"Зброя Перемоги". Іван Кричевський і Христина Яцків тлумачитимуть для вас, що відбувається на фронті, що застосовують наші Сили оборони, що ми маємо від наших партнерів, ну і, звичайно, чим воюють наші вороги. Сьогодні темою нашої програми стане винахід, якому світ завдячує саме Україні, так. І мова йде про гелікоптери. Нагадаємо, що ще у далекому 1939-му, якщо я не помиляюсь, а Іван мене зараз поправить, саме авіаконструктор Сікорський українського походження в Америці винайшов те, що згодом трансформувалося в вертольоти, в гелікоптери. Ну і зараз цим девайсом користується весь світ. Тим не менш, в росії зараз є перевага саме в контексті гелікоптерів. І в цій програмі ми зачепимо питання, чи не допомогла наша країна і наша специфічна промисловість росії превелювати. Згадаємо і підприємство "Мотор Січ" Богуслаєва і не тільки. Можливо, розвінчаємо кілька міфів. Іване, привіт!
Привіт!
Ми з тобою вже робили авіаційну програму, в якій говорили про необхідність надання нам класних модернових винищувачів, чому F-16 такі потрібні і як важливо зробити їх базою для нашої протиповітряної оборони. Виходячи з цього, я, чесно кажучи, іноді дивуюся, чому наше військове командування загалом не запитує (ну і відповідно політичне керівництво) не запитує у наших партнерів класних бойових гелікоптерів. У нас їх вистачає? Чи є першочергові завдання, які треба спочатку зробити, а вже потім говорити про вертушки?
Ну тут така посередня ситуація. Що якби, з однієї сторони, нам давали багато радянських вертольотів або вертольотів радянського зразка наші західні союзники. Але про це трошечки пізніше. Але справді у першу чергу є такі-от запити, які треба закрити, а потім вже говорити про вертольоти. Ну і тут в буквальному сенсі, поки не буде F-16 і бодай якоїсь там переваги в повітрі за нашими льотчиками, в Apache насправді сенсу нема. Ну тому що ті всі ударні вертольоти, що американські Apache, що насправді російські Ка-52 і Мі-28, вони створювались під ту саму доктрину повної переваги в повітрі сторони, яка наступає. Причому ця перевага у повітрі досягається ну за перші кілька годин операції. Це коли авіація ворога розбомблена, вся палає і боротися в повітрі нема кому. От як наступальна зброя, тоді ці вертольоти працюють гарно. Зараз у нас трошечки інша ситуація. На щастя, наша авіація і протиповітряна оборона змогли встановити те, що західною мовою назвивається "зона закритого доступу", а те, що простіше називається: рашисти не ризикують перелітати лінію фронту. З іншої сторони, росіяни теж становили таку-от певну закриту зону за своєю там лінією фронту там, де й нашим вертолітникам літати не дуже комфортно. Чому, власне, ми і бачимо в підсумку таку картину, коли якби замість таких високотехнологічних Apache у нас старі такі Мі-24, Мі-17 працюють некерованими ракетами з кабрування. Ну от якось з цього й доводиться виходити, тому що, ну, якщо некерований реактивний снаряд із кабрування може залетіти на 10 кілометрів і керована ракета Hellfire з Apache може залітати на 10 кілометрів, ну доводиться бити ворога тим, що дешевше, тим, що доступніше і відповідно може працювати тут і зараз. Ну тому що, раз на то пішло, перевчити вертольотника із Мі-24 на той же самий Apache або простіший вертоліт Cobra займає мінімум 7 місяців саме при інтенсивному вишколі. Навіть якщо скоротити цей час удвічі, ну в нас не настільки багато вертолітників, які можна було б забрати з фронту тут і зараз. Ну тому от в першу чергу F-16, а потім вже можна буде мріяти про Apache.
Окей. Якщо говорити про гелікоптерну складову, якою нас підтримали наші партнери, розшифруй, будь ласка, що ми отримали цілком і як донорів. Бо ми розуміємо, що й власний авіапарк у нас, напевно, потребував певного перетрусу і певні деталі, скажімо так, у нас пішли від чеських або і словацьких гелікоптерів. Чи ні?
Та я думаю, що там були цілі борти, але давай по порядку. Все-таки від США це колишніх так званих там афганських 20 вертольотів Мі-17, ну які все одно проходили технічне обслуговування у нас. Ну відповідно, якщо вони монтували у нас, то чому б їх не віддати. Від чехів це може бути до 10 вертольотів Мі-24в, які відрізняються від наших Мі-24п відповідно наявністю кулеметної установки в носовій частині. Словаки могли дати орієнтовно 5 вертольотів Мі-17 у льотному стані і ще 2 легких Мі-2. І ще, за деякими неперевіреними даними, нам навіть така екзотична країна як Еквадор могла дати вертольоти Мі-8. Ну от латиноамериканці так помстилися росіянам за те, що вони там заблокували їм поставки бананів, умовно кажучи. І ще, мабуть, найважливіше, що от Македонія нам віддала 12 вертольотів Мі-24, які колись там купила в нас років 20 назад. Половина з цих вертольотів і справді може піти на запчастини, а от якщо половину іншу відремонтувати, то це може бути ну ескадрилья на 6 машин, здатних працювати вночі. Хоча, наскільки розуміємо, звідкись щось росіянам прилітає вночі, і при цьому вони останнє, що чують в своєму житті, це вертолітний гул з нашої сторони.
Самі по собі це просто машини, але вони можуть бути дуже корисні для переднього краю, для того, щоби працювати, зокрема і в наступі, який зараз продовжується. Мені так само не виходить із голови факт того, що Генштаб останнім часом дууже часто сповіщає нас про знищення чергового Ка-52, до прикладу, російського. Іване, до тебе запитання. Це пов'язано із тим, що росіяни частіше використовують гелікоптери зараз, чи у нас більше засобів протидії і збиття цих гелікоптерів? Останній з них збитий "Джавеліном".
Ну два фактори одразу. Росіяни почали частіше використовувати саме Ка-52, друге — в наших зенітиків росте майстерність, як їх збивати тут і одразу. Ну тому що як збити вертольоти з "Джавеліна", це, можна сказати, давно забута мудрість мудреців, останній раз яку там писали, коли писали інструкцію до самого "Джавеліна". Ну бо в мануалі подібна річ є, ну але щоб збивати протитанковою ракетою, причому так, що "вистрілив — забув", вертольоти, ну це, виходить, трапилось вперше з самим "Джавеліном". І це зробили наші, виходить... Здається, це були наші морські піхотинці.
36-та бригада, по-моєму.
Так. Ну а плюс ще ж виникло питання таке-от своєрідне. От росіяни стверджують, що у них оці Ка-52 працюють в парі з Мі-28. Ну і мені чомусь особисто видається, що це так-от і виглядає, що коли під удар потрапляє Ка-52 із дуже специфічною системою рятування, то вертольоти Мі-28 російські просто воліють ну кудись тікати, повертатися на аеродром. Тому що, навіть якщо говорити про той самий Ка-52, ну там така система, що щоб льотчик міг вистрибнути з вертольота, треба спочатку відстрелити лопаті, потім наступним кроком відстрелити кабіну і уже третім чином відстрілювати катапультне крісло. Ну простіше спробувати дотягнути до аеродрому, тому що якщо ти спробуєш катапультуватися, то точно помреш. Що там на Мі-28 з системою рятування? Ну я так думаю, що навіть самі російські вертольотинки воліють не задумуватись.
Прикольно ти, до речі, помітив, що одна із причин чого, можливо, навіть на якомусь централізованому верхньому рівні російське командування ставить на застосування Ка-52, ну просто щоби варіантів катапультуватися не залишалося у льотчиків. Вони так чи інакше в бажанні вижити кудись та й дотягували. Ще, готуючись до нашої програми, ти звернув мою увагу саме на ракети, які випускаються росіянами із Ка-52 і з Мі-28, до прикладу. Їх нібито у них так само достатньо, але ракет на Ка-52 значно більше. І це теж ще одна причина, з якої вони застосовують їх частіше.
Ну, знаєш, судячи з усього, не так багато. Ну тому що так, на фронті в них було чим працювати далекобійним, але коли, наприклад, цей був вагнер-марш, ну чомусь там навіть з вертольотів довелось працювати звичайним чугунієм, ну тобто некерованими авіабомбами. Что же случілось з запасом російських керованих ракет? Невже розп'яли, називається? Ну якщо більш так серйозно і предметно... От якщо говорити про типи ракет, якими вони можуть бити поза зоною дії нашої армійської ППО, це дві: ракета ЛМУР (або ж "Іздєліє 305"), яка там на дальність 15 кілометрів, але, на наше превелике щастя, може застосовуватись лише із Мі-28 модифікації НМ, у яких рашистів всього 10 штук. На Ка-52м, на щастя, цю ракету ще не інтегрували. Якщо говорити про сам Ка-52, там може бути протитанкова ракета "Віхрь" із лазерним наведенням, дальністю стрільби 10 кілометрів. Судячи з усього, коли рашисти тримаються поза зоною дії наших ПЗРК, вони стріляють саме цими "Віхрями". Але найбільш масовими протитанковими ракетами в них є ракети комплексів "Штурм" і "Атака", які заодно вішаються не тільки на Ка-52, але й на старі Мі-24. І виходить, що коли наш Генштаб заодно звітує про збиття, раптом Мі-24 над полем бою, очевидно, в росіян так і виходить пріоритет: якщо більш високотехнологічні далекобійні протитанкові ракети закінчились, а залишились старіші, значить краще випустити на поле бою старіші радянські чи вже російські "Крокодили". Ну але потім, як їсти "Крокодилів", наші морпіхи та інші воїни теж уже вивчили.
Буквально наприкінці 2022 року на BBC з'являється матеріал із ось таким вступом: "Завод "Мотор Січ" міг одним махом приземлити всю військову авіацію рф, він виробляв і ремонтував двигуни для російських бойових вертольотів". BBC посилається на думку авіаексперта Валерія Романенка в цьому сенсі. Нагадаємо, що пан Богуслаєв підозрюється у нас у державній зраді. І загалом підприємство, яке він очолював протягом 30 років, може чи не може мати стосунок до такого рівня боєздатності російського гелікоптерного парку? Іване, це тобі запитання. Ну ми розуміємо унікальність "Мотор Січі" і розуміємо, чому, власне, певні глечики між собою свого часу били і США, і Китай довкола цього заводу. Але чи можемо ми говорити про якесь вирішальне значення "Мотор Січі" для російських гелікоптерів і в подальшому їх застосуванні в нашій війні?
Ну знаєш, якщо ми виходимо з такого ракурсу, здається, ми робимо дуже великий комплімент росіянам, думаючи, що вони аж так люблять зрадників. Ну, на жаль, зрадник... Або точніше, на жаль, те, що у нас є зрадники, на щастя, що росіяни їх теж не люблять. Ну тому що, якщо виходити з найбільш песимістичних для нас даних, що там начебто існуюча контрабанда від "Мотор Січі" могла допомагати росіянам тримати випуск на своїх потужностях двигунів типу ТВЗ-117 на рівні 300 одиниць на рік. Але, на щастя, це ж для запасів армійської авіації рф не достатньо. Ну тому що до повномасштабного вторгнення одних тільки ударних вертольотів типів Мі-24 і похідних ка-52 і Мі-28 було 330 штук і десь орієнтовно стільки ж транспортно-десантних Мі-8 і Мі-17. Тобто, яким дивом росіяни ще підтримували технічну справність своїх вертольотів не за рахунок випуску нових двигунів, ну це питання відкрите. Можливо, за рахунок канібалізму. Ну тобто, скажімо так, незважаючи на те, що "Мотор Січ" — це така історія, яка вганяє всіх у фрустрацію, на превелике щастя, росіяни звідти не брали аж так багато. Навіть якщо там далі буквально цитувати це розслідування BBC, на яке ти посилаєшся, ну там, наприклад, було ще про двигуни до вертольотів Мі-26, а там ще навіть більш цікава штука. Знаєте, була б історія така, що якби справді росіяни отримували двигуни до цих-от важких вертольотів типу Мі-26, кожен з яких може брати на борт до 20 тонн, то росіяни могли б і справді 24 лютого 2022 року на цих вертольотах висадити десант в Жуляни. Тому що Мі-26 може брати на борт в 4 рази більше вантажу, аніж АН-26 і той, відповідно, наскільки це було б жахливо, краще не уявляти. Але щось у росіян трапилось такого, що Мі-26 в цей день злетіти не вийшло. Невже з двигунами щось трапилось? Тут логіка приблизно така. Ми зараз аж ніяк не беремося там виправдовувати державну зраду. Ми, знаєте, скоріше зараз говоримо про те, що, схоже, один із державних зрадників виявився настільки нікчемним, щоб замість того, щоб працювати над власною технологічною базою, він намагався продати свої теж іздєлія російській федерації, яка цим, на наше превелике щастя, не змогла грамотно скористатися. Тому що якби була саме така постановка питання, про яку ти говориш, от одним махом приземлити російську армійську авіацію, ну це б для нас мало більш би такі катастрофічні наслідки. І точно би, наприклад, без результатів, що Ка-52 в польоті буквально труситься. Це ж і від силової установки залежить. Якби там були б наші двигуни, вони б не трусилися. А так це вони самі, все самі.
Ну дивися, ми нібито й запропонували світу. Ну, не ми, звичайно, а авіаконструктор Сікорський запропонував світу варіант гелікоптера. Ми виробляємо на своєму підприємстві "Мотор Січ" двигуни, зокрема і до гелікоптерів. Здавалося б, ми в нашій країні маємо мати все необхідне для того, щоби розвивати саме цю історію. Але знову ж таки відсилаюся до нашого з тобою планування ефіру. Ти сказав, що не варто винаходити гелікоптер, він же велосипед, і нам потрібно зробити ставку по принципу, як це роблять наші друзі, колеги, партнери (як, наприклад, Польща, по-моєму, ти згадав). Одним словом, коротко, як має виглядати гелікоптерний парк в Україні після того, як ми отримаємо необхідну авіацію для прикриття?
Ну от літає зараз ГУР на вертольотах UH-60 Black Hawk, найнятих приватною компанією. Ну от було би непогано всі силові структури пересадити саме в цей універсальний вертоліт, який буде літати до 2050 року. Якщо говорити далі про кооперацію з Польщею, вони ж хочуть отримати аж 100 вертольотів Apache і явно з місцевою локалізацією. Ну тут в нас просто навіть така виникає гарна історія не тільки технологічна, але заодно і політична — скооперуватися з Польщею і будувати на основі уже доступних технологій свій вертолітний парк, свою вертолітну промисловість. Тому що, якщо там звертатися до досвіду Туреччини, на який у нас люблять посилатись, ну от вони взяли італійські вертольоти AgustaWestland-129, намагаються його скопіювати під власним брендом АТАК-2. Ну от гаразд, 120 вертольотів за кілька років вони змогли виготовити, ну але це в них іде складно. Ну, можливо, це якраз помилки Туреччини в цьому плані краще врахувати і в буквальному сенсі не винаходити вертольота, а просто вже робити те, що нам треба і треба світу зараз. Тим більше, що якщо посилатися до історичного прикладу, мало того, що Сікорський в 1939 році вертоліт винайшов, уже в 1945 році вертольоти на повних таких масштабах уже полювали за німецькими субмаринами. Тобто ми здатні працювати над такими винаходами значно швидше, аніж ми можемо собі зараз уявити, всупереч навіть різного роду державним зрадникам.
Дякую тобі за цю розмову! Розжували, сподіваюся, для наших глядачів і слухачів тему гелікоптерів для України. Іван Кричевський, дякую тобі дуже за розмову. Мене звати Христина Яцків, і почуємося, побачимося в нових випусках "Зброя Перемоги".