Героям слава! Одразу розпочну з актуального. ПВК "Вагнер" почала будувати табори для своїх найманців у Білорусі. Як гадаєте, чим це загрожує для України і чи вони знову можуть піти на Київ?Стратегічно ПВК "Вагнер" не загрожує нічим, навіть з території Білорусі. Тому що є чітка позиція диктатора путіна щодо розбалансування якраз цієї структури. Але під приводом частини введення в лави збройних сил російської федерації він запропонував вчора офіційно всім командирам і вагнерівцям рядового складу підписати контракт і воювати проти нашої держави. Бо частина дійсно погоджується, йде на цей формат і частина дійсно вже воює. Друга частина, яка готова, це позиція путіна, він забезпечує їхнє переміщення в Африку там, де вони виконували функції до війни. Є третій варіант, який також путін озвучив, це вихід їх на пенсію і забезпечення їх всіма пільгами, які дозволяють бути уже в цивільному форматі. І частина, вже четвертий формат, це разом із Прігожиним переїхати в Білорусь. Але це невелика частина, і путін, і спецслужби росії особливо пильно слідкують, щоб це не було велике угрупування, і вони розміщаються там в таборах. Приблизно це в десять раз, може, менший контингент, чим був. Наприклад, той 2500-3000, а можливо й менше. Але до цього буде пильно ставитися і Лукашенко. Він розуміє, що велике угруповання, тим більше таке неконтрольоване, воно загрожує і режиму самого Лукашенка. Пам'ятаємо, коли до війни рухалися вагнерівці і літаками, і автобусами. Лукашенко їх затримав, тому що бачив, що це можуть бути заколотники і ефективні бойовики проти його режиму на випадок якихось нестандартних ситуацій, коли дійсно розпочнуться вже і наступальні операції, в росії буде нестабільність, і тут уже можуть вагнерівці діяти вже не прогнозовано. Тому я не передбачаю, що вони будуть мати потужну силу, що буде загрожувати реально Україні. Але, підкреслю особливо, що командувач якраз північного напрямку Наєв неодноразово демонстрував в режимі онлайн, які сили і засоби задіяні проти любих сил росіян з позицій Білорусі, білорусів у випадку, якщо вони приєднаються, і тим більше вагнерівців. Наш розвідка пильно сьогодні контролює всі пересування Прігожина і вагнерівців, і в любій нестандартній дії ми будемо чітко, жорстко присікати.З вагнерівцями зрозуміло, їм запропонували угоду. А от що з Прігожиним? Бо вже є інформація, що він нібито таки прилетів у Білорусь. Що на нього там чекає? Його судитимуть, його ліквідують? Що з ним буде?Ну перша інформація, що він уже прилетів, поселився до Гранд готелю. Зрозуміло, що там уже і його охорона. На цьому етапі його торкать поки ніхто не буде, тому що ще не вирішене питання з вагнерівцями, з взяттям їх під контроль. Коли будуть завершені всі операції по самих вагнерівцях і визначений їхній статус, коли не буде " я об'єдную сили" і не буде впливу самого Прігожина, а його поступово не буде і організаційно, а особливо фінансово. На чому тримається ця вся структура вагнерівців? Це великі-великі прибутки по п'ять тисяч доларів в місяць. А цього вже нема, тому що в Прігожина забрали їх прямо на квартирі, в більших схованках. Це мільярди і навіть трильйони рублів, а це сотні мільйонів доларів. Зрозуміло, поступово цей вплив буде спадати. А вагнерівці будуть розбалансовані, бо взяті під контроль і військовими, і ФСБ. А з іншого боку, сам Прігожин, загубивши якраз і можливості впливу, тим більше бойову структуру, він буде дуже вразливий. путін, я знаю особисто, ніколи не прощає. Він обов'язково помститься і помститься не в спосіб його затримання і тому подібне. Він (ред. — Прігожин) буде знищений, зрозуміло, в процесі цієї конкуренції. Але на якому етапі? Я думаю, що не миттєво, а пізніше, коли дійсно всі будуть передумови, створена якась буде ситуація, що начебто або самогубство, або якісь випадки, або пряме вбивство. Тобто різні варіанти будуть задіюватися, вже з ним панькатися путін не буде. Але зараз він зробить таку, знаєте, зовнішню паузу, що начебто він домовився, виконує відповідно всі свої обіцянки.Вчора ми говорили з військовим експертом, і він зазначив, що у Прігожина таки були сили і засоби, щоб зайти у Москву. Та не тільки зайти, а щоб таки вести вуличні бої і, можливо, навіть захопити Москву. Але він відвів своїх вагнерівців і пішов на угоду. Чому він так зробив? Як гадаєте?