Крім цього, відомо, що інші 22 країни Єврокомісії виступають проти продовження заборони для України. Однак, за інформацією польської радіостанції RMF FM з посиланням на джерела в ЄС, Єврокомісія, все ж, не скасує ембарго на експорт українського збіжжя.

Про причини ембарго, політичну підтримку України та можливі вирішення цих проблем у ексклюзивному інтерв’ю для “ФМ Галичина” розповів заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. 

Практично щодня ворог обстрілює порти Одещини. Чи відомо, скільки зерна вже там знищено?

Підрахунки ведуться, але варто розуміти, що, окрім самого зерна, знищено дуже велику кількість об'єктів інфраструктури. Це вимірюється десятками мільйонів доларів. Якщо ми говоримо про кількість втраченого зерна, що зосереджувалося безпосередньо в портах Одеси і річкових портах Дунаю, то зараз це більше 280 тисяч тонн. Простими словами, це фактично цілий рік можна було б годувати одне місто на 800 тисяч населення.

У вівторок, 12 вересня, Рада міністрів Польщі ухвалила постанову про односторонню заборону на українське збіжжя після 15.09, якщо Єврокомісія не ухвалить відповідного рішення. Чи можна сказати, що ЄС сьогодні все ж продовжить зернове ембарго? Якими є прогнози щодо рішення Брюсселя?

Ми розуміємо, чому так відбувається. В головної ініціаторки заборони - Польщі - проходить виборчий процес. Вибори вже досить близько, 15 жовтня, тому електорат активно “підігрівають”. Нагадаю, що сільський електорат — це приблизно 18% населення Польщі і ставки на нього роблять як провладні сили, так й опозиційні. Політика є пріоритетною в цьому питанні.Фактично аграрний електорат — серйозна частка для польський політиків. До того ж відрив між провладними та опозиційними силами незначний. Тому влада Польщі пішла на досить жорсткі та подекуди радикальні кроки. 

Власне, якщо подивитися на економіку, то ми не побачимо засилля української продукції на польському ринку. Якщо ми подивимося на реальні цифри, то ціни на зернову групу всередині Польщі з початку повномасштабного вторгнення взагалі не зменшились. Навіть були періоди, коли польські фермери заробляли надвеликі кошти. Це, наприклад, березень-квітень 2022 року, коли через війну в Україні тонну зерна продавали за понад 400 доларів. 

Вони хотіли жити в такій парадигмі весь час. Але коли світові ціни впали, зокрема на біржах, то всі почали піднімати ґвалт, що все це через Україну. Проте нагадаю, що саме Україна — це та країна, яка сьогодні здійснює оборону, зокрема Східної Європи, і не дала можливість проходження російських військ далі на захід. Ба більше, завдяки тому, що українські аграрії працюють, виручені ними кошти заходять в економіку України. Відповідно за ці кошти закуповують потрібне озброєння.

Також треба враховувати, що українські товаровиробники вже півтора року не отримують ринкових цін на своє збіжжя. Якщо в Польщі тонна зерна коштує в межах 250 доларів, то в Україні вона коштує в межах 140 доларів. Тому розмови про "нашестя" українського зерна — це перебільшення. До того ж, не забуваймо, що поляки отримують дотації. Тобто, крім того, що вони реалізують свою продукцію, вони ще мають певні субвенції від європейської спільноти. Тож у цьому випадку констатуємо, що політика взяла гору. 

Румунські фермери заявили про те, що готові блокувати порти і залізницю, якщо українське зерно експортуватимуть саме до Румунії. Тут теж є політичний підтекст? І в яких ще країнах може бути аналогічна ситуація?

Я думаю, що в багатьох. Ну, наприклад, у Словаччині та сама ситуація, тому що там теж готуються до виборів. У Болгарії вибори закінчились, і є постанова їхнього парламенту про те, щоб більшість депутатів проголосувала за скасування заборони на імпорт. У Румунії теж є політичні сили, які на цьому спекулюють, та хочуть зайти в цю нішу електорату, аби додати собі політичних бонусів. 

Але при цьому я хотів би віддати належне румунській стороні, яка в умовах закриття Чорного моря дійсно максимально сприяє тому, щоб відбувався рух через Дунай. Тож завдяки підтримці румунської сторони ми мали можливість збільшити потенціал руху в цьому напрямку. Фактично ми вийшли на рівень перевалки до 2-2,5 млн тонн зерна кожного місяця. І це, власне, завдяки тій партнерській роботі, яку проробили зокрема й румуни. Вони, наприклад, підтримали ідею поглиблення Дунаю. Також говорили про те, що порти для прийому українських суден можуть працювати цілодобово. Тобто румунська сторона робить усе, щоб поглиблювати нашу співпрацю. Єдине, що зараз нам заважає, це росіяни, які обстрілюють інфраструктуру малих портів і таким чином посилюють продовольчий тероризм.

Десь пів року тому почалася взаємодія з Хорватією щодо експорту українського зерна. Тому що це доволі дорогий шлях для наших аграріїв, і його навряд чи дуже будуть використовувати як повноцінну альтернативу. Наскільки він є ефективним? 

Це дуже малий сегмент. Ми повинні розуміти, що з погляду логістики та транспортування продукції, цей варіант не має жодної рентабельності. За наших умов, експорт через Хорватію є надто дороговартісним. І фактично ми як товаровиробники цього дозволити собі не можемо. Якщо подивитися на історію нашої співпраці, то з 2022 року по сьогоднішній день через порти Хорватії було перевалено не більше 100 тисяч тонн. Це дуже-дуже мало. Ми, звичайно, вдячні країнам Балтії і Хорватії за розуміння ситуації та намагання допомогти, але це швидше жест політичної волі і підтримки для України в такому скрутному становищі. Хтось цим користується, але для України, яка щомісяця мала б відвантажувати 5 млн тонн продукції, це дуже малий об'єм.

Експерти вже прогнозують, що наступний рік стане дуже важким для українських аграріїв, а сам експорт зерна може зменшитися вдвічі. Що Ви можете сказати з цього приводу? 

Передумов для зниження експорту українського зерна немає

Передумов для зниження експорту українського зерна немає. У цьому сезоні у нас досить хороший урожай. За різним оцінками, це буде в межах 80 мільйонів тонн зернових та олійних культур. Єдина перешкода — це безпосередня логістика. Україна мала би відвантажувати приблизно 4,5 млн тонн зерна щомісяця, враховуючи роботу малих портів Дунаю та сухопутних маршрутів в напрямку західних кордонів. В принципі, в серпні це вдалося зробити попри російські обстріли. Якби ж ще додались можливості руху Чорним морем через гуманітарні коридори, які створили завдяки Збройним силам України, то було б просто чудово. 

За останніх 1,5 місяця вдалось переправити 4 судна, які стояли з початку повномасштабного вторгнення. Відповідно новий коридор Україна-Румунія-Болгарія-Босфор вже можна вважати розробленим. В перспективі, якщо все буде складатися позитивно, ми побачимо цей коридор в дії. Це дозволять Україні вийти на потрібний показник зернового експорту.

Проте, знову ж таки, ми плануємо і розраховуємо, але при цьому спостерігаємо за посиленням інтенсивності обстрілів Дунаю. Цей фактор, звичайно, негативно впливає на спроможність суден проходити цей шлях. Відповідно бажання є, але все залежить від того, як будуть працювати логістичні маршрути. Якщо вони не спрацюють і в нас буде досить велика кількість перехідних залишків, то дійсно ми будем бачити скорочення не лише експорту, а й посівної кампанії. Адже без реалізації старої продукції та обігу коштів, аграріям функціонувати неможливо. 

Зараз аграрії зазнають великих збитків. Яка допомога від держави передбачена для них?

Зрозуміло, що з початку повномасштабного вторгнення всі субвенції та програми підтримки призупинені, а кошти спрямовуються на підтримку ЗСУ. Але аграрії, як і всі інші бізнеси в Україні, можуть послуговуватися кредитною програмою 5-7-9%. Відверто, це досить хороша програма, яка дає реальний поштовх для роботи малого та середнього бізнесу. Єдина проблема, що там існують певні ліміти — 90 млн грн на підприємство. І за період існування цієї програми вже багато хто вичерпав ці кошти, враховуючи, що всі елементи для здійснення кампанії подорожчали. Йдеться і про паливно-мастильні матеріали, і про насіння, і про деталі для сільгосптехніки. 

Тому ми сьогодні порушуємо питання, щоб у новому бюджетному році розширити можливість кредитування хоча б до 130-150 млн грн. Але наголошую, що це не безкоштовні гроші. Товаровиробник їх отримує, виробляє свою продукцію, сплачує кредит і саме тіло кредиту, таким чином заводячи валютні кошти на територію України. Тобто від цього виграють всі, зокрема і держава. Тому це дуже правильний механізм, який потрібно розвивати.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Україна-Польща: зерно розбрату?