Доброго здоров'я, пані і панове! Мене називають Микола Вересень і мені тут кажуть деякі люди, що я буду вести тут програму. Називається програма "Запитай у Вересня". Єдиний недолік цієї програми, що всі будуть відкладати питання, мабуть, до вересня, а зараз червень. Тобто ще треба буде почекати два з половиною місяці, щоб нарешті, значить, люди зрозуміли, що "Запитай у Вересня" не починається у вересні і вереснем вже і не закінчується. От, значить, скільки я буду в ефірі разів на тиждень і хвилин на день, я не знаю.Але ми якось... Це ви почули голос Романа Чайки, який буде мене про щось питати. Я буду намагатися щось відповідати, якщо у мене вийде. А далі ну тут короче формат такий, знаєте, зараз такий, як пластилін. Він такий, що м'яти треба, щоб зробити якусь прилічную фігуру. Як зробимо фігуру, ви це відчуєте в етері. От, значить, Роман Чайка питає, Вересень, ніби намагається відповісти. Я б не сказав, що відповідає.Ну, по-перше, дякую, що запросив до своєї програми. По-друге, це такий "question-boy", тобто може бути "question-girl" в тебе, який буде збирати запитання.А woman ніяк? Тобто мені тільки молодих хлопчиків і дівчаток? Ні, щоб я когось такого...Ну зрозуміло. Поки ти сьорбаєш чай я, власне, ти тут про вересень згадав, є питання від аудиторії. У нас такий-сякий формат, знаєш, в стилі "дядя Нівзоров прієхал і єво спрашивают із зала". Такий у нас варіант, та?Може, у нас спробуємо з Вереснем все ж таки, без Невзорова.Окей, тут тебе запитують, який улюблений місяць у Миколи Вересня?Я думаю, що друга половина лютого, якщо так сказати. Я можу довго розповідати, але на питання, яке передбачає дуже коротку відповідь, важко відповідати довго.Та чого, ти можеш сказати: "Я люблю бухнути..."Я можу все сказати. Я можу навіть самостійно придумати.Та, люблю бухнути на день совєтской армії, тому люблю лютий.Тому що просто друга половина — це означає, що весна буде. І коли наближається, скажемо там, березень і точно розумієш, що в березні буде тепліше, ніж в лютому, то я дуже люблю тому лютий, що попереду якась позитивна перспектива. А найгірший місяць — взагалі всі літні місяці, бо невпинно й невблаганно наближається осінь, де все буде набагато гірше, ніж влітку. І тому я, наприклад, от зараз ще терплю. А от після 22 (червня), коли день коротший стає і наближається до осені, щось мене муляє.Можна трохи тобі сексуального підкинути?Та Боже борони! Хто? Я радянська людина. Як можна радянській людині ставити таке питання.Тобто тільки ананізм чи шо?Як казав Сашко Кривенко, др***** і вам відкриється!Ну так, це прописна істина. Апокрифи не горять. А от запитую у тебе глядачі, які у Вас стосунки із Софією Фединою?Отут сексуальні. Виключно.Ну, але ти добре виглядаєш. Ти не завагітнів — це вже добре. Чим би дитина не тішилася, лиш би не завагітніла.Я п'ю таблетки відповідні.А тут є друга частина цього питання.І чому Ви більше не на Прямому каналі?Ну, це мені треба почати сьогодні і приблизно, дійсно, до вересня я закінчу відповідь на це запитання.Коротко — неякісно. Тому ні, ну це політико-етична проблема існування сучасної журналістики в Україні, існування журналістів і господарів різноманітних засобів масової інформації, різноманітні політичні впливи, різноманітні... Ну короче, жлобство пов'язане з пострадянським простором. І, на жаль, поки що Україна не відкараскась від того всього.Дивись, є ж продовження цього всього.Тому що, якщо ти так складно і загадково пояснив, чому ти більше не на "Прямому", то, відповідно, є продовження питання. Тобто, наприклад, на забороненому антиукраїнському радіо "Вєсті" Миколі Вересню не було етично-політичних якихось проблем працювати формально на дєнгі зрадника Курченка, а от з "Прямим" не склалось.Мені взагалі дуже сильно з високої башти плювати, чиї гроші. Якщо я будь-де маю можливість говорити те, що відповідає пошуку істини, вибачте за зухвалість, то я буду говорити і на "ORT". Якщо я точно буду розуміти, що...От прямо зараз, коли зірвали Каховську ГЕС?Можна я продовжу. Якщо мені, я буду переконаний, що 15 хвилин, які у мене там є, я можу говорити все, що я собі вирішив говорити як журналіст, то я буду говорити. А якщо мене обдурять, то я буду просто говорити один раз, а другої програми не буде. Це дуже прості речі. Питання не де ти працюєш, а як ти працюєш. Якщо ти видатний свободалюбець і працюєш і кажеш дурню, щоб не казати х****.Не кажу. Забираю слово останнє назад. От, то я, значить, дуже з великою підозрілістю дивлюсь на критиків, які критикують, вибачте за тавтологію. Людей, які "він працює там". Навіть в Україні були якісь дивні приклади, коли Сергій Набока працював на "УТ-1" і ніс все, що він хоче нести за добу Кучми, наскільки я пам'ятаю. Так, за доби Кучми. Ніхто не міг зрозуміти, як це, чому це. Це було пізно, так, це було або, може, навіть рано. Може це було ближче до завтра, ніж до сьогоднішнього вечора. Він це говорив, і ми з ним сиділи, я казав: "Ну як вони терплять?". Він каже: "Я сам не знаю. Ну терплять. Я прихожу і говорю". Потім, якось все це передавалося. Але питання не в тому, де ти працюєш. Ти може працювати, як це, "Фелькішер Беобахтер" — це така головна німецька газета часів Гітлера. І якщо там можна зробити маленьких 28 рядків і казати, що фашисти вбивають євреїв, чому не написати 28 рядків?Давай, до серйозних спрнав, бо "Запитай у Вересня" — це означає, що можна найскладніші питання дати. Давай ми почнемо від прикладного, бо практика критерій істини. Нещодавно у Львові. А ми у львівській студії зараз з тобою працюємо. От нещодавно у Львові, на славному такому районі недалечко від нас, на Левандівці виявили масове поселення утікачів від війни. Харківські бики орендували собі там за большиє деньгі особнячсок. Бикували там, крутили музику, бухали. Ну чим займаються ті, хто не захищають рідний Харків на фронті, розумієш чим. От і оскільки місцевим це заважало, до них прийшли сусіди. Ну, голосно грає музика, та. Їм зробили зауваження. Гарно привіталися, по-галицьки кажуть: "Слава Україні!". А ті кажуть: "Та пішли ви н**** зі своєю Україною". Ну і відповідно за це і відгрибли. Масова бійка там...Хто переміг? Дуже важливо.Та, тому що харківські бики виселилися, кудись зникли. Один втікав, його затримали місцеві. Була поліція, ніхто не написав заяви, до речі. Але ця ситуація повторюється, ти розумієш, там чи інакше. Просто ця дуже резонансна. От "Запитай у Вересня" — це, власне, а що робити з от такою "ватою" зараз і після війни?Нічого. Ніде в світі таблеток, а особливо під час війни, які рятують від зрадників, колаборантів, втікачів, грабіжників, крадіїв і так далі, такого в світі ніколи не було. І думати, що українці якось сильно відрізняються там, я не знаю, від давніх греків, де були свої колаборанти, від ситуації там 1939-1945 років. Так буде завжди. І я дуже дивуюсь, коли я читаю "вазмущоную абществєнасть", яка, значить, як під час війни крадуть. Я кажу: "Правильні крадії крадуть якраз під час війни!"Більше набагато більше, бо тут якраз все потріскує. Коли ж ти будеш красти, як не тоді, коли люди дивляться всі на фронт, а я подивлюсь в тил, де лежить 2 мільйони. Я якраз їх і заберу. Тому всі ці розмови, що ми такі і в нас таке завжди буде... Не у нас. У людства. У гомо сапієнс. Африка, Латинська Америка, Азія, острови там Кука буде все завжди. Тільки там в племені 100 людей, із них там 7 колаборанти. А у нас там 40 мільйонів, я не думаю, що навіть мільйон є, але є, але безперечно є.Але бачиш, тут ситуація максимально шекспірівська, тобто, якби Уільям запитав у Вересня, запитав так: "Ту бить чи не бить?" Тобто це майже по-подерв'янському. От в таких випадках от таких хамовитих і бикуючих ватників їх треба бити? Ту бить чи не ту бить?Ну дивіться, це теж завжди буде. Хтось буде бити, хтось... Я не вмію битися, наприклад. Як би я туди потрапив, я не знаю...Ти що не бився в дитинстві?Ну пару разів і так невиразно. Ну от і тому в мене не вийде. А хтось, хто ходив на курси не "кройки і шиття", а боксу і чогось там ще, він, мабуть, у нього вийде. Це по-перше. А по-друге, знову таки завжди будуть такі випадки і завжди будуть люди, які будуть... Під час війни емоції. І якщо емоція велика, то, очевидно, що біть. Тут вже нікуди не дінешся. А якщо емоцію можна стримати або такі люди, як я, яким не треба стримувати. Просто порівнююєш себе і того когута великого. І ти розумієш: ну то я його струкну, він мене стукне — я впаду, а він залишиться. А поразка наших — неприпустима, так що перед тим... Як це, мудрість від розуму відрізняється тим, що розумний вийде з найскладнішої ситуації, в яку мудрий ніколи не потрапить.Але, дивися, ти, як один з головних персонажів п'єси "Павлік Морозов" Леся Подерв'янського, знаєш його творчість вздовж, впоперек і по діагоналі, так. В нього ж був філософський підхід, що я не вірю в силу слова, а вірю в силу, давай скажемо, звіздюліни.Та, та, та, та, є просто різні люди. У мене є таке враження, що цивілізація, вона поступово вимиває тих, яким треба звіздюліну. І якось більше стає людей, яким все ж таки словами можна до чогось дійти. Україна не веде перед зараз в цьому сенсі. Тобто я це давно помітив. Багато років тому в мене був просто ремонт. Я теоретично знав, але практично не знав. І ремонт, значить, він дуже довго йшов і ми вже домовлялися 25 разів, що за місяць. А просто сталася ситуація, що на дачі була доня, а там холодно. І вже закінчився серпень і вересень, і жовтень і вже зовсім холодно і треба переїжджати назад в Київ, а нема де жити. І я просив улесливо, і так, і з посмішкою. А потім гримнув з матюками, що я отримав у відповідь: "Ніколи не думав, що така шляхетна людина, як Вересень, може вживати такі брудні слова". Тобто, бл***, ремонт робити пів року, це ми легко робимо, а от, значить, сказати матом щось ми не можемо, тому шо ми же шляхетні.Ну, ми дожили вже до того моменту, коли сказати матом можна, бо всі телеканали російський корабель посилали без всякий крапочок.Та, навіть було роз'яснення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, особливо Олю читав, яка сказала, що можна. Оля Герасим'юк, я маю на увазі.Ну та, у вас давня історія ще з тих часів "Табу" і "Без табу". Дивися, ти ж все таки маєш сили і натхнення стежити за розвитком політичної ситуації на тлі війни.І от в мене, виникає таке враження, в людей теж. Вони можуть тебе про це багато разів питати. Люся, знаєш, такий персонаж. Відомий довбодятел вулиці Банкової. Він же ексрадник Єрмака, Арестович. Він просто Люсю грав у фільмах російська, так. Так от Арестович, кажуть, буде лідєрам парламєнтськой великої партії, куди вся вата, яка голосувала за "Партію регіонів", "ОПЗЖ", проголосує за партію Арістовіча. Є така версія, от я тому тебе запитую, проаналізуй її, так буде?Я, до речі, я не переконаний, що я буду зараз злоститись і кричати "ай-яй-яй". Тому що, по-перше, я не вважаю, що Арестович це... Який Арестович? В суспільній думці Арестович березня, квітня і травня чи в суспільній думці серпня, вересня і жовтня? Тому що спочатку була суцільна осанна. Просто довга, довга осанна. Потім, коли лікбез, ліквідація безграмотності, перекладаю з російської чи на російську, закінчилась і всі стали експертами у військовій справі, сказали: "Арестович іді на***". А коли ніхто не знав нічого, то казали: "Де Арестович?". А потім я став розумніший за Арестовича, шо ж такоє, а він мені розповідає те, що я і так знаю. Тому та, він людина непроста. Він людина складна. Він така не цукерка, шо всім подобатись. У мене до нього не було захвату, але нема у мене до нього і досі немає шось такого негативу. Я вважаю, він на своєму місці був.Ні-ні, тут не про це питання.Але якщо до нього прийдуть люди і якщо це політологічного обдумувати, то це краще, ніж вони би прийшли до Бойка. Ну якщо би Бойко відродився в якійсь якості.А це хіба не одне й те саме? Ну, типу Бойко в молодому флаконі?Ні, ні, ні. Ну слухайте, а де ви бачили у Арестовича любов до Росії?А зараз скажу. Цитата пряма. "Політека"...Ні, ні ні. Коли цитата? Це з якого часу?Минулого року, коли він ще був радником Єрмака, він сказав: "Я савок. Я раділся савком. Я русскій по язику і культурі чоловєк і такім і умру". Так от, питання новая русская партія України, кажуть, оце й буде партія Арестовича, совка і русамірца.Ну, він міг би збрехати. Вам б це більше сподобалася? Сказати: "Я українець затятий, Я хочу забути російську мову". Нарешті знайшлась людина, яка чесно відповіла на запитання. Я, до речі, у мене теж совкового дофіга. Єдине, що я розумію, що я живу в Україні і намагаюся якось жити в Україні. Бути українцем.Ну ти ж не голосував за "ОПЗЖ".А він голосував за "ОПЗЖ"?А я не знаю тепер. Дивися, а як ти його розрізняєш? Є Арестович, який працював політологом і коментатором "який прекрасний п'ятий президент Порошенко", "який я молодець" і "як всі підуть на..." А потім клац і він в Єрмака. І він каже: "Ми його посадім. Ми ето всьо унічтожим. На етам його канєц" і він починає говорити...Ну це ж політика, Романе.А як ти відрізняєш, де він брехав? А де він не брехав? Чи він і там, і там брехав?Ні, я думаю, що він і там, і там не брехав. У нього така робота. Я не ходжу, наприклад, в політичні партії. Один раз ходив.Ходив. В "Озимі" (ред. "Команда озимого покоління")Ну, я ж вже сказав, що ходив. Ну давайте далі...По цій дорозі підемо далі. Забудемо тему, забудемо все і будемо говорити просто що заманеться. І він ходив. А якщо ти політтехнолог, то тобі платять грошей. коли тебе наймають. Один політик винаймає, потім другий політик тебе винаймає і потім третій політик тебе винаймає. І ти цим політикам допомагаєш вигравати вибори. Така професія. Лікар не розрізняє друг чи ворог, він робить операцію. Все. Коли мені інколи кажуть журналісти: "А шо ти брав інтерв'ю у того?" Я кажу: "Я, як лікар, я, як адвокат. Я беру в комуністів, в антикомуністів, у фашистів". Я би з величезною насолодою взяв би у Сталіна, у Гітлера, у Мао Цзедуна, інтерв'ю. Просто фантастично. Я не взяв би, мабуть, у Лукашенка, бо він би не дав. Але якщо б у мене так випало, що можна взяти у Кім Ір Сена. Оживити його і взяти, я би взяв. Це найцікавіші люди: диктатори, вбивці. Людина, яка о 9-й ходить на роботу, о 6-й повертається, нецікава. Весь кінематограф світу побудований на тому, щоб не показувати людей, які о 9-й ходять на роботу, а о 6-й повертаються. Бандити, поліцейські, банкіри, які банкрутують чи крадуть, там є драматургія. В житті нормальної людини ніякої драматургії нема.Ну зараз я тобі додам трошки драматургії. Ти вже про це згадав, що дуже зручно і кльово красти у великих масштабах.Та, а в нас зараз працює така мантра. Її запустили "зелені". Вона називається "не на часі". Тобто не на часі критикувати владу, та. А журналісти розслідувачі хапаються за голову, кажуть, слухайте, ну так, як вони зараз крадуть, так "Партії регіонів" виглядає піонерами в штанішках коротких. А інші кажуть: "Чччч, не на часі критикувати". Ну і щоб ти їм всім тим сказав, хто кричить?Я, як Шаріков, "всє нє прави". Ну тому шо, очевидно, не так крадуть. Очевидно. І все це розмови, що зараз отак просто всі крадуть. Зараз просто крадуть сміливі люди, тому що багато очей. Набагато більше очей зараз, ніж за Януковича.Тобто Татаров, Єрмак, вони сміливі люди?Я якось взагалі не знаю прізвища, які Ви зараз мені називаєте. Я кажу про суспільство. Якщо 5 високопосадовців кудись не дивляться, то тоді питання, а куди волонтери не дивляться? А люди, які повоювали і повернулись, чому вони не дивляться? А чому ми з тобою не дивимось як журналісти, і там можна перераховувати. Тому зараз треба бути більш сміливим, але, як завжди, в крадійстві важливий момент, чим ти сміливіший, тим ти більше вкрадеш. Так що тут треба це розуміти. А зараз якраз вчасно, ми про це говорили, нема сенсу повторюватись. І отже, значить, крадуть, та дійсно, але не так, як за, як це кажуть в російській мові, раді красного славца, зараз крадуть більше, ніж за Януковича. Ну, якщо більше ніж за Януковича, тоді треба визнати, що Зеленський краде більше, ніж Янукович. А тут у мене сумніви відразу. Більше того, у мене сумніви щодо того, що краде Єрмак. Про Татарова просто не знаю. А тому що якось теж дивно. Ну якщо ти працюєш срака до сраки із сусідом своїм, я не кажу, президент він чи будь-хто, то він побачить. І тоді виникає питання, ну або треба визнати, що і Зеленський краде, ну і дозволяє красти правій руці або треба визнати, що Зеленський не краде. Але тоді треба визнати, що б'є по руках того, хто поруч. Ну, тобто це дуже проста логіка. Тому та, але завжди в світі не було винятків, щоб не була запроваджена велика і жорстка цензура. Друга світова війна: і Сполучені Штати Америки, і Британія, і всі запроваджували цензуру і дуже нечасто потрапляла якась така, "ай-яй-яй" критика. Тому я тут не знаю. У мене нема відповіді. Я просто можу тільки відповідність, не відповідь, а відповідність. От в аналогічній ситуації Другої світової війни демократичні держави утримувались від критики. Більше того, і в мирний час є якісь моменти, коли ти не можеш. Це все на відчуттях. Це не формально. Наприклад, дуже довгі руки короля Іспанії і його дружину не критикував ніхто. Просто журналісти домовились між собою. Дуже довгі часи британську королівську сім'ю не критикували.Питання не в тому. Питання, що там є голова держави. Монархія, я можу сказати, це, я ще раз повторю, це не заборона. Це зібрались журналісти і вирішили. Це ніхто не бив їх по голові. Просто люди вирішили, що ну монарх в Іспанії заслужив тим, що він перевів від Франко до демократії. Він нам дав можливість працювати журналістами, а ми зараз почнемо йому по морді давати. Недобре. І так воно й було. В Британії це змінювалось і зараз остаточно змінилося. А скажемо 30 років тому ну дуже складно. Досі я знаю випадки: в голландській монархії, якщо щось дуже таке образливо, приходить спецслужба і каже: "Ви тут на нашу королеву чи нашого короля шось батон крошитє" і все.Дивись, бачиш, я розібрав всі, як то кажуть, записки, питання із залу, а вже махають нам руками, ногами, що час наш підбігає. Тому два коротеньких запитання так на закуску. І ти потім будеш гарно завершувати свою програму. Короткі: куди донатить Вересень?Ой, по ходу п'єси. У мене нема якоїсь адреси. Я можу й на вулиці, коли там мене зустрічають.Прросто віддати? Може, це аферист?Але фонди якісь такі улюблені?І тебе ще запитують, чи можна довіряти United24, є такий фонд?Не знаю. Оскільки я сам не доначу, то я не знаю. Я взагалі думаю, що розумієте, все одно будуть красти, але це не означає, що не треба донатити. Знаєте, якщо ми будемо бажати не донатити, це дуже легко: а раптом там крадуть, а раптом той Пупкін там щось не те, а раптом, а раптом... А в того, а він 17,5 років тому сказав: "Кака, а вона була цяця!". Знайти спосіб не донатити так легко: "Я не доначу, тому шо всі крадуть!" І всі такі: "О, молодець! Він чесна людина". А насправді він казьол — цитую Януковича.На тій гарній, позитивній ноті тобі треба завершити.Я буду завершувати. На все добре, пані і панове. Я сподіваюся частіше вас чути. Сподіваюся не бачити, тому що це радіо. Тому, значить, буду чути, а бачити не знаю, як вийде. Вийде — буду, а не вийде — не буду. На все добре, пані і панове. Мене називають Микола Вересень. На все добре, ще один раз. Бай-бай!
