Вітаю! Це "Маркер подій". І сьогодні моїм гостем є Михайло Непран. Це перший віцепрезидент Торгово-промислової палати України та член Української ради бізнесу. Вітаю Вас, пане Михайле!Отже, розпочнемо нашу розмову з тарифів на холодну воду. Чому їх то підвищують, то скасовують?Знаєте, мені ця історія нагадала недавній Прігожинський заколот, який дуже так помпезно почався і так безславно закінчився. Ну це, так би мовити, асоціації такі викликало. В дійсності ми бачимо тільки вершину айсбергу великої проблеми. І тут навіть не питання ціни (хоча це важливий момент), а є багато питань, які залишилися за кадром. Ми, по суті, побачили таку політичну складову. Знаєте, у Львові є такий журналіст Остап Дроздов. Я читаю його телеграм-канал. Він для мене такий яскравий представник крайнього правого такого сектору. Де він взагалі написав, що це була інсценіровка ЗЕкоманди: одні підняли, інші скасували. Знаєте, гра була в хорошого поліцейського і поганого поліцейського. А в дійсності тут трошки ситуація інша. От скажіть, у Львові був коментар Андрія Івановича Садового на ситуацію із тарифами на воду? Він якось коментував? Міська рада якось коментувала?Ні-ні-ні. Не коментувала міська рада.Нічого не говорили. Взагалі. А отут і виникає перше питання. Дивіться, якщо взяти українське законодавство остаточно в часи Гройсмана, коли він був прем'єр-міністром, місцевим громадам, місцевим радам були делеговані повноваження по встановленню тарифів на житлово-комунальну сферу. Тобто відведення, тепло, вивезення сміття, ... Це все регулюють місцеві громади. У Львові це регулює міська рада. "Львіводоканал" — це, мабуть, комунальна власність, чи він переданий в управління якісь приватній структурі, але в любому випадку ним керує Садовий Андрій Іванович. І коли ми говоримо про підняття тарифів, то це рішення про підняття тарифів приймає місцева влада. Прийняла рішення це Львівська міська рада, а Національна комісія уже перевіряє обгрунтованість цих тарифів і їх підтверджує. Вони дивляться, на що ідуть витрати, і чому підняли одні на 15%, інші на 20%, а в середньому в Україні вийшло на 32% (там ішла від 15%, по-моєму, до 36% в залежності від регіонів і в залежності від проблем із забезпеченням водою). Тобто рішення, по великому рахунку, прийняла місцева влада. Вона направила до Києва, як закон це вимагає, про те, щоб у Києві комісія перевірила правильність нарахування, правильність ціноутворення. Потім це повертається назад і у Львові уже доводять до споживачів. Тому що по закону, якщо не заплатив споживач, то місцева влада повинна компенсувати "Львівводоканалу" нестачу усіх коштів, які є. Але я вам не випадково задав питання, чи коментував якось Андрій Іванович, який так завжди переживає за місцеве самоврядування, за незалежність, за те, що ні в якому разі влада центральна не повинна втручатися в діяльність місцевої громади. Промовчали. От бачите, отут пішла вже політична складова. Бо є економічна складова: звісно, що на сьогоднішній день ті витрати, які йдуть на забезпечення населення водою, не відповідають тим тарифам, які є, треба платити більше. З іншої сторони, є політична складова. Є президент як гарант Конституції, який сказав своє слово. І, в принципі, його позиція обгрунтована, тому що є рішення Верховної Ради, є закон, який забороняє в час дії військового стану піднімати будь-які тарифи і піднімати вартість житлово-комунальних послуг. Є, звичайно, він як політик теж спрацював, тому що зрозуміло, що і так складна ситуація в країні, і так серед населення достатньо проблем. І ще однією проблемою більше, і ще вганяти ще в одну депресію. Тому навіть із психологічно-морального клімату, звичайно, що вони спрацювали, як кажуть, на випередження. І президент тут зіграв роль такого позитивного політичного лідера. Але тут в цій ситуації повинні були би виступити Садовий, Філатов, інші наші такі лідери, той же самий Кличко. І сказати: "Окей. Якщо ви зупиняєте, то за рахунок чого ми повинні компенсувати своїм комунальним підприємствам, які подають воду населенню?". Але ж із них ніхто не виступив і слова не сказав. Задається питання: чому? Як Ви думаєте?Так, це таке риторичне питання.Ні, не риторичне. А тут уже в політику включилися і наші мери, тому що вони теж, з одної сторони, господарники і розуміють, що треба гроші, а з іншої сторони вони політики, тому вони не коментують, бо це непопулярна тема. І завтра виступити Кличку, Філатову або Садовому і сказати, що він за підвищення, — звичайно, втратити з точки зору як політик раз, а, з іншої сторони, вони своїми діями під час військового стану практично всі міські голови мають рильце в пушку, як кажуть у народі. І вийти сказати, що "у мене немає грошей компенсувати вартість водовідведення", скажімо, в Києві Кличку, коли він тут перекладає на центральні вулиці бруківку абсолютно нормально (бо я сьогодні їхав на роботу і 40 хвилин стояв, бо перекладають черговий раз асфальт на мосту) не може. Бо виникає питання: перекладати бруківку, яка абсолютно нормальна, гроші є, а компенсувати киянам вартість води немає. Правда? Чи, скажімо, там була така цікава історія по невеликому містечку, по-моєму, в Тернопільській області, де виділили 10 мільйонів на те, щоб спортивну площадку зробити. Мер, сказав: "От хлопці з фронту повернуться, будуть займатися".Так, хлопці, у вас є мільйони гривень, щоб побудувати спортивну площадку, а немає грошей, щоб компенсувати вартість для населення води, що є першочергове? Спортивна площадка — це здорово, але не в нинішніх умовах. І от виникла така ситуація, коли мери самі себе теж загнали з політичної (ред. — точки) зору в глухий кут, і ніхто з них не може виступити, сказати публічно. Бо тут уже згадають і барабани, і соковижималки (чи що там було у нас?), чи кухонні комбайни. А в цій ситуації, тим більше центральна влада, маючи з одної сторони Державну аудиторську службу і Рахункову палату, завтра знайде ще тисячі таких, кричащих прикладів, коли місцева влада тратила гроші, замість того, щоб допомогти населенню, не тільки перекладала вулиці, а й ще там купувала різні речі і проводила незрозуміло які заходи. От і вийшла отака-от цікава політична ситуація, де на сьогоднішній день центральна влада, Офіс президента, переграв наших мерів, переграв наше місцеве самоврядування, яке в принципі саме себе загнало в глухий кут. Звичайно, Ви мені задасте, Олю, наступне питання: що ж в цій ситуації робити, і чим все це закінчиться, так? Як завжди журналісти люблять задавати питання. Я думаю, що нічого страшного не буде. Знайдуть гроші, переглянуть бюджети в місцевих радах і знайдуть можливість компенсувати всі ці кошти на те, щоб зробити по мінімуму витрати, не допустити банкрутства обласних чи комунальних водоканалів, які забезпечують водою. Просто це така історія, яка стала доброю наукою, перш за все, для нашого місцевого самоврядування, що перед тим, як кричати про свою незалежність і про свою важливість, і свою відповідальність, треба розуміти, що вчинки, які ви робите, як там в Ківерцях чи в Києві, чи у Львові, вони до вас повернуться. А водовідведення — питання важливе і, звичайно, прийдеться піднімати, тільки скоріше всього після війни. За час війни, я думаю, за рахунок перегляду бюджетів місцевих громад можна це питання вирішити.Тобто так, я Вас хотіла спитати якраз щодо майбутнього. Тобто є така перспектива, що ціни все ж піднімлять?Піднімуть, безумовно. Ціни піднімуть після закінчення війни те, що зараз тимчасово зупинено, бо є питання, які вимагають дуже багатьох грошей. Скажімо, питання вартості електрики — це взагалі окрема, дуже складна тема. Ми ж прекрасно розуміємо, що коли взимку енергетики відновлювали знищене російськими агресорами, це була не тільки вартість того майна, яке знищене, це була ще заробітна плата, це ще треба закупляти нове майно. Це все дуже дорогі речі. І тут, з одної сторони, є рішення Верховної Ради, яке забороняє піднімати. А з іншої сторони, ми розуміємо, що для того, щоб ввійти і спокійно пережити наступну зиму (звичайно, ми надіємося на наше ППО і воно показує фантастичні результати), але треба бути готовим не тільки до варіанту "А", а й до варіанту "Б", що, якщо знову будуть масовані прильоти, якщо знову будуть знищені енергетичні об'єкти, бути готовим їх відновити. То це повинні бути і ресурси, це повинні бути і обладнання, це і повинні бути генератори. Так що зараз на всяк випадок подивіться, вони значно подешевшали. Хто ще не впевнений в собі, можна його купити, бо коли був пік, народ не купив, тепер не знає, що з цим робити. І ціни впали й дуже добре впали. Ми віримо, звичайно, в наше ППО, але завжди треба мати варіант "Б".Ви вже частково згадували тарифи на світло. І от з першого липня вони зросли. В "Укренерго" запевняють, що ціна на електроенергію буде орієнтована на платоспроможність споживача. Поясніть нам, будь ласка, що це означає і як цю спроможність будуть визначати.У нас же є система субсидій. І той, хто має право на субсидію. Мається на увазі оця-от ситуація. До нас з вами приходити додому і рахувати, скільки в нас електричних лампочок, ніхто не буде. Розумієте це. Маються на увазі ті верстви населення, які не в змозі платити, які звертаються за субсидіями. Тобто через систему державних субсидій, скоріше за все, це питання буде врегульовано. Тут нічого нового нема. Ця система вже відпрацьована, ця система вже діє, тобто через неї будуть працювати далі.Пане Михайле, давайте також згадаємо і Національне агентство із запобігання корупції, а саме їхній список міжнародних спонсорів війни. От що мене дуже цікавить. Він постійно розширюється цей список, але компанії, які в ньому є, вони продовжують працювати в Україні. Чому?Це складне питання. Чому? Знаєте, з одної сторони, взяти "МЕТРО" або "Ашан", так. Вони... На підставі чого закрити їхню господарську діяльність? Діючого законодавства України на сьогоднішній день нема такого, щоб закрити. З іншої сторони, це великі міжнародні компанії, за ними стоять великі політичні інтереси. Те саме "МЕТРО" виступає дуже активним донатором ЗСУ, там теж працюють українці. Тут скоріше треба тиснути не з адміністративної точки зору, а от знаєте... До речі, по "Ашану" там така цікава історія, я прочитав: вони, виявляється, працюють тільки в Східній Європі, вони у Західній і Центральній Європі не витримують конкуренції, в них там не дуже. Так само, як Bonduelle, пам'ятаєте? Французька фірма. Вона в основному працює в Східній Європі і основні її активи в росії. Чого вона не закриває? Бо коли вона закриє активи в росії, вона просто-напросто збанкрутує. Але, з іншої сторони, от є хороші приклади, коли з тим самим, яка випускає Nestle так, по-моєму, коли колишня (до речі, у Львові вони ж викупили фабрику, випускали шоколад "Світоч"). А то от коли цю продукцію цієї фірми, яка працює в росії, її просто починають бойкотувати на Заході, а західні ринки набагато цікавіші, набагато важливіші і набагато грошовитіші, ніж російські. Оце-от більш ефективно. Коли, наприклад, в цілих містах відмовляються від спонсорування, коли відмовляються закупляти продукцію, коли відмовляються співпрацювати. Оце-от набагато цікавіше і важливіше.Тобто справа в людях, які все ж таки купують ці товари?Ну, по великому рахунку, тут цілий комплекс питань і цілий комплекс проблем, розумієте. Це дуже-дуже така тонка грань.От я пам'ятаю, ще до початку повномасштабного вторгнення, після вторгнення росії, зокрема в 2014 році, 2015, 2016, а потім вже не було такого. Були на деяких товарах етикетки: "не купуй" там, "це російське" і так далі. Чому зараз такого не роблять? Але ось з цими компаніями, які є в списку міжнародних спонсорів війни.У нас зовсім різна ситуація тоді, коли була в 2014 році, і у 2022 році. За ці вісім років, звичайно, абсолютна більшість російських товарів пішла з України. Їх немає. Тоді, пам'ятаєте, було повне засилля. І була взагалі така цікава ситуація, коли міжнародні бренди, підприємства знаходилися в росії, вони працювали. Тоді яка така кооперація була? От, наприклад, у Тростянці в Сумській області ця ж сама фірма, яка має "Світоч" у Львові, у них була велика фабрика, яка займалася шоколадна і там робили, до речі, ці батончики "Барні". Може, бачили, так. От у них було розраховано про те, що вона працює на південний схід, південь і схід України, вона працює на південь росії, вона працює Грузія, Вірменія, на Кавказ. Тобто великі корпорації робили отакі-от великі фабрики, які покривали отак-от території. І виходило так, що, наприклад, міжнародна компанія, бренд міжнародний, а продукція виробляється в росії. І було таких товарів в Україні дуже багато. Але після того, коли почалася торгова війна в 2014 році між Україною і росією, власне російські товари були просто заборонені адміністративно і перестали завозити. А були ще от такі товари, як ви кажете, вироблені в росії, коли міжнародні бренди робилися там, а продавалися тут. Їх теж вивели. Тому зараз, якщо взяти із точки зору, що вироблено в росії... Ну, наприклад, продуктів харчування немає нічого. 80% продуктів харчування, які в нас є на полицях, це, на наше щастя, українське або уже третіх країн, не російських. Там можуть бути ще якийсь товар проскочити, наприклад, отакий міжнародний, як я вам кажу, що фабрика знаходилася там, а вони по Східній Європі забезпечували щось всю Східну Європу. Тому уже й не маркують. В більшості й маркувати нічого, якщо там десь є, десь щось проскочить, то це буквально одна-дві позиції. Такого масового явища, як було в 2014 році, зараз вже немає.А чи допоможе таке явище... От знову ж таки повертаюся до цих іноземних компаній, не російських. Наприклад, Rexona, Dove от на такі клеїти маркери там "не купуй", "міжнародний спонсор війни" і так далі. Чи це зупинить українців?Ну, дивіться, давайте чесно скажемо. З економічної точки зору, навіть якщо ви не купите, я не куплю Рексону, для неї як для великої міжнародної компанії це не такий болючий момент. От ми аналізували, наприклад, "МЕТРО". Чому "МЕТРО" не пішло, чому "Ашан" не пішов? "МЕТРО" в Україні, по-моєму, тут до 40 магазинів, якщо я не помиляюсь. Може навіть менше. В росії — 400. Точно так і "Ашан". У нас "Ашан" — це в основному міста-мільйонники, це в основному великі міста. В росії їх там, по-моєму, 500 чи 700. Розумієте, тобто масштаби інші. І масштаби в Європі, в світі... Це як ми говорили з кінопрокатниками, чого не завжди в Україні перші фільми голлівудські нові заходять, а вони нам кажуть: "Розумієте, кількість кінотеатрів в Україні і, скажімо, в Польщі, чи поряд з країнами, не кажучи вже про американський чи західноєвропейський ринок. Вони неспівставні, не порівняльні, тому що ми з точки зору бізнесу не дуже цікаві. В нас не такий великий грошовитий ринок, тому ми можемо не купувати, але це скоріше буде з моральної точки зору, аніж з економічної. Тут треба працювати по-іншому".Також давайте ще згадаємо ціни. За минулий рік вони зросли на 31% в середньому в Україні. Чому вони зросли, це ми, звичайно, всі розуміємо, а от чи продовжать вони зростати далі?Ну, мій прогноз досить оптимістичний. З моєї точки зору, шок, який був в минулому році, ми пройшли. І зараз навіть прогноз, який давав Національний банк, такий він уже стає більш оптимістичний, більш обережний. Тобто інфляція там, вони говорили що до 30%. Ну по підсумках шести місяців показують, що потрошку вона гальмується, не така висока. Це буде залежати, власне кажучи, Олю, від ситуації на фронті. Якщо не буде прильотів, якщо не буде блекаутів, якщо не буде отаких-от речей... Що таке блекаут? Ми от розбиралися із торговими мережами, мені один із топ-менеджерів "Новуса" розповідав. Одна година роботи генератора, який освітлює середній "Новус". Уявляєте, так? У Львові є "Новуси". Це 100 літрів дизеля. 100 літрів дизеля — це 5 тисяч гривень. От одна година роботи, щоб освітити магазин, щоб працювали камери, щоб все було нормально. От одна година — 5 тисяч. Ці 5 тисяч, звичайно, вони ж не беруться з неба, вони потім розкидаються на вартість товару, який продає магазин. Це що таке година блекаута в одному магазині. І так ми говоримо по всіх видах товарів, які повязані з електрикою. А з електрикою в нас пов'язано все. Тому буде, звичайно, залежати від загальної ситуації, від ситуації на фронті. Не буде блекаутів, буде більш-менш нормальна ситуація, значить 30% не буде, буде менше, і я думаю, що до такого різкого падіння, вірніше, підйому ціни вже не буде.В Україні, до речі, нещодавно скоротили перелік продуктів, ціни на які регулюються державою. Мова про цукор, макаронні вироби вітчизняного виробництва та масло вершкове. Чому ці продукти виключили з переліку і чому саме їх виключили? Війна ще не завершилася, і для багатьох людей ці продукти, вони дійсно мають значення. Чому, як Ви гадаєте?А тому, що економічна ситуація змінилася. У нас, як мені молочники сказали, вийшла цікава ситуація. Так, ми втратили частину територій, втратили частину молокозаводів, але, в принципі, молочної продукції тої, яка виробляється, є навіть профіцит. Бо від 3 до 7 (різні цифри називають) мільйонів споживачів виїхали за межі України. Нікому пити молоко. Це теж давайте говорити, що споживачів у нас стало менше. Продукції трошки менше виробляють, але і споживачів менше. І більше того, перший раз за роки незалежності в минулому році на 24% виріс навіть експорт вершкового масла в ЄС, тобто його виробляється в нормальній кількості, яка може не тільки забезпечувати, а ще можемо й експортувати. А коли є така можливість, то навіщо стримувати? Значить пропозиції достатньо. І коли велика достатня пропозиція, то немає передумов для того, щоб росли ціни. Ну коли писався цей список, то це були перші дні війни. І знаєте, було нерозуміння ситуації до кінця, які можуть бути впливи. Тому брали отакий перелік продуктів, який би гарантував забезпечення середньостатистичного українця необхідними калоріями, необхідними видами їжі. Війна показала, що ми можемо забезпечити і, по великому рахунку, якихось обмежень не треба вводити, тому що полки магазинів, як ви бачите, практично не відрізняються від довоєнних. Ціни. Ну, ціни так. Але ціни не тільки в нас виросли. Якщо взяти Польщу, взяти Угорщину, то там в минулому році інфляція... (країни Прибалтики, до речі)... інфляція від 18 до 26%. В принципі, майже така ж, як і у нас, у воюючій країні. Хоча в них війни немає.Дякую Вам за відповідь. Дякую за розмову. А я нагадаю: сьогодні гостем "Маркера подій" був Михайло Непран. Це перший віцепрезидент Торгово-промислової палати України та член Української ради бізнесу. А мене звати Ольга Салабай. До зустрічі!
