Орбан заявив, що Будапешт не підтримає збільшення допомоги Україні, якщо не побачить «дуже добре обґрунтованої пропозиції». 

До того ж новий глава уряду Словаччини Роберт Фіцо на зустрічі у Брюсселі висловив сумніви щодо надання нової фінансової підтримки Україні. Свою позицію він аргументував корупційними ризиками.

Нагадаю, у грудні Євросоюз має ухвалити рішення про перегляд свого бюджету на 2021-2027 роки вартістю 1,1 трильйона євро (1,2 трильйона доларів США).

Крім того, допомога із США також не надходить. Там прихильники України в Конгресі ведуть важку боротьбу за широкий пакет допомоги, доля якого тепер сплутана партійною боротьбою з приводу прикордонної політики Америки і відокремлена від обов'язкових законопроектів, які вимагатимуть швидких дій.

Чи може Україна власними силами покрити дефіцит у бюджеті та що робити далі? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів політичний експерт Валерій Клочок. 

Нам наразі не планують давати фінансову допомогу, але ми вже прописали її у бюджет. Є інформація, що, швидше за все, в нас цієї допомоги не буде як мінімум до середини січня. Виникає дилема у нашої влади, що ж робити у цій ситуації? Є соціальні виплати, які необхідно виплачувати людям, і є війна, яку також потрібно фінансувати. Яка з цих галузей, на вашу думку, є більш важливою?

Давайте гіпотетично уявимо, що нам нема де брати грошей. То, скільки нам їх треба? Якщо брати офіційну інформацію Мінфіну, нам не вистачає для фінансування бюджету в рамках того, який заклали на наступний рік, приблизно 10, можливо 13-14 мільярдів доларів. Бюджет на наступний рік – 3,5 трильйона гривень. Половину з нього – це наші податки. Частина має фінансуватися за рахунок різних дотацій, допомоги і кредитів. “Дірка” в нас приблизно в таких цифрах. Це не критично. У нас резервів в Нацбанку більше, ніж ця “дірка”. Тобто у будь-якому випадку ми зможемо закрити ці потреби навіть резервами з Національного банку України або через облігації, або через додаткову емісію. Емісія – неприваблива історія для економіки України, але у крайньому випадку ми можемо її застосувати. Але у двох випадках існують певні економічні ризики.

Перший, від емісії, від додаткового друкування грошей, ми отримаємо інфляцію. А інфляція призведе до серйозного підвищення цін на 10-20%. Тому, дійсно, це не проста історія для країни, яка в стані війни. Ми маємо рухатися по тій сходинці, яка вказує на підвищення рівня забезпечення населення навіть в умовах війни і економічного зростання. У нас, за підсумками цього року, відзначили ріст ВВП, якщо порівнювати із 2022-м. Як на мене, ця база трохи така маніпулятивна, бо 2022 рік ми почали відчувати на собі всі, вибачте, "приємнощі" російського вторгнення. І це, безумовно, вдарило по економіці. Тобто, щоб ми розуміли, ми перебуваємо в залежності від фінансової допомоги наших західних партнерів, але не тотальній.

Сьогодні це питання більш політичне, аніж практичне. Відверто кажучи, вчорашня заява про військову допомогу із США була більш ніж скромна. 100 мільйонів доларів — це дійсно небагато і не те, на що ми розраховували. Ми від США отримували і п'ять мільярдів на місяць, а деколи й більше. Ну і Європа нам давала гроші. Ми маємо забезпечити власні військові потреби якраз в межах п'яти мільярдів доларів. 

Європа має гроші, які може виділити на Україну, але немає політичної волі

Але, не завдячуючи, а всупереч цій ситуації, Європа буде повертатися, бо Європа має відчувати небезпеку більше, ніж Америка. Тому, з одного боку, це погано, але з іншого – добре для того, щоб мотивувати європейців думати, де брати гроші. Бо коли, до прикладу, Жозеп Боррель виходить і каже: "Нам буде вкрай складно без Америки". Хочеться сказати: "Ну то потрусіть свої кишені. У вас є гроші". Німеччина, Італія, Франція – це країни, які далеко не бідні, та й інші мають, де взяти гроші без запитань і без консенсусу Європейського Союзу. П’ять мільярдів євро для фінансування нашої армії — це не такі колосальні суми для Європейського Союзу. Це абсолютно “підйомна” цифра, але там немає політичної волі, тому й не шукають їх.

Втім, що сталося після того, як виникла ця політична дискусія в Конгресі США щодо голосування за пакет допомоги і Ізраїлю, і Україні? Питання як Ізраїлю, так і України однаковою мірою болить в Європі. Треба це визнавати. Німеччина якось так швидко ухвалила рішення про збільшення військової допомоги Україні в два рази. Було чотири, стало вісім. Тобто, гроші є, просто немає політичної волі, а Німеччина – як приклад. Тому нам треба не "посипати голову попелом", не кричати "Зрада!", а потужніше працювати на дипломатичному рівні. Цей політичний діалог має вийти на новий рівень завдяки тому, що до нас приїздять наші партнери. Європа має думати про свою безпеку сама. А вона звикла, що прийдуть американці і їх врятують. Так, як це було у Другій світовій війні. 

Ми повинні набратися свідомості того, що ми самі себе маємо рятувати, і я також говорю про Україну. Ми маємо збільшувати виробництво усіх видів товарів і послуг. Так, це не просто в умовах війни, однозначно, але ми вже показуємо ріст ВВП, вже демонструємо те, що ми можемо виробляти більше. Як мінімум, ми констатуємо той факт, що до нас заходять виробники зброї з інших країн таких як Туреччина, Німеччина, Сполучені Штати Америки, працює спецпредставник з питань реформи від Білого дому. Гроші будуть надходити — так, не в таких великих об'ємах, як було раніше, але треба мобілізувати ресурс всередині країни. 

Чому тоді, на вашу думку, говорять про крах економіки, якщо іноземні партнери нам перекриють допомогу?

Інформація про потужний військово-промисловий комплекс може бути цілеспрямованим ФСБшним “вкидом”

Ті, хто так говорять, констатують ситуацію станом на зараз. Йде велика пропагандистська робота в частині того, що на Росії економіку перевели на військові рейки. Мене в цій частині взагалі вразила публікація одного журналістського видання, яке опублікувало фотографії й дані про те, що в Росії збільшено військово-промисловий комплекс потужності ледь не втричі, і що є багато підприємств, які працюють у три зміни, і так далі. Я не знаю, звідки вони взяли цю інформацію, бо мені вона схожа на цілеспрямований ФСБшний “вкид”. І контрастує з українськими реаліями. Мовляв, в Україні цього немає. 

Також є велика кампанія про те, що росіяни виробляють купу дронів. Виробляють, я цього не заперечую. З дронами у нас є проблема, про яку говорять військові. Але в мене тоді риторичне запитання: чому Росія побігла до Північної Кореї за снарядами? Бо їх там не вистачає. І сьогодні ми констатуємо той факт, що переміщення товарів між цими двома країнами за останні два тижні не зафіксовано зовсім. Потяги не ходять між Північною Кореєю і Росією останні два тижні. РОсіяни вивезли все, що могли, або вивезли стільки, скільки вирішила Північна Корея. Далі вона буде запитувати: "Що ви нам дасте натомість?". Росія має віддати броньовану техніку, авіацію і ракети земля-повітря. Це ті домовленості, які потрапили в публічну площину після візиту Кім Чен Ина до Росії. Що це означає? Те, що у Росії є зобов'язання і за військовими контрактами, які вона не виконує, не лише з Північною Кореєю, але й з Іраном та Індією. Це факти, які заперечити не можна. Те, що ВПК Росії так потужно переведене на військові рейки — сумніваюсь.

Схожі проблеми є і в нас, безумовно. Тому треба говорити про те, що ми повинні активніше працювати в цій сфері. Ми повинні, але вірити в те, що в Росії вже все супер, – я б не став. Це більше схоже на пропаганду, яку треба адекватно і тверезо оцінювати. Втім, знову ж таки, і недооцінювати не можна. Тут треба бути максимально об'єктивним. До прикладу, та інформація від військових експертів, яким я довіряю, знаю особисто і на думки яких я можу покладатися, засвідчує те, що є певні зрушення у Росії, до прикладу, з виробництва безпілотників, зарядів і так далі. Але що стосується вироблення ракет і броньованої техніки, то там повний провал. 

З огляду на все, що ми обговорили, як нам зараз найкраще поводитися стосовно економічного питання? 

Кабінет Міністрів має вийти з конкретною програмою і переліком законопроектів, необхідних для перезапуску підприємств в Україні

Я вважаю, що зараз Кабінет Міністрів має вийти з конкретною програмою і переліком законопроектів, необхідних для перезапуску підприємств в Україні. Тобто максимальне податкове сприяння, сприяння питання ліцензування і так далі. Це буде чіткий маркер того, що і український виробник, і іноземний інвестор може легко зайти в Україну. Я поки що цього не бачу. Якщо будуть наміри, оприлюднені конкретно у вигляді законопроектів, внесених до Верховної Ради, то все можна зробити дуже швидко і ефективно. Якщо такий крок буде зроблений, то це свідчення того, що є усвідомлення влади тих викликів, які перед нами стоять. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Я не виключаю, що буде четвертий Майдан, — Панич