Найпотужніші демократії світу підтримали Україну, а “флагманами” серед них стали Польща, США та Британія. Тоталітарні режими, сателіти РФ та держави, залежні від російських енергоносіїв, підтримали Москву. Серед них Білорусь, Північна Корея та Еритрея. Проте є й такі, що переслідують виключно власні інтереси, а тому намагаються всидіти одночасно на двох… стільцях. 

Серед таких найяскравішими є Угорщина, Туреччина та Китай. І якщо від останніх нас відділяють десятки тисяч кілометрів, то Угорщина є нашим прямим сусідом, а Туреччина від нас на відстані Чорного моря. Відповідно, й наші інтереси часто перетинаються. Офіційний Будапешт, навіть будучи членом Євросоюзу, часто вставляє “палиці в колеса”, коли Захід намагається передати нам якесь озброєння або валютні транші. Їхнє право на вето не раз псувало настрій українцям. А от Туреччина допомагає обом сторонам протистояння: з одного боку вона передає нам славнозвісні байрактари, які ефективно нищать росіян, а з іншого – підігрують Кремлю у питаннях зернових коридорів. 

То чи зможе ЄС приборкати Угорщину, як Туреччина може об’єднати світ і яким чином Україні слід будувати свої стосунки з цими державами? Про це журналісту “ФМ Галичина” в ексклюзивному інтерв’ю розповів політолог Володимир Цибулько.

Міністр закордонних справ Петер Сіярто заявив про те, шо Євросоюз і взагалі країни Заходу дуже “глобалізуть” війну в Україні. Тобто вона, на його думку, має залишатися локальним конфліктом. Ба більше, ми маємо воювати виключно своєю зброєю. Причина заяв зрозуміла - Угорщина сидить на “газовій голці” Росії, але чи можливо якось на неї вплинути як на члена Євросоюзу?

Євросоюз жорстко обмежив централізовані транші в Угорщину

ЄС й так приборкує Угорщину, тому що він ввів санкції проти цієї країни. Справа у тому, що Будапешт порушив одне з засадничих правил та баланс влад. Орбан пробує перетворити судову владу в одну з гілок виконавчої. Тому Угорщина фактично визнана частковою демократією із повним контролем медіапростору. Ну і сам скандал з Євросоюзом почався між Віктором Орбаном і брюссельською бюрократією. Але це йому було потрібно для внутрішнього вжитку. Він думав, що Унія буде пропускати ці його вибрики повз вуха, і буде далі “підгодовувати” його режим. А Євросоюз жорстко обмежив централізовані транші в Угорщину. 

Як довго Орбан зможе отак “танцювати” без підтримки ЄС? І чи більш жорстка позиція Європи не підштовхне його ще більше в обійми Росії? 

Справа в тому, що Орбан – це такий собі міні-Путін. За його часів угорська економіка потяглася до рівня Чехії та Польщі. Тому не можна казати, що ця країна дуже залежна від російських енергоносіїв. Вона перебуває в орбіті РФ лише тому, що так хоче їхня влада. Очевидно, що для контролю медіа Орбану дуже необхідно мати “сірі” фінанси та доходи. Тому він допустив оці великі російські інвестиції в атомну енергетику, яка там будується. Додайте до цього газову та нафтову залежність, і ви отримаєте загальну картинку.  

Як міцно Москва триматиметься за таких своїх сателітів як Туреччина та Угорщина? 

“Тестикули” Орбана затиснуті в українських лещатах

Туреччина та Угорщина просто вирішили спекулювати на бідах Путіна, і перша на цьому навіть непогано заробляє. У цих держав є дещо спільне: вони обоє належать до великого Турана - це концептуальний пантюркський проект. Сьогодні така співдружність вже створена. Тюрків існує у світі десь під триста мільйонів, і якщо вони раптом об'єднаються в якийсь союз, він буде майже конкурентом ЄС. Ну, звичайно, Унія буде сильнішою, але союз тюрків матиме величезні території та поклади корисних копалин. Наприклад, за вартістю надр, Казахстан входить в першу п'ятірку країн світу. І це Путіна дуже влаштовує. 

Хоча мені здається, що місія Ердогана полягає у тому, щоб якраз створити на пострадянському просторі альтернативний проект, який впорядковуватиме цей простір. У Середній Азії замість Росії має з'явитися Туреччина. Ми бачимо, як успішно Анкара витіснила Москву на Південному Кавказі, тобто РФ втрачає вплив. 

