". Їм всього лише кажуть: "Станьте на військовий облік”, не більше. А це те, що, все-таки, абсолютна більшість українців в країні або вже зробили, або зараз будуть вимушені зробити. Чи не єдиний плюс цього нового слабкого закону в тому, що, все ж таки, якось упорядковується питання військового обліку. І цих наших “чарівних земляків” за кордоном просто більш-менш зрівнюють з українцями, які перебувають в країні. 

А тих українців, які на фронті, порівнюють з тими, хто в тилу. Я маю перебувати на військовому обліку, якщо живу в Україні. А чому вони вирішили, що якщо вони перетнули Тису, і неважливо в законний спосіб чи ні, вони користувались тим, що вони – громадяни України. Їх, між іншим, в Європу впустили завдяки українському безвізу. Персонального безвізу не було, його давали Україні як державі і всім її громадянам. Так от, як їхати туди саме в статусі громадянина України, то будь ласка, а як стояти на тому обліку, на якому перебувають всі громадяни України, то вже ні? Ну вибачайте, люди, "або зніміть хрестик, або одягніть труси". 

Міністр оборони Польщі не відкидає можливості допомоги від польської влади у поверненні в Україну чоловіків призовного віку. Чи реалістична така допомога? 

Повернути чоловіків призовного віку з-за кордону не вийде, бо за них вступляться правозахисники та працедавці тих країн, де вони працюють 

Я думаю, що це нереалістично. Мені дуже сподобалася його заява, але тут треба враховувати, що це говорить саме міністр оборони. Міністр оборони добре розуміє, що означають чоловіки призовного віку для країни в час війни. Це звучить страшно, але чоловіки – це певний ресурс, без якого країна може просто припинить існування. Але якби тільки були хоч якісь кроки на реалізацію цього, то одразу з'явилися би цілі бригади, дивізії, корпуси правозахисників та адвокатів, які б виклали багато різних правових підстав, чому не можна нікого депортувати з-за кордону. А крім того, вписалися б польські працедавці, які вже звикли до того, що значна кількість українців у них працює і їм їх замінити зараз теж немає ким. Тому думаю, що, на жаль, до реалізації цього не дійде. Ну але сам цей настрій в польського міністра мені дійсно подобається. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Як нам допоможе зниження призовного віку