Політична проституція і сусіди України

Політична проституція і сусіди України
Посилання скопійовано
Всіх нас вчили, з сусідом жити треба добре. Та якщо глянути на політичну дружбу, то напрошується інша мудрість – "Аби вода, а жаби знайдуться, аби болото і чорти вилізуть".
Політична проституція і сусіди України

Володимир Огризко, ексміністр закордонних справ України, у студії FM Галичина розповів про політично-сусідську дружбу до України – про злети і падіння. Політик відкрив секрет, як реально провчити тих, хто гадить Україні навмисно навіть на міжнародному рівні.

Пропоную почати перше від "чемпіонів". Я про шантаж для нас. Так сказав міністр закордонних справ Чехії, коментуючи позицію Орбана. Він його назвав "Троянським конем", який робить шантаж не на користь Угорщини, а виключно на користь Росії. Ми з цим давно живемо. Але виглядає так: німецький канцлер Шольц у найближчі роки ще 70 разів буде виводити Орбана "випити кави" або Орбан таки скористається шансом – "у мене є ще 70 способів заблокувати приєднання України до Євросоюзу". Ось так він сказав. Що з цього може статися швидше?

Це буде великий політичний і економічний “землетрус” для ЄС

Подивимося на цю проблему ширше. Нам привідкрили двері для наближення і вступу в ЄС. Також це зробили і для Молдови. Найближчим часом, можливо, це відбудеться і для кількох країн західних Балкан. Тобто до 2030 року або ці всі країни, або якась кількість цих країн приєднається до Європейського Союзу. Якщо це будуть всі країни, то це буде великий політичний і економічний “землетрус” для ЄС. Якщо буде менше країн, то все одно це буде “землетрус”, до якого Європейський Союз має готуватися. І там вже про це задумалися – як адаптуватися до такої кількості нових європейських членів.

І зараз йдеться про початок процедури реформування самого Європейського Союзу і його деяких засадничих правил та принципів. І одним з них, я думаю, на нашу радість, є принцип зміни процедури голосування. Деякі європейські чиновники, які "наїлися" Орбана уже доволі давно і довго, кажуть, що ми будемо це робити впродовж першого півріччя 2024 року, бо на друге півріччя це головування перейде до Угорщини.

Угорщина ані нам, ані Європі нічого добре не зробить. Вона буде підривати єдність ЄС і його руйнувати. Тому перші місяці 2024 року будуть вирішальними. Думаю, ЄС знайде підхід до цього складного питання. Думаю, він буде успішним. Бо коли Орбан привселюдно шантажує весь Європейський Союз, коли Шольц виводить його “попити каву”, це означає, що так далі бути не може.

Є тільки два рішення: або виводити весь час Орбана "пити каву", або застосувати статтю. Є такий Лісабонський документ, який повинен позбавляти порушників права вето. Угорщина є найбільшим порушником. Але це покарання ніколи не застосовувалось.

Були загрози застосування цього правила. Але тут треба глобальніше підходити. Якщо Європейський Союз ухвалює рішеннянаприклад, про зовнішню політикуто це означає, що дві третини країн Європейського Союзу, які представляють дві третини його населення, голосують. І пан Орбан, як це модно казати, йде “пити каву”. Угорщина маленька і не надто впливова, як в економічних, так і в інших питаннях, тому їй доведеться просто прийняти правила гри і тихенько сидіти.

Але поки що так не є. Ми бачимо цей шантаж. Маленька, але горда Угорщина, вже розблокувала собі десять мільярдів євро і кричить: “дайте ще двадцять з тих тридцяти і тоді ми може “пальчиком поколупаємо” в напрямку України”. На шантаж не відповіли жорстко, а навпаки пристали на такі умови, як мінімум на десять мільярдів євро.

Пішли не жорстко, зате хитро. Політичне рішення ухвалено, але його будуть моніторити. Там все розбито на певні транші. Це не відразу. Десять мільярдів – це шматочками. Якщо після першого шматочка побачать, що Орбан знову повертається до свого, знову ламає європейські принципи тієї самої судової системи чи ще чогось подібного, йому кажуть: "Дорогий товаришу, ми ж тобі казали, що треба робити. Тому ми зараз тобі ці грошики притримуємо”. І знову починається гра в перетягування канату доти, доки “ти не будеш нормальним"

Країни, які мали дати гроші у фонд ЄС, щоб потім передати їх Україні, передадуть ці гроші Україні напряму

Коли Орбан нам заблокував допомогу, то його так обхитрили: країни, які мали дати гроші у фонд, щоб потім передати їх Україні, передадуть ці гроші Україні напряму. Головне, що є політична воля. Тому Орбана і ще кого завгодно можна поставити на місце. Але це вже справа техніки і досвіду.

Ви перший, хто розказав про механізм, як діяти з Орбаном на результат. Поки що політики казали: Ой, треба чекати, коли Брюссель знайде цей золотий ключик до Угорщини Ви показали дієвий механізм поетапно. Але це не змінює природи влади, яку так люблять угорці. На Орбана знайдуть управу, а на самих угорців?

Те, що ми зараз бачимо в Угорщині - це дуже небезпечно. На популізм так активно реагує країна, яка начебто вже багато років є членом Європейського Союзу і НАТО. І це насправді головний біль для керівництва і одного, і іншого блоку сил. З цим щось треба робити.

Треба впливати на Орбана. У випадку ЄС – це гроші. Без європейських грошей Орбан демонструватиме хіба що свою економічну провальність. Як пишуть аналітики, які займаються Угорщиною, економічні проблеми там лише наростають, але ніяк не зменшуються. А це вплине на настрої населення. Питання лише, коли.

Дуже важливо, щоб Європейський Союз знаходив правильні аргументи саме не до Орбана, а до тих людей, які живуть в Угорщині, і пояснював їм, що політика Орбана для них означатиме погіршення їхнього соціально-економічного стану.

Вже всі звикли, що Орбана треба підкупити якимось “подачками”, аби той ухвалив нормальне рішення. Виглядає, як поетапна погодинна купівля повії. Але є той самий шантаж в Словаччині від Фіцо. Там якось воно затихло – чи то транш якийсь отримав Фіцо, чи щось хтось магічне йому сказав. Бо Фіцо теж казав, що заблокує всю допомогу Україні, а його перевізники заблокують кордон. То що сталося?

Думаю, була щира доброзичлива розмова його з керівництвом Європейського Союзу. Бо в економічному плані Словаччина теж не може похвалитися надто великими здобутками. Вона є країною-реципієнтом допомоги, як і Угорщина. Не вона дає гроші. Вона гроші отримує і отримує їх із загальноєвропейських фондів. Без цієї допомоги їм буде складно. Фіцо пояснили: якщо будете йти шляхом Орбана, ну вибачайте, дорогі друзі, але ви будете без грошей. 

Дивно складається ситуація і з Польщею. Нагадаємо, як “на килимку під дверима” нагадила партія ПіС – подзвонила в дзвінок і втекла. Руками свого тимчасового двотижневого уряду закривали очі на те, що невеличка конфедерація “путіноїдів” заблокувала всі митні прикордонні переходи між Україною і Польщею. Дочекались ми цього проєвропейського уряду Туска. Дональд Туск не раз підтримував Україну, сподіваємось, це буде не словом, а ділом. Два переходи, як були заблоковані, так і залишилися заблоковані. Зараз фактично сформований новий Кабінет міністрів і розблокований митний перехід на Ягодині знов буде заблокований. Такий союзницький уряд прийшов до влади, а дії такі самі, як за ПіС і Конфедерації. Що ж тут не так?

Промосковські “підстилки” працюють, використовуючи можливості демократії. Вони просто подали до суду і суд з якоїсь певної причини дозволив їм відновити це блокування. Але це грубе порушення має пройти ще й юридичний шлях. І вже після цього жодних шансів у цих людей не буде. Хоча в Польщі вже є заявки, щоб позбавити Україну права на 20 років продавати там свою господарську продукцію. Наш шлях до європейського ринку буде доволі важким і жорстким, треба буде “вигризати” кожну тонну. Такий шлях пройшли багато країн.

Рішення має ухвалити суд, але на це потрібен час. Та цей час вимірюється не лише грошима, але й життям як українських водіїв, так і українців на фронті, бо там є гуманітарна допомога для воїнів. Коли такі “фіцо-орбани”, “ПіСи”, “конфедерати” нарешті зникнуть з порядку денного? Коли буде якийсь союз наших сусідів.

Кожен дбає про своє і думає найперше про свої інтереси

Кожен дбає про своє і думає найперше про свої інтереси. Якщо говорити про безпеку, то в чому інтерес тій самій Польщі Литві, Чехії, Словаччині чи Угорщині укладати з Україною безпековий пакт? По-перше, вони не можуть нас захистити, бо не мають чим. По-друге, навіщо їм самим наражатися на небезпеку через Україну? Це треба бути несповна розуму політично.  

Я бачу більшу перспективу в налагодженні дуже плідної співпраці з нашими північними сусідами: північні країни і балтійські. Оце справді ті держави, які демонструють реально на ділі те, що вони можуть допомагати за всіма параметрами і дуже ефективно. Подивіться, яка позиція у Фінляндії! Подивіться, яка позиція у Норвегії, у Швеції, у Данії! Я вже не кажу про наших балтійських друзів. Це те, що якраз дуже-дуже добре.

Ви більше вірите в таку нордично-балтійську практичність: вікінги-балти-Україна? Але, чи пам'ятаєте ті часи, коли прем'єр-міністром в Британії був Джонсон, а українці складали пісні про “Джонсонюка”? Тоді говорили про якусь вісь Лондон-Варшава-Київ. Але вже і Джонсон не прем'єр і щось ні слова не чути про цю вісь. Це був якийсь веселий піар-хід для Джонсона? Чи це було щось реальне, яке відклали?

Ні, це реально. Ця ідея є актуальноюПро це говорили ще до Джонсона. Йдеться про об'єднання зусиль з найбільших адвокатів України і в Європейському Союзі, і в НАТО. А тому така логіка присутня. Питання лише в тому, щоб ця формула перетворилася в дуже практичні конкретні дії. Чи це може бути українсько-польсько- британський підрозділ, чи якась спеціальна програма допомоги Україні від цих двох країн. Нам дуже потрібен такий окремий проєкт. Це все красиві фрази, але потім їх треба наповнити реальним змістом. Якщо без практики, то це без перспектив. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Справедливий суд над росіянами можливий не в Гаазі, а в Україні, – Лапін