Звичайно, що Орбан так  діяти не може, і своїм головним завданням він бачить у тому, щоб якомога довше залишатись при владі, а ЄС робить все, що можна, аби цьому протистояти. Орбан веде свою політику, проти цього виступає Євросоюз, який вводить санкції, економіка Угорщини падає, а Будапешт тоді в усьому звинувачує Захід, бо вони не дають грошей. Крім того, Орбан створив такі внутрішні сценарії, що він нібито обороняє суверенітет Угорщини. Але зараз, на тлі оцих всіх ляпів, деякі партнери призупинили постачання новітнього озброєння в Угорщину. І це дуже показово. Я б не сказав, що Орбан “посиплеться” так, як Лукашенко, у випадку поразки Росії, але “тестикули” Орбана затиснуті в українських лещатах. Як би він не виправдовувався, але те, що вони постійно роблять якісь деструктивні випади в бік України, пов'язано зі страхами перед нами.

Крім того, є вже заяви, що Туреччина хоче бути членом Євросоюзу. Ми добре пам’ятаємо її деструктивну поведінку в НАТО і на міжнародній арені. Чи “проковтне” ЄС таку історію? 

По суті, Туреччина стоїть на порозі ЄС п'ятдесят років, і за цей час вона пройшла певний шлях демократизації. Хоча, якраз Ердоган її частково згорнув. Проте я б сказав, що в Туреччині деякі інститути влади працюють набагато якісніше, ніж в Україні. 

А тепер всі розуміють, що саме Анкара може стати центром для всіх тюрків світу. Іншого конкурента немає, адже просто не існує жодної такої великої та впливової тюркської держави. А в них є ще й “ключик” до Китаю – наприклад, уйгури це мусульмани, а їх у Китаї чимало. Тому навколо Туреччини може об’єднатись Середня Азія, аби вийти з-під впливу Китаю. Тим більше, Сполучені Штати дали дуже чіткий сигнал цим країнам про те, що Байден буде з ним говорити. Тобто, швидше за все, в Ердогана з'являється велике поле інтересу. І він розраховує на зближення з Євросоюзом, бо це може бути перспективною ідеєю. А ще є потенційні до незалежності тюркські республіки в Російській Федерації, в першу чергу – Татарстан, Башкортостан, Якутія і навіть Дагестан.  

Чи зможе Туреччина стати таким собі містком між Заходом і тюрками у протистоянні саме з Китаєм?

У Ердогана зараз є абсолютний шанс перейти у “вищу лігу”

Туреччина має бути стабілізатором пострадянського простору. Оцю східну частину “совка”, мені здається, цілком логічно очолить Анкара. Очевидно в Штатах зрозуміли, що ця місія Туреччини важлива для світу. Тому можна сказати, що у Ердогана зараз є абсолютний шанс перейти у “вищу лігу”. Тобто він тепер не просто великий регіональний гравець, а фігура, без якої не відбуватимуться всі глобальні процеси.

Тож ми маємо Угорщину, яка постійно має антиукраїнську позицію, і Туреччину, яка хоче “всидіти на двох кріслах”. Як Україна має будувати свої відносини з цими державами?

З Туреччиною у нас є певний “якір” – це кримські татари. Вихідців з Криму, за різними оцінками, в Туреччині до п'яти мільйонів. Крім того, Анкара з Києвом має дуже велику кількість оперативних проектів в озброєнні – наприклад, той же Байрактар. Ця компанія використовує українські двигуни, вона будує заводи, турки зацікавлені у випуску АН-178 та інших військово-транспортних літаків, а ще у ракетних програмах. Тому, починаючи від космосу і транспортної авіації та закінчуючи бронетехнікою, у нас є приблизно 50 спільних військових проектів. Одним словом, “точки дотику” є, і це слід розвивати. 

До того ж, треба розуміти, що турецька ескадра на Чорному морі набагато потужніша від Чорноморського флоту РФ, який Україна – зокрема завдяки туркам – також добиває. Тобто рано чи пізно порядок денний на Чорному морі буде писати Анкара. Чорне море має стати “озером” НАТО. 

Угорщина боїться опинитись у тіні України

А от з Угорщиною у нас тяжкі стосунки. Їхній істеблішмент пробує це використовувати в територіальних питаннях, але зараз йому не дуже це вдається. Вони завжди грали на діаспорі, але отримавши відсіч від тієї ж Румунії, заспокоїлись. Населення Угорщини дуже прихильне до українців, воно співчуває нам. Звичайно, шо там є прошарки, які живуть імперським минулим, але їх небагато. 

Тому головний фактор, який постійно змушує Угорщину створювати напруження в українському напрямку, це страх. Вони бояться, що Євросоюз притягне в Україну величезні суми коштів на реабілітацію територій та інтеграцію інфраструктури, і тоді Угорщині нічого з Брюсселя не перепаде. Вони бояться, що опиняться в тіні України, а це для них дуже принизливо. Крім того, ще є можливість, що у ЄС утвориться блок України, Литви і Польщі, до якого або треба буде приєднатися, або залишитися осторонь і програти. Угорщина залишається осторонь і відчуває, що вона програє.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Нетаньягу готовий пожертвувати демократичними свободами своєї країни