План Кремля спрацював

План Кремля спрацював
Посилання скопійовано
Коли Masha Efrosinina каже, що українське суспільство мало попит на російський продукт, це означає, що план кремля спрацював.
План Кремля спрацював

Я би просто хотів нагадати, що українці дійсно любили – без нав’язувань ворога. До речі, тоді ми, на жаль, у більшості ще росію ворогом не вважали, але це інша історія.

На самому початку незалежності України у 1991-му році, в нас почала зароджуватись чудова музична сцена. Так, десь вона програвала Заходу в якості, але це було лише становлення.

Якщо ти хотів слухати хіп-хоп, ти мав “ВУЗВ”, “Основний показник” чи “Спідвей”, “Шао?Бао!”, наприклад. І якщо ви мені скажете, що це був більше андерграундний реп, то я нагадаю, що весь реп почався з андерграунду.

Якщо ти хотів слухати модну тоді “електроніку”, євродиско чи щось схоже, то от вам “Фантом-2”, “Аква Віта” чи “Ван Гог”. І, мушу зазначити, вона не була гіршою, ніж російські аналоги.

Якщо ти любив поп, то тут були рання Ірина Білик, Юрко Юрченко (хай сьогоднішній він мені то пробачить)))) чи той же Пономарьов. Всі співали українською і музика була нормальна для свого слухача.

Ну а про рок і говорити не варто: ВВ, Гадюкіни, Кому Вниз, Мертвий Півень.

Любиш махати головою під важкий метал – White Troop (пізніше W.H.I.T.E.), Nokturnal Mortum чи Reactor.

Все це – українські колективи 90-х, які не співали російською (переважно), орієнтувались на українського слухача і багато із них у результаті стали легендами музики. І, що найважливіше, люди їх любили, слухали, за них голосували на фестивалях і в хіт-парадах. Та ж “Територія А” – їх завалювали мішками листів щотижня. А паралельно фестивалі “Червона рута” подарували нам Тартак, ТНМК, Марію Бурмаку, Сестричку Віку, Катю Чилі, Юлію Лорд, Мотор’ролу, Димну суміш і багато інших. Хіба вони писали б пісні українською, якби на це не було попиту? Питання риторичне.

А потім до нас прийшли росіяни. Вони завжди розглядали нас як свою колонію, але оскільки військо ми ще мали, вирішили розпочати “ніжну” культурну експансію. Так у нас з’явились всякі “Віагри” та настя з потапом, а Могилевська, тая повалій і та ж білик заспівали російською. Пізніше – масова хвиля “шансону”, який насправді є блатняком. Все було цілісно: по телевізору у прайм-тайм йшла “бригада” чи “бумер”, водій маршрутки слухав “бутирку”. Або ти міг дивитись “солдатів” чи “кадетів”, а по радіо "красную армію” оспівував гурт “любе”. Так формувалось покоління українців, які це сприймали як норму. Я скажу відверто: ще в середині нульових багато моїх однолітків на заході Галичини марили “пацанською” романтикою і вважали крутим вставляти російські жаргонізми у свою мову. Тіліфон, автарітєт, стрєла… Фу, бл*ть!

А ще нас переконали, що наш “центр всесвіту” – на болотах. Коли якийсь митець був успішний в Києві, то наступним кроком була москва. Не Захід, в якого росія безбожно крала (і краде) все, включно з музикою, кіно та гумором. І от у спробах підкорити “нєаб’ятную” наші музиканти переходили на російську, цілились в ту аудиторію і мріяли про турне країнами так званої СНД.

І так було в усіх галузях: КВН і “Аншлаг” нам замінили “Шоу довгоносиків”, “Проснись и пой” замість “Клуб Суперкниги (тут я частково жартую) і так далі. Тому наші коміки хотіли на фінал КВН до маслякова.

Проте не всі настільки зашкарубли, як маша, яку годували гівном, а вона думає, що хотіла цього сама. Просто альтернатива була менш доступною. З усіх “прасок” на тебе лився “рускій мір” в усіх його проявах. І ми дійсно на деякий час повірили, що ми хочемо того “крутішого” і “якіснішого” – російського. Але, на щастя, багато хто від того відійшов, як от Бумбокс, Океан Ельзи чи ВВ. Так, з одного боку “піпл хаваєт” (до речі, це саме російський вислів і наратив), але з іншого боку, якби по телевізору вмикали щось проукраїнське, то і цим би захоплювались. Особливо, якби у просторі не було російської альтернативи.

Але найважче усвідомити, що є люди, які так мислять на 10-му році гібридної і 3-му році повномасштабної війни проти росії. Для яких досі “какая разніца” і вони досі переконані, що це ми самі хотіли русифікуватись.

Тому, машо, ти не маєш рації. Звісно, всі ці речі у свій час заполонили наш простір, але нерозумно вважати, що це сталось із нашої волі. Просто ворог давно вивчив методички Геббельса. Тобто, не так цього ХОТІВ споживач, як його ПЕРЕКОНАЛИ, що він цього потребує. А ти спробуй викинути такі переконання зі своєї голови, бо виходить, що українці – це якісь гімноїди, яким подавай тільки другосортну туфту. А зміну своїх поглядів можеш спробувати розпочати з того, що почнеш представлятись Марією.

Про автора: Роман Гурський, журналіст

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.