В першу чергу, я можу сказати, знаючи Москву добре, знаючи всі можливості укріплення і військових, і спецслужб, ось що: у вагнерівців захопити Москву шансів не було. Він міг пройти всі області до Москви. Навіть така, знаєте, мовчазна підтримка була серед населення. Більш того, зайняли і ФСБшники нейтральну позицію. Але путін оговтався від переляку денного, де він кидався на всі сторони, дзвонив всім лідерам країн, яким тільки можна. Навіть з американцями уже підтримував контакт щодо того, що вагнерівці прийдуть і буде неконтрольована ситуація, захоплять ядерний арсенал. Тобто лякав, домовлявся. Тобто, бачимо, це був хаос. Це слабкість путіна. Але те, що сам Прігожин міг 25 тисяч привести і захопити Москву, я вам прямо скажу: технічно нереально. Москва — це навіть не Київ. Це в 5 разів більше місто. Вести вуличні бої нереально, тим більше вони вибудували першу лінію оборони, тоді потужніші лінії оборони і задіяли всі сили Московського воєнного округу, Росгвардії, всі підрозділи ФСБ і розвідок, "Каскади" і там подібні, це тисячі-тисячі людей, а в цілому це сотні тисяч. Вони готувалися повністю до активної оборони і проведення спецоперації проти вагнерівців. Тому і Прігожин в першу чергу зрозумів, що шансів немає. Ну, зрозуміло, виставив свої умови, якісь, так би мовити, механізми переговорів. Цю позицію йому довели Патрушев, керівники ФСБ, Вайно, глава адміністрації, тоді, відповідно Дьомін, колишній охоронник путіна і губернатор. І, зрозуміло, в цього механізмі ще було задіяно Лукашенка. Це вже на останньому етапі, щоб десь, може, легально показати, що домовляється навіть з президентом Білорусі не простий там рівень оперативних або керівних кадрів ФСБ. Тобто він побачив: шансу нема, вибрав позицію домовленості, тому що треба було б загинути стовідсотково. І з іншого боку, начебто уже задоволений тим, що зберігає статус, зберігає життя, зберігає відповідно якісь умови його перебування в Білорусі (ну тимчасове, ми говоримо з вами). Це для нього було влаштовано, і він заявляє, що це буде путч, а це був протест просто проти бюрократії і корупції в Міноборони (в лапках я беру). Тобто знайшов вихід, що нічого не було в стратегічному і політичному плані замаху на центральну владу, на самого путіна. Тобто зробив потужний відкат. Але основна причина — те, що він не побачив шансів і його куратори (вже ми прямо говоримо: спецслужби і тому подібне, які з ним постійно вели роботу, і оперативно він агент спецслужб Росії, і давали гроші), сказали: "Ні, цього тобі не буде, в тебе закат, а тим більше ти будеш знищений". Тому він пішов на цю угоду.А чи дав щось цей хаос у росії для України?Я думаю, що цей хаос особливо важливий, але це моя особиста позиція. Знаючи, що він готується і якраз в цей період, він рідко буває, знаю, в бойовій оперативній роботі, яку сам вів. Коли співпадають позиції, коли ворог ослаблений, розгублений, особливо зранку, а ми готові (тим більше наші командувачі не раз говорили, що в нас ще не задіяний резерв сильний, потужний), ми прощупали слабкі місця. Оце день був, коли ударити треба. Але ж він ще не відійшов, коли путін не знав, що робити, сідав у літак. На фронті різні командувачі та офіцери думають, чи їхати в Москву, що їм робити. Дають момент, якраз треба його ловити. Ну дана ситуація, думаю, в деякій мірі про його стриманість. З моєї точки зору, треба було активність проявити, нестриманість. Тому що американці, британці почали говорити: "Та ні, давайте не будемо ініціювати, підтримувати Прігожина". В Прігожина все одно шансу не було, але в нас шанс був потужно звільняти територію. Ну це вже прошле, треба знов тепер створювати ці позиції і на фронті, і, можливо, в російській федерації. Це не останній випадок, я прямо скажу. Там уже гіркін вимагає відставки путіна, там уже піднімаються різні політичні сили. Зрозуміло, з нашого боку заходять російські громадяни, ну в складі патріотичних рухів і корпусів. Це ще одна потужна проблема путіну. І треба нам тоді на це реагувати, тому що потрібно, щоб було два фактори: з одного боку, наші потужні наступальні операції, але з другого боку, удар путіну в спину. Це дестабілізація в росії і, відповідно, дії російських всіх представників конкуруючих бачень Кремля, військових структур, політичних структур, громадських структур, ну ті, які працюють сьогодні уже з позиції опозиції, яка буде прямо воювати з режимом. Оці всі моменти ініціювати обов'язково треба. І це буде розбалансовувати режим і створювати передумови тотального провалу й поразки російської федерації на фронті. Це для нас важлива складова, тому що просто тільки вести військову операцію — це важливо мати перспективу, але це тяжка праця із великими також жертвами не тільки з боку росіян, але з нашого боку також.Сьогодні з'явилася інформація від CNN, що західні партнери просили Україну не бити по росії під час оцих всіх їхніх протестів. Як гадаєте, чому?Я рахую, що це неправильна позиція. Це наша справа на території нашої держави ми повинні якраз бити, тому що ворог слабкий! Я проводячи різні операції по триста, по іншим, як він (ред.- ворог) розгублений або десь їхні провали і тоді вдариш і все! Це нагло їх розбиваєш. І це важлива ситуація. Зрозуміло, що іноземці перелякалися того, що начебто прийдуть якісь неконтрольовані структури, захоплять ядерну зброю. Я ще раз підкреслюю, не було цього шансу в ніякого Прігожина! Та, він підняв бунт, він ослабив режим, він відтягнув сили із фронту в перспективі "дійства" і послаблював позиції щодо наступу на нашу державу, а тим більше уже недопущення якихось наступальних операцій. Отут треба було проявити твердість з нашого боку. А іноземці мають свій інтерес. Нехай вони заявляють. Це їх право і вони повинні так були діяти, що вони не втручаються, що вони не підтримують вагнерівців — це все правильно. Ми відстоюють свої інтереси на своїй території і на полі бою! Ось це якраз коли тоді говорити? Коли він знову оговтався. Коли він укріпився. Коли Шойгу заявив про те, що він сформує до кінця липня ще одну армію і ще корпус, і ще додаткові 2 700 танків на базі ВПК. Нам чекати це? Я рахую, що цього чекати не потрібно, а діяти тоді, коли дійсно це доцільно і є перспектива.Пане Миколо, як ви думаєте, чому Іран, Казахстан і Китай, начебто такі дружні до росії держави, відвернулися і сказали: "Ні, ні, це ваші справи, самі розберетеся"?У даний момент всі прихильники путіна, партнери, вони відстоюють свої корисливі інтереси, тому ніхто не являється палким прихильником путіна в плані підтримки його режиму і в плані підтримки навіть війни в Україні. Та, вони свій мають зиск, от, політичний, економічний, енергетичний, технологічний, як ми говоримо про Китай (це вже більше я говорю). Військовий (ред. — зиск) частково, як ми говоримо про Іран, тому що туди передаються літаки, наприклад, технології, а сюди — "шахеди", ракети і тому подібне. Кожен мав свій зиск. Загроза режиму — вони відморозились, це не їхня справа. А може, зміниться режим або буде інша ситуація. Тому саме вигідна і з їхньої точки зору правильна позиція — ставитися з позиції міжнародного права, невтручання. Зрозуміло, що вони показали Путіну, що не буде таких активних дій, які б спонукали їх до безпосередньо військової підтримки і втручання в російські справи. Найкраще в цей період вичікати, що далі буде і особливо Китай це прийняв. Тільки після уже путчу він заявив про те, що та, вони підтримують стабільність росії, підтримують дружбу, співробітництво і тому подібне. Але це постфактум. А Токай зразу сказав: "Ніяких підтримок не буде", навіть після натяку путіна, що йому ж допомогли, Токаєву, у свій час військами ОДКБ. А той сказав: "Це ваші внутрішні справи. Це інша ситуація. Це не виступи, наприклад, якоїсь ну умовно опозиції, а це розборки війського характеру між вами. Розберіться". Так заняли позицію практично всі і путін зрозумів, що в нього жодної підтримки навіть серед партнерів не буде. Це був ще більший, потужний удар. На першому етапі, за нашими оперативними даними, в нього був шок. І тоджі оговтався, коли, дійсно, тут спрацювали, прямо скажу, спецслужби росії: і ФСБшники, відповідно, і ті, які мали контакт з Прігожиним. А це теж колишні ФСБшники-розвідники і спонсори його. Оце якраз той блок, який ефективно був задіяний і протягом практично дня нейтралізована вся оця операція Прігожина. Якби це не було, він б дійсно рухався. Це була би бойня. Я скажу, Прігожину теж великих варіантів не було, тому що величезні сили задіяні і там уже не просто війська, а спецназ, які вміють працювати. І зрозуміло, вони знаходяться в Москві, а не на полі бою в нас. Але це уже ті, які б не нищили вагнерівців, а вагнерівці — їх. Це була би величезна кривава бойня, зрозуміло, з різними наслідках. Там могли підняти інші угрупування, інші сили. Це велика, можливо, дестабілізація — це реальний сценарій. Але присікли, так сказати, коріння. Чому? Тому що за правилами спецслужб, особливо росії, треба діяти в перший день, максимум до двох днів. Тоді можна ще щось не допустити. І вони це зробили. Вони виграли.Пане Миколо, вчора була інформація про таємну мирну конференцію у Данії. У засіданні брали участь Китай, Індія, Бразилія, Південна Африка, тобто країни, які ще не зовсім висловилися, кого вони підтримують у цьому повномасштабного вторгненні росії. Що може дати така конференція для нас? Адже це ж була інформація, що саме Україна є ініціатором.Ну ми сьогодні, згідно з нашою стратегією, ми вибрали так, щоб саме не тільки на політично-дипломатичному рівні була підтримка України. А щоб дійсно ми формували потужні блоки підтримки не тільки партнерів, а й третіх країн, які мають стратегічний вплив на ситуацію у світі і, зокрема, на російську федерацію. Це Китай. Але їх не було там. Але це окрема тема. Вона незалежна, там окремий напрямок роботи. Це Індія, це Бразилія, це ряд інших і середньоазійських республік, арабських республік, латиноамериканських, які можуть об'єднатись не тільки в плані голосування в Організації Об'єднаних Націй щодо підтримки України і засудження росії агресивних дій, але й щодо активних дій тиску на росію. В першу чергу в плані недопущення провокацій на Запорізькій АЕС, недопущення використання тактичної, а в перспективі статичної зброї, тому що такі дії загрожують не тільки Україні, а й партнерам по НАТО, а практично усьому світу. Ядерна війна у моделюванні ситуацій, які в свій час проводили у США. Ця війна між росією і США не дає шансу вижити людству. Тому що задіюються термоядерні заряди, різні системи, які цунамі зносять всю землю: і китайців, і американців, і росіян, і всіх. тому якраз цей формат об'єднує. Отакі загрози об'єднують і треті країни. Вони сьогодні повинні не просто взивати до миру, якісь мирні плани давати, які співпадають з російськими, а реально оцінювати ситуацією для себе, для світу, які загрози є в найближчий період і що треба, саме головне, фізично робити лідерам і їх представникам на міжнародному рівні і безпосередньо щодо росії. Оцей формат працює. Я думаю, він ширший буде. Я буквально на ряді конференцій був на зустрічах високого рівня, де було до сотні країн. Отам уже виробляється загальна стратегія світу, і тут якраз дає перспективу об'єднати потужні сили. Але такі оперативні зустрічі грають дуже велику роль, тому що тут безпосередньо з представниками оцінюється ситуація, опрацьовуються якраз механізми дій, оцінюються загрози реальні, включаючи загрози їх народам. Тому що ще раз відкрию таку таємницю, таку внутрішню, яка відома всім фактично. Але це з моєї практики різних комунікацій більше 102 країн світу, де ми збиралися і проїхали десятки і сотні разів, кожен стоїть за свої інтереси. Коли не відчують в собі загрози, реальної, ефективності дій часто не буде, особливо не партнери, які ну сьогодні передбачають якісь виграшні для себе позиції. Як, наприклад, чи Китай, чи Індія на цьому фоні там якісь енергетичні інтереси, технологічні, ресурси з росії отримати. Але коли питання стоїть уже загрози їм і народам їхнім, отут вже все змінюється. Тут вони вже дійсно орієнтуються, що треба діяти і щодо провокацій, і, можливо, щодо використання зброї. Але, в принципі, виробляється механізм, як зняти проблему цих загроз, а це дійсно припинити війну, але в рамках міжнародного права способом однозначно виведенням російських військ і під тиском наших ЗСУ. Відповідно просуванням всіх механізмів закінчення війни, миру, але на умовах міжнародного права, а це умови України, розмірами репарацій і всі наступних дій, які викладені в наших планах і тепер доопрацьовуються на міжнародних майданчиках, враховуючи цю, яку ми згадали.Дякую Вам, пане Миколо! Я нагