З іншого боку, понад сто авторів законопроєкту №5655 запевняють, що він знизить корупційні ризики в галузі будівництва, запровадить прозорі правила і створить дієвий механізм відповідальності за порушення містобудівного законодавства. 

Своєю чергою, критики вважають, що закон грає на руку великим забудовникам, сприяє хаотичній забудові та нівелює роль органів місцевого самоврядування. 

Чи просунуть автори цей законопроєкт іншими шляхами та як в Україні відбувається відбудова прифронтових міст? В ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” відповів на ці та інші запитання урбаніст та архітектор Юліан Чаплінський. 

Цей законопроєкт пролобіювала пані Олена Шуляк, але тепер вона й інші автори не знають, що з ним робити. Він не вступив в дію, його не підписали. А Європейська комісія просто в шоці, бо він не відповідає ні стандартам Європейського Союзу, ні нашій реформі про місцеве самоврядування. Що буде з цією забудовою і забудовниками без громад? 

Більшість депутатів, які проголосували за закон №5655 – навіть не читали його в повному обсязі

Дуже обширне питання, тому що законопроект №5655 побив усі рекорди за обсягом, тому що там понад 50 сторінок. Для того, щоб будь-яка редакція просто його перечитала, вона має бути справжньою фанаткою цієї теми. Зрештою, на це і розраховували творці. Навіть є думка, що Олександр Курков – Міністр об'єднаного міністерства транспорту і інфраструктури, цей законопроєкт не читав, як і Міністр цифрової трансформації. Більшість депутатів, коли їх запитали, навіщо вони за це голосували, відповіли, що їм сказали, що цей закон про цифровізацію і він знищить корупцію. 

Якщо на хлопський розум, то весь Євросоюз тримається на децентралізаційних основах і роль місцевого самоврядування, як в територіальних громадах, так і в містах, це основа економіки Європейського Союзу. Тобто не централізовані столиці грають роль. Гасло попередньої політичної партії в Німеччині було – "Сильні міста – сильна держава". Чому така опора на це? Тому що дистанція від звичного мешканця міста до його бургомістра, до мера, значно коротша, ніж до президента чи до прем'єр-міністра. І відповідно, у випадку з законопроєктом №5655, його ініціативою було побороти корупцію в будівництві. Тобто знищити й корупційний орган – Державну архітектурно-будівельну інспекцію, яка дозволяла собі вводити в експлуатацію будинки, які не мали ще навіть заповнених стін. Була розповсюджена мережа бек-офісів, куди забудовники носили гроші і їхні будинки вводили в експлуатацію. І Зеленський, коли прийшов до влади, сказав, що цю корупційну гідру уб'є, але не підготував навіть законодавчої бази. ДАБІ (Державна архітектурно-будівельна інспекція України) в законі "Про регулювання містобудівної діяльності" був центральним органом виконавчої влади, погодженим з іншим центральним органом виконавчої влади – Кабінетом Міністрів. І вони, ще не розробивши закону, знищили центральний орган виконавчої влади ДАБІ і придумали новий орган – ДІАМ (Державна інспекція архітектури і містобудування України). Тобто звільняють кілька тисяч чиновників з ДАБІ, оголошують конкурс і набирають людей в ДІАМ тоді, коли закон ще не розробили.

З цим центральним корупційним будівельним органом теж не все так просто. "Нові" люди, які подали заяву на конкурс, виявились "старими", які сиділи в попередній структурі. 

Якщо повернутися до самого закону, який спричинив величезний європейський скандал, то його прикривають великою кількістю брехні. Тобто пані Шуляк каже, що він для більшої прозорості, боротьби з корупцією, і що його зробили на основі британської системи, і це – тричі брехня. І такої брехні довкола цього закону багато. Чи вдасться його зупинити і що з цього вийде?

Я хочу дати людям комплексне розуміння. Умовно кажучи, законотворці цього проєкту кажуть, що він вб'є корупцію в будівництві. А ми, як архітектори, кажемо, що якщо ви хочете вбити корупцію, то зміцнюйте антикорупційне законодавство, а не міняйте політику планування міст. Це – головна антитеза. Насправді, всі проєктанти дуже раді, що дійсно щось позитивне держава зробила, а саме – перевела всі реєстри в єдину електронну систему. Це дійсно прекрасно, хвалю, даю "Оскара" і аплодую стоячи. Тому що тепер всі електронні підписи як чиновників, так і проєктантів є зафіксованими, не подають одні проєкти в міську раду, інші – в державну експертизу. Все в одному "віконечку" в "Дії". Але це не має нічого спільного з міським плануванням. Тобто про процедури, про ЦНАПи, про надання сервісу – тільки "за". 

Влада звинувачує місцеві самоврядування в корупції, аби самостійно розпоряджатися грошима Європейського Союзу

Але, глобальне питання в тому, щоб міста навчилися планувати свій розвиток для того, аби вони могли "виліпити" стратегії міського розвитку. Щоб під ці стратегії могли самостійно просити кредити чи позичати в Європейського Союзу кошти на якісь програми. А позиція уряду каже: "Вони всі корупціонери, там нема з ким говорити, всі рагулі. Тому треба зробити новий орган, назвати "Будівельна палата", яку очолить Міністр інфраструктури із своїми заступниками. А ми будемо кожен кейс незаконної забудови розглядати в Києві і судити нібито перед судом". Це така суто корупційна піраміда. Про це, чомусь, пані Шуляк не любить говорити. Якщо запитати її про це, вона розкаже про Англію і Америку, які зробили все найкраще, а ми цей досвід з'єднали і все в нас буде добре і прозоро, обіцяє, що корупціонери будуть сидіти. Але коли її починають питати про Будівельну палату, вона уникає відповідей на всі ці питання. І насправді, я дуже радий, що дійсно, Європейська комісія змусила поставити крапку в цьому. Коли, наприклад, Анна Кирій говорила про все це, то Шуляк відповіла їй показом на депутатському комітеті. Розповіла, що Кирій зробила проєкт школи, а потім в процесі внесення змін попросила ще 400 тисяч додаткових грошей. Тобто Шуляк зробила з Кирій корупціонерку. Це було дуже низько. І це методи не політики, це метод якоїсь "базарної баби". 

На жаль, ця практика не нова. Ніколи не забуду аргументи про корупцію в межах "Партії регіонів" часів Януковича. Альона Бондаренко казала: "А що ви хочете, що, до нас не крали? До нас теж крали, тому можна і нам красти". 

Цей закон треба поховати попри величезні розміри. Чи будуть, на вашу думку, просувати його частинами через Кабмін? 

В цивілізованих країнах світу, ті, хто лобіюють такого роду закони, мають піти з своїх посад. На жаль, Зеленський тримає свою команду, вірних собі людей, які захищають його до останнього. В певних обставинах це добре, коли людина дбає про свою команду, а не викидає “за борт” за будь-яких перших обставин. Але коли вже немає де "клейма" ставити, то це не зовсім доречно. 

Це про інститут репутації, який у нас не працює. Зараз, під час війни, є велика кількість дуже локальних проєктів. Їх підтримують наші партнери, оскільки є багато переміщених осіб і треба будувати модульні містечка, подекуди навіть цілі квартали. Все це вирішується на рівні кожного міста окремо. Чи є тут якась певна спільна філософія? 

Це конкретна боротьба між центральною владою і місцеве самоврядуванням. Постійно є боротьба між урядом України і Європейським Союзом. Бо Євросоюз каже: "Розвиваєте місцеве самоврядування, щоб ви вміли з нами працювати". А наша влада каже: "Вони всі корупціонери, гроші крадуть і буде дуже складно. Давайте ми створимо свій центральний орган виконавчої влади і там будемо зберігати всі кошти, які нам направляє Європейський Союз. І буде розпоряджатися ними правильно". Правильно на їхню думку. А “правильно” – це програма президента під назвою "Велике будівництво" чи "Велика реставрація". І, відповідно, всю Україну має відбудувати винятково Зеленський, а не мери міст. Ця конфронтація місцевого самоврядування з центральною владою зайшла в тупик. 

Зеленський хоче “приписати” усю відбудову собі, тому й забороняє виїзд мерів за кордон

Нещодавно Кличко відвідав Париж, де була якась спільна акція. І навіть це викликало обурення в Офісі Президента, чому ж не було представників з Офісу, але був мер міста? Навіть сама спроба заборонити мерам виїжджати за кордон на акції – вже багато говорить. 

У нас навіть депутатам фактично забороняють здійснювати міжпарламентську діяльність за кордоном. У нас офісно-президентська республіка. Люди сидять в Україні і чують з новин про великі суми, які міжнародні фонди збирають для відбудови країни. Звідки беруть ці цифри? Невідомо. Як цей фонд буде функціонувати – також не розповідають. Хто буде контролювати конкретні видатки – теж не зрозуміло. Початку війни – кінця-краю не видно, але вже ділять шкуру ще не вбитого ведмедя. Нам вірити в ці фонди, Захід буде їх контролювати чи знов наші візьмуть вже в "свої руки"? 

Фонди однозначно будуть. Захід точно про це думає. Я не чиновник, не політик, можу собі дозволити неформальну мову. Знаю, що Штати наполегливо попросили Німеччину очолити тему відбудови, тому що Німеччина дуже обережна в темі надання озброєння. Я дуже втішився, тому що німці вміють відбудовувати бездоганно. По-перше, їхні донори в Україні давно присутні. Багато працювали з місцевим самоврядуванням, зробили багато успішних проектів. Я розумію, що нам справді пощастило, що вони відповідають за те, в чому дуже компетентні. 

Така програма відбудови вже почалася. Я працюю з австрійською програмою відбудови шкіл і садків, а також інших об'єктів інфраструктури на Сході країни, зокрема Донбасі. Тобто ми маємо рік на проектування конкретних об'єктів з залученням місцевих громад, слуханням їхнього завдання і рік для того, аби підготувати кошторис і документацію. І таких проєктів запускають сотні. Це про Покровськ, про Охтирку, і кожний такий проєкт має конкретні суми. А вже після оголошення цих цифр будуть вирішувати, чи давати гроші напряму місцевому самоврядуванню, чи давати через фонд, чи грати тендер через донора. Мій прогноз, що швидше за все, все буде через донора. Тобто зайдуть неоподатковані гроші і за ними будуть слідкувати, аби не було корупції серед чиновників.

Журналісти робили розслідування і показували все це на прикладі відбудови Київщини після деокупації. Читав дикі історії, де відбудовою і ремонтом займаються "рога і копита" з інших областей. Люди, які ніколи профільно не працювали ні з будівництвом, ні з реставрацією архітектури як такою. А про кількість схем я вже мовчу: і завищення цін на матеріали, і затримування документів. А зробити таке все не надто складно. Закритий тендер – списування грошей направо і наліво. Що з цим робити і як боротися? 

У таких випадках тішить тільки одне – що це стало предметом розслідування. Тут ряд проблем. Перша – у нас державний бюджетний кошторис об’єктів є трохи маразматичним. Там багато різних коефіцієнтів, неприродніх ціноутворень і показників, які мають “зачистити” і зробити більш зрозумілими і реалістичними. В цих коефіцієнтах завжди губиться дуже багато правди. Органи, коли починають читати ці кошториси, сприймають їх дуже буквально. В мене складається враження, що це побудовано так спеціально, аби хтось з кимось та й поділився. 

Відбудові перешкоджає колосальний брак робочої сили

Другий проблемний момент, це те, що будівельників немає. Тобто всі девелопери зараз на межі ледь не банкрутства. На заході України, там де немає бойових дій, вони просто не можуть працювати, бо вчора у них було 20 працівників, а сьогодні – двоє. Хто ховається від армії, хтось вже служить, хтось хворіє, а хтось втік за кордон. У нас практично відсутня робоча сила. Мені здається, уряду треба зробити більш прозору систему кошторисування, публікувати їх, і тільки тоді це дасть якийсь ефект. Те, що вчора людина не будувала – не біда, бо наші люди швидко вчаться усьому. 

Чи є зміст відбудовувати такі міста, як Бахмут чи Попасна, які повністю зруйновані, як колись німці відбудовували міста за часів Другої світової війни? 

Кожне місто треба розглядати індивідуально. Якщо це місто, яке було прив’язане до видобутку солі і ще 50 років зможе цю сіль давати, то, очевидно, так. Треба відновлювати, до прикладу, не лише Соледар, але й поселення навколо цього містечка. Очевидно, потрібно відбудовувати Маріуполь, бо це місто з історією і величезною кількістю людей, які хочуть туди повернутись. Але тут вже питання відбудови не в цеглі чи в бетоні, питання, як людей повернути. Міста – це люди, це ті спільноти, заради яких потрібно відбудовувати. 

Звісно, є прецеденти, коли міста повністю позбавляли свого буденного населення і заселялися новим. Зрештою, Львів тут не виняток, і Вроцлав. Після Другої світової війни таких прикладів у Європі є достатньо. Є безліч міст, які постали з попелу. Кожен випадок, кожне місто індивідуальне, тому потрібно враховувати дуже багато факторів. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Ця зима може виявитися складнішою, ніж попередня