Слава Ісусу Христу! Будьмо уважні! Нині в "Наскоком" не часті тепер в нас гості-політики. Але Олег Синютка, народний депутат, завітав до мене, і я страшенно з того тішуся. Доброго дня!Народний депутат в часи військові і взагалі в останні роки — ну це так... по-русскі "пережиток". Я маю на увазі, ну є там якась в них государствєнная дума, але кому ці депутати потрібні, якщо все одно в одному кабінеті всі рішення ухвалюються, і як скаже верховний Єрмак, так і буде.У нас, дякувати Богу, все не по-русскі тепер, але з централізацією є біда. І ту біду якось народні депутати мають подолати. Тому що якщо ми після перемоги будемо українською росією або синьо-жовтою росією, то для чого тоді ця перемога?Нічого ви не подолаєте. Якщо якийсь...... суперовий дядько, який представляв Україну в НАТО цілим послом в Британії (Британії!), друг Джонсона, їде відкривати вулицю Зеленського і з твітера дізнається, що: "Ага, вякнув? Йди нафіг звідси". Ось вам політика по-сьогоднішньому. На таку політику як Ви можете впливати? От ви особисто.Ну це біда. І якщо ми розглянемо окремо питання НАТО, то це питання втраченої можливості відкритих дверей. Я мав великі надії і сподівання, що Вільнюс буде для України проривом, бо ми мали всі передумови. Це не Бухарест. І врешті мали можливість навчитися на помилках Бухаресту. На жаль, все, що можна було тільки зіпсувати, влада, яка репрезентувала Україну на саміті, зіпсувала. Точніше, зіпсувала ще до поїздки тоді. Точніше, нічого не зробила, щоб у нас все вийшло і щоб ми використали оцю можливість відкритих дверей.От через це, я маю на увазі вас як політиків, і не любить простий народ. Я сидів нещодавно біля Леся Курбаса театру. Ну сиділи дами, галичанки такі, по розмові чути — корінні галичанки. На столі в них було так десь два Mavic-3, знаєте, так у вигляді стейків і бухла.От. І на останніх айфонах вони показували своїх дітей, один одному хвалилися й казали: "Боже, який він хороший! Та якщо навіть він каже, що не піде на другий термін... Та де, народ не дозволить йому не піти на другий термін. Та то супер, то наше щастя. То не то, що ваш Порошенко". О! Галичани в центрі.Так я от маю на увазі, що все, що ви критикуєте, воно лягає от на такі електоральні плечі.Та ні. Критикувати ми закінчили 24-го числа зранку. Бо коли путін пішов повномасштабною агресією, про що ми кричали. Не знаю, що ми тільки не старались робити в українському парламенті, щоб нас почули, що путін все-таки нападе, і західні партнери говорять правду. На жаль, не чули. Але 24 лютого...Що значить не чули? Ви що, шашлики не готували на майскіє?Уявіть собі, уявіть собі.І Ви що, не погоджуєтесь, що всякі оці The Wall Street Journal і The New York Times "гірше Скабєєвої", як сказав верховний Арахамія?Більше цього, коли за пів року до початку повномасштабної агресії наші партнери нам сказали: "Буде війна", ми повірили, що буде війна і почали переконувати нашу владу українську, що треба готуватись до війни. Коли за декілька тижнів до початку агресії поставили план наступу, ми казали: "Треба готуватися, тому що це все реально серйозно і дуже-дуже небезпечно для країни". І коли назвали точну дату, ми в парламенті просили: "Давайте почнемо діяти, тому що буде біда". Ніхто не чув. І це не означає, що ми після 24 лютого мали показувати пальцем на Банкову і кричати: "Чого ви нічого не робили?". Це й так зрозуміло, що нічого не робили.Ні, не зрозуміло. Люди так не вважають, люди не бачать всі проколи, про які Ви зараз говорите. І вони кажуть: "Ааа, так це все порохоботи. От вони і котять бочку на нашого сонцесяйного".Давайте вийдемо на вулицю і задамо запитання: хто допустив до розмінування Чонгару? І всі відповіді на ці питання будемо мати. Питання, чи тільки треба про це сьогодні говорити. Коли ну, на жаль, наш контрнаступ не йде настільки швидко, наскільки мало б йти. На жаль, кожного дня у Львові хоронять наших воїнів, і наші хлопці кладуть своє життя за незалежність нашої країни. І тому говорити треба не про це. Говорити треба про те, як перемогти швидше і з якнайменшими втратами.І я вам дам класичну відповідь на це. Можна робити, можна говорити так, як Ви говорите, а потім спокійно вийти на вулиці будь-якого міста, у Львові в тому числі я це чув на свої вуха. Тобто я виключно спираюся зараз, як то кажуть, на особистий досвід. "Та то він всьо піариться на тій війні. Накрав мільярди барига і тепер на ці мільярди піариться, ролики знімає!".Взагалі не має ніякого значення. Бо якщо ми, не дай Боже, не здобудемо перемогу (чого я не допускаю), то погано буде всім. Погано буде будь-кому, хто живе в цій країні, хто любить цю країну.А чому Ви вважаєте, що ті, хто зараз краде в турборежимі, будуть жити в цій країні?Ну значить це не їхня країна. Ну накрадуть, втечуть — все одно їх життя дожене. Немає жодного сумніву. Ви думаєте, що оці, які нажили мільярди на купівлі пального по 80 гривень, що вони цими грошима скористаються? Ні. Ви думаєте, що їх не знайдуть? Куди вони втечуть? Хіба втечуть в росію, до московії, якщо вона збережеться як країна. Куди вони ще дінуться?Добре, давайте повернемося все-таки до українців як майбутніх виборців після війни.Та взагалі сьогодні, я вважаю, говорити про вибори — це шкідливо. Чому? Тому що навіть найкращі вибори — це все одно політична конкуренція.Стоп-стоп-стоп. Ви хочете сказати, що Ви вічний депутат вічного скликання?Ні. Я вважаю, що спочатку треба вбити москаля, спочатку треба повернути свої кордони. Бажано разом з поверненням кордонів стати членом ЄС і НАТО. А потім з виборами якось розберемось.А потім зробити другу Угорщину у вигляді Орбана (ну в нас буде трошки інший дядько), і буде така собі моновлада.Я думаю, що небезпека, яку бачать на Заході, в створенні такої собі нової Угорщини в НАТО у вигляді України, вона і не пускає нас в НАТО. І коли президент по дорозі починає шантажувати, то всі розуміють, що це щось дуже подібне на Орбана. Незалежно від прапора, який несе цей президент, цей лідер держави. І тому ми не отримали того, що ми мали отримати.Я коли думаю про, наприклад, різні політичні сили, які так чи інакше в фігурують в Україні... Як би ви не хотіли, все одно є різні кольори партій. І як би ви не хотіли, все одно є дискурс. І це дискурс такий: "Всьо, всі ці старі політики нам не потрібні. Нам треба не системні, воно добре працює. Це тренд світовий...".Ви мене все про вибори, Ви мене все про політику, а я Вам про війну і про перемогу.Ну взагалі не має значення, якщо ми не переможемо, нові політики, старі політики. Будуть ділитися на тих, хто співпрацює і співпрацював з московитами, і хто обороняв країну. От буде такий поділ. Я в тому поділі, який точно обороняв країну. Тому для мене не має значення все інше.А я Вам все-таки про людей, які цю війну проживають факультативно. Якщо не включати телевізор, то і не буде тебе дратувати.Якщо включати телевізор, тебе тоже не буде дратувати. Тому що той телевізор з тим, що вони показують, мені здається, це велика небезпека для суспільства.Я дивлюся на цю бульбашку людей, які щодня, як то кажуть, тримають міцну оборону в Закарпатському котлі. Знаєте, там, де навіть немає...Вони перед тим пройшли Люблінський котел, вийшли успішно з Будапештського оточення...Прорвалися з Лондонського оточення.Я от про цих. Розумієте, це мільйони людей, які в дискурсі розваг, відосіків, і для них війни не існує.Це точно не мільйони. Це точно не мільйони. І з України втекли точно не мільйони. І Борисових точно не мільйони. І я переконаний, що якщо би, не дай Боже, в країні були мільйони отаких людей, для яких ця країна чужа, ми ніколи б не вистояли проти московитів. Мільйони воюють, мільйони помагають, і мільйони будуть мати право вирішувати, якою буде ця країна.Ну поділіться інсайдами. Люди, які мають трохи свої джерела, кажуть, що все одно сценарій розглядається, наприклад, припинити на певний період дію закону про воєнний стан, провести вибори і знов відновити дію закону про воєнний стан. Такий сценарій є, і десь якісь штаби їхні прораховують. Відповідно, у Вашому партійному штабі теж на всякий випадок готують такий сценарій чи ні?Влада хоче провести вибори якнайшвидше. Це очевидно, це видно неозброєним оком. Тому що довіра до них падає, людям все більше і більше відкриваються очі. Але ще раз кажу: той, хто сьогодні хоче провести вибори, той ворог України.Добре, але дивлячись на певні цифри... Ну я бачив цікаву партійну соціологію (не ваша сила замовляла), але й у вас не росте.Не має ніякого значення. От точно з точки зору сьогоднішнього дня має значення, хто і скільки помагає країні, і передусім хто і скільки допомагає Збройним силам України.Виборець на це не буде звертати увагу. Як йшла сьогодні молода жінка, проходить повз мене і каже: "От дивися, от вона успішна людина". Я думаю: "Ухти, цікава така розповідь". Каже: "В неї сумочка "Дольче Габбана", в неї окуляри...". Якісь там, теж назвала марку.... люди настільки здеградували в уявленні про те, що таке "успішний" і що таке "успіх", що...Я сьогодні був в Гарнізонному храмі, і там все зовсім по-іншому. І людей там, повірте, дякуючи Богу (ну, на жаль, з поганої причини), але не менше, ніж тих, які ходять з "Дольче Габбана". І ці люди, які були в Гарнізонному храмі, і ці люди, чиї родичі сьогодні на війні, будуть вирішувати, якою завтра буде країна. А не ті, які ходять по вулиці з "Дольче Габбана".А дуалізм або навіть шизофренія українського громадянина, який з одної сторони за щось переживає і такий хороший, "наш хлоп", як то кажуть, є. А з другої сторони на нього подивишся, а він думає: "О, зараз отут можна вкрасти. А, я обіцяв це все-таки не казати, але розкажу. А тут можна синій долар продати на 25 копійок дорожче, ніж отой сірий". Але при цьому він буде залишатися таким правовірним, казати: "Та я тут, в П'ємонті, остання надія захисту України", і далі красти, брехати. Ну але потім він піде до сповіді, і все буде добре.А скільки тих, які донатять на Збройні сили України? Це ж мільйони людей. Скільки тих, які несуть допомогу для Збройних Сил України? Скільки тих, які збирають на "Мавіки" і на інші дрони? Їх набагато більше. Не судіть про людей і про країну з декількох випадкових.Ми з вами, як два алкоголіка, знаєте. Одне горнятко, яке напівпорожні чи напівповне. Я пробую все гірше побачити, а Ви все хочете краще побачити.Тому що це правда. Я вірю в цю країну. Я точно буду жити в цій країні. Я точно нікуди з цієї країни не втечу. І я бачу багато людей, з якими я разом хочу жити в одній країні.А що робити з тими, з ким Ви не хочете жити в одній країні?Це їхнє право вибору. Вони або будуть любити цю країну, або їм місця в цій країні не буде.А якщо вони зроблять так, що місця не буде в цій країні тим, хто хоча б одне горбате слово в їхню адресу скаже?Тих, хто любить країну, набагато більше, в рази більше. І ті, хто люблять країну, завжди визначали, якою буде ця країна. Так було в 90-му році на Граніті студентському, так було під час Помаранчевої революції, так було під час Революції гідності, і так є зараз.Пане Олеже, ну Ви ж з історичним бекґраундом.Путін не вірив, що українці можуть піднятися в 2022 році на оборону країни. Скільки було біля військкоматів? Хто це був? Це були ті люди, з якими ми разом жили, які не говорили голосно про патріотизм, які дуже часто ходили і не ходили, але не звертали увагу. Їхнє життя не визначало "Гуччі" чи "Дольче Габбана". Вони 24-го взяли в руки свої речі і пішли до військкомату.Оцих кращих вже московські орки поранили, а може і вбили навіть. Я зараз про трошки навіть інше. Тобто я не хочу тут арифметикою займатися, але Ви як історик зараз привели три факти, які тільки підтверджують істинність моїх тез. Подивіться: і Революція на граніті чи Помаранчева, чи Революція гідності — це питання одного мільйона в масштабах країни. Небайдужого мільйона. Всім решта було пофіг. Десятки тисяч донеччан вийшли проти виродків і московитів в Донецьку, а півтора мільйона в Донецьку казали: "Та ето фрікі, нафіг нам ето нужно". А потім вони тікали звідти. Так само було і з революціями. Наша періодичність революцій лишень доказує, що більшість у нас прямими демократичними ініціативами завжди владу віддасть кому попало, тільки не гомосапієнсам і не патріотам.І нагадайте собі, що в 2014 році люди прямими демократичними і чесними виборами віддали владу Порошенку, бо тоді треба було рятувати...Прямими чистими виборами і Зеленському віддали владу, і Януковичу.... бо тоді треба було рятувати країну. Коли тільки оця небезпека порятунку України впадає — зразу ж починають зовсім інші пріорітети домінувати. І в цей момент, коли сьогодні треба рятувати країну, оці люди визначаться в точку зору порятунку країни. Не сумнівайтесь.Так. І оця меншість буде гинути і нас захищати, а більшість потім знов нам вибере чергового Януковича.Більшість в Україні точно проукраїнська. І шкода, що оцю проукраїнськість ми здобуваємо такою важкою ціною і бідою. Це шкода і шкода, що ми отримуємо дуже складну ситуацію всередині країни, і дуже непросто сьогодні на фронті. Це все очевидно. Але не майте сумніву, що більшість сьогодні народжується власне проукраїнська.Коли я говорив з військовими, їх страшенно нервують тилові завивання: "От повернуться наші пацани з фронту, вони всю нечисть вичистять!". Хлопці, які прийдуть з війни, вони будуть залікувати рани й будуть найменше мати бажання втручатися в політичні процеси. Хто тоді буде вичищати оцю армію (назвемо їх фракцію, партію уродів). Вони різного кольору і різних ґатунків. Але дивлячись на періодичність скандалів, як крадуть направо і наліво в Prozorro чи поза Prozorro, я розумію, що це справа про тисячі виродків, які нікого не бояться. Починаючи від Верховного Суду, закінчуючи будь-яким воєнкомом.Точно не хочу покласти на плечі українських солдат наведення порядку всередині країни.Дуже добре пам'ятаю, як було у 2014-2015 роках, коли вони поверталися з фронту зранені, дуже часто внутрішньо спустошені, але переконані в правоті своєї справи, яку вони робили. Так буде і зараз. Просто рана буде глибшою, а рівень порожнечі в душі, напевно, буде ще більшим. Але те, що вони повернуться з розумінням добре зробленої справи, не майте сумніву.Ну але вони не побіжать ловити якогось корупціонера, який барабани купував.Абсолютно. І їхня справа — привести до влади не випадкових, а чесних, професійних людей. Але давайте про це поговоримо тоді, коли цьому настане час. Зараз до цього ще, повірте, дуже й дуже далеко. Ну де ті люди, які кричали 22 лютого чи 24 лютого, чи 26 лютого, що через тиждень будемо марширувати по Красній площі? Де ці люди, які казали, що у московитів от-от закінчаться гранати, снаряди і ракети? Де ці люди, які насміхалися над московитами, над їхньою армією? Вони по одному, по одному потихеньку втікають. А хто залишається? Залишаються ті, хто з автоматом Калашникова, і з РГД стояли, відстоювали, атакували і здобували.Ну вони ж не будуть з Калашами бігати після війни і наводити порядок.І це дуже велика небезпека, якщо би вони після війни з Калашами бігали і наводили порядок.Так, але в цьому випадку в нас є дві великі проблеми. От подивіться, в нас виїхали мільйони жінок з дітьми у зв'язку з війною. І, судячи з небезпечних тенденцій, багато з них вже прижилися на цих місцях. Діти пішли в школу, навчилися мови (до речі, дуже швидко наші діти талановиті вчаться). Діти будуть отримувати освіту, ніж їхати в зруйновану країну. До тих жінок повернуться їхні чоловіки. Україна буде безлюдною з точки зору ресурсу. І навіть Bloomberg, що -20% по ВВП — це в кращому випадку, якщо ці жінки, які виїхали, залишаться.Знаєте, що треба зробити, щоби ці люди повернулися? Східний кордон України має бути східним кордоном НАТО. Тоді це буде безпека. І тоді людина повезе назад свою дитину.На заміновані території і зруйновану інфраструктуру?Що має бути крім того, щоб східний кордон України був східним кордоном НАТО? Східний кордон України має бути східним кордоном Європейського Союзу. І тоді тут буде заможне життя, і мама повезе свою дитину назад. Повірте, що ми розмінуємо достатньо швидко і приведемо нашу землю до порядку достатньо швидко. Але оці дві речі: безпека і заможне життя, будуть основою для повернення наших людей додому. Ніякими обіцянками, ніякими проектами, ніякими іншими речами ми їх не заманимо, бо людям буде все одно жити страшно. Коли тут буде впевненість, тоді люди будуть повертатись додому.Яким чином ви повернете здоровий глузд українцям? Причинно-наслідкові зв'язки давно розірвані, є влада Big Data, відосіків, емоцій. І відчуття, що кількість людей, готових тупіти й далі, збільшується щодня.Я так не думаю. Я вважаю, що критична маса здорово мислячих людей все одно в Україні є. І якщо би я в це не вірив...Ну на виборах дивишся результати — факт.Ну не все вимірюється виборами. Ну якщо дивитися, що все вимірюється меншістю і виборами, ми б тоді не створили мільйонну армію буквально за декілька тижнів. Це нереально було б зробити, якщо би це не була самовіддача і жертовність людей. Ну ніякий воєнком не загнав би в армію ту кількість мотивованих українців, які зупинили рашистську агресію. Ну це ж зрозуміло, як Божий день, як "Отче наш". Знаєте, в чому сьогодні проблема? Проблема в тому, що московські кроти в Україні от вони отримали команду в січні-лютому 2022 року здати країну. Вони це успішно пробували зробити. Їм не дали прості українські хлопці, які взяли в руки зброю і пішли воювати. Зараз вони отримали іншу команду — не пустити Україну в НАТО і в ЄС. І вони все роблять для того, щоби ми не стали членами цих двох союзів. І повірте, що прості українські хлопці разом з професійними фаховими провідниками не дадуть теж їм це зробити.От мені дуже би хотілося, щоб гарно так було викарбувано на Банковій десь навпроти Будинку з химерами, може на будівлі Кабміну, може на вашій Верховні Раді, може на Львівській міськраді, але хотілося, щоб так було викарбувано, знаєте: "Нам не страшні московські воші, як українські гниди". Так казав Петлюра.Так педикульоз такий в Україні, що просто жах.І я думаю, що він не дуже помилявся.Ну от. Я ж кажу педикульоз.Але він лікується. Ну педикульоз же лікується.Ну 100 років не лікується.Ну але все одно рецепт зрозумілий. Казала бабця: "Побільше дусту — і все стане на свої місця".Але чому, переживши дві світові війни і оцю страшну, яка не менш страшна, ніж Друга світова, все одно це все зберігається? Я не можу знайти відповідь. А Ви ще маєте історичний бекґраунд. Чому ці гниди з покоління в покоління виживають?Все дуже просто. Після Першої світової війни пройшло винищення еліти. Одне, друге, війною, голодом, знову війною, репресіями. Хто на їхнє місце приходив? Приходили гниди. Оцих гнид сьогодні і виживає. От вони сьогодні всі себе проявили.Ну не всі, але їх достатньо. Повернемося до рідного міста. От бачите, Ви на два міста живете. Як політик Ви в столиці, мусите на сесію потрапити. Потім повертаєтеся, наприклад, до Львова, і бачите, як все тепер хитро зроблено. Правильно зосереджені грошові потоки, розподілені на різні середовища. Ті середовища формують довкола себе бульку. Чи це бізнес-середовище, чи це середовище якесь там елітне, типу УКУ, чи це якесь інше — всюди треба кинути ласий шматок і пояснити, що "я свій". І все, ось так тепер по-новому цементується вічна влада.Ви хочете сказати ще раз, що Садовий вбиває місто? Так, Садовий вбиває місто Львів. Так, я проти цього, і мене болить, тому що так відбувається. Все, що від мене залежить, я буду робити, щоб цього не було.Але на місцях це в кожному місті щось подібне зараз є. Тобто ми бачимо...Тобто ми унікальний тут маємо випадок, коли говоримо про Ваш Львів?Ну те, що Львів унікальний (і ми говоримо про НАШ Львів), те, що Львів унікальний і львів'яни унікальні в своїй природі, нехай не ображаються інші містяни, але я дуже часто думаю...А тут я з Вами буду сперечатись.І кажу... Ви можете сперечатись, але я дуже часто кажу, що якщо би не львів'яни як носії української ідентичності, я не знаю, як би пішла наша історія в 1990-1991 роках.Щойно вернувся з центру, просто ходив на зустріч. Як корінний з діда-прадіда львів'янин я львів'ян не побачив, не відчув. Це зовсім інше місто. Ви не відчуваєте цього?Значить наша місія, місія львів'ян, місія українців — всіх тих, хто схибив, чи ще не отримав свого українського стержня, допомогти їм це зробити.А що робити з тим, що Львів сприймається тепер, як такий туристично-алкогольний лобок з елементами секс-туризму? Лишень вчора розпитував якихось молодих хлопців, думав, що може якісь інструктори приїхали помагати нашим Збройним силам. Ні, приїхали потр*хатись, кажуть: "Дешеві у вас проститутки".Тому я і вважаю, що сьогоднішня міська влада не робить те, що би вона мала робити.А що би вони мали зупиняти туриста, який приїхав сюди? Цей стереотип вже давно сформований.І він сформований, на жаль, цією владою і при цій владі міській. Але я ще раз кажу: сьогодні є набагато більша проблема і набагато більший виклик. Коли сюди, не дай Бог, прийдуть московити, вони будуть вирізняти зовсім за іншою, не чи ти сексуальний, чи ти не сексуальний. Вони будуть дивитися, чи ти носій української ідентичності, чи ти ні. І всі ті, хто є носіями української ідентичності, вони так само, як в Бучі, в Гостомелі, напевно, ще з більшою ненавистю, просто будуть московитами знищуватись. Тому ми сьогодні воюємо не просто за віртуальну країну, не просто за конкретну землю, від заходу до сходу, від Сяну до Дону. Ми воюємо за збереження себе як нації, як людей.Але Ви ж теж як історик пам'ятаєте, що це ж не мільйони пішли проти московитів. Це сотні тисяч поїхали в концтабори в Сибір і ще десятки тисяч взяли зброю і пішли в УПА, а решта "очєнь харашо развівалі совєцкий ґород Львов". В Паліндрома в кліпі є така кльова хроніка: "как расцвьол дрєвній Львов за врємєна совєцкой власті" (так в нього кліп починається). І це не кліп, це про мільйон, який готовий був зразу лизати московську дупу і стати "совєтскім масковскім галічаніном".З цього приводу мій любимий такий галицький анекдот-гумореска. Коли 2023 рік, криївка відкривається, виходить упівець, дивиться вліво-вправо, каже: "Слава Україні!". Ну львів'яни, звичайно, до нього: "Героям слава!". Каже: "Шо робите, хлопці?". "Та шо робимо, воюємо". "А з ким воюєте, хлопці?". "З москалями воюємо". "А котрий рік зараз?". "Та 2023". "А де, хлопці, воюєте?". "Та коло Бахмута воюємо, коло Авдіївки воюємо". "Нормально ми просунулися!".Добре. Ми розуміємо, що це є віковічна боротьба. Але мені здається, що завдяки політичним колегам Вашим, політикам, в нас якраз і є оцей синдром, що одні наслухалися про контрнаступ. Пів року слухали виступи політиків про контрнаступ. За той час московити окопалися, замінувалися, підтягнули зброю, накупували дронів на сто мільйонів доларів у китайців, і тепер луплять по нас. А інші політики казали, підтримували такий... Ніби вони кожен ранок їдять по одному Арестовичу. Ну й там кажуть то два, то три тижні, ну максимум п'ять. І всьо, і ми в Криму будем випити кримське вино. Ну Ви казали, що ми тепер єдина політична нація. Я маю на увазі, політична нація — це всі різні партіі, фракції одним фронтом, ворог у нас один. А от оце все наслухаєшся в телевізорі і розумієш, що ні.Знаєте, я коли оце все наслухаюсь, то я пам'ятаю з "Cобачого серця": "Не читайте зранку радянські газети"."А другіх у нас для вас нєт", — кажуть на Єдиному марафоні.Тоді зовсім ніяких не читайте.Добре. Але от я собі просто уявляю... От ми несподівано стрибали то від всеукраїнського масштабу до Львова. Ну от уявімо собі: я ліг сьогодні спати, Ви теж. Зранку встаємо, а влада належить Олегу Сенютці. Ваші дії.Та ні, чітко. Треба, навпаки, по пальцях так: топ-топ-топ-топ. Тобто не гарний виступ в телевізорі, а "роблю оце, це і це".Перше — вигнати корупціонерів. Це питання №1, бо якщо ти їх не позбудешся, то вони скоро навколо...30 років нам обіцяють, що от "ми прийшли, нова влада, ми зараз їх виженемо".Це ж бажання не красти самому і не давати поруч красти нікому. Якщо ти не крадеш сам, то ти маєш право іншим сказати: "Стоп, пішли геть", у гіршому випадку — до цюпи. Друга історія — перерозподілити ті ресурси, які сьогодні є в міста, на користь армії і на користь містян. І третє — припинити красти, якщо це не частинка корупції, а просто тупі банальні крадіжки.Ну Вас народ не буде любити. Якщо Ви поїдете в Винники і поїдете по кільцевій дорозі, Ви зрозумієте, що Конча-Заспа під Києвом — це бідне село.Ой, чесно я Вам скажу, я б не сказав, що Львів в останні роки дуже розбудувався індивідуальними будинками. Швидше всього, Львів вбивають необдумані абсолютно, чужі оці...Ні-ні, я зараз про масштаб корупції побутової. Ви знаєте, дайте один метр західного кордону, і я...Я думаю, що тут швидше не на об'їзну і не в Винники треба їхати, а десь там біля Лондона, біля Марселя і Торонто.Це одиничні випадки таких гіперкорупціонерів. Я говорю про побутову, закорінену.Я думаю, що якщо гіперкорупціонерів вичавити, тоді і побутовий рівень корупції буде падати, я вважаю, в геометричній прогресії. Чому? Тому що кожен на побутовому рівні пояснює свої дрібні крадіжки тим, що: "Ну вони ж крадуть? Крадуть. І їм нічого немає. Ну і я тут по-дрібному що-небудь".Остання хвилина нашої зустрічі про те, що, ну дивіться, зараз є об'єднавчий фактор — це вижити, це перемогти. Тобто фактично об'єднавчим фактором є москаль в широкому розумінні, бо це він воює, ну і лічно товаріщь путін. Це все так чи інакше зникне. І що буде цементувати увесь цей народ?Якщо ми станемо частинкою Європейського Союзу і НАТО...Ну тоді наша доля буде дуже і дуже небезпечною. Немає в нас альтернативи. Не можемо ми сьогодні вижити самі в цьому жорстокому світі. Ми маємо бути частиною спільноти НАТО і ЄС, бо там безпека і заможне життя. І по-іншому я нашу країну не уявляю. Перетворити знову її в сіру зону, перетворити її знову в поле змагань великих держав — ну це похоронити не тільки це покоління, а й закласти міну під наступні покоління українців. Це неприпустимо, тому ми цього не допустимо. Тому ми переможемо — раз. Тому ми станемо членами НАТО — два. Тому наша країна Україна буде членом Європейського Союзу — три. А Львів залишиться носієм українських традицій і містом, в якому хочеться жити.Отакі зарубки зробив на нашій програмі Олег Синютка. Запам'ятали ці зарубки? Це було "Наскоком". Зустрінемось! Дякую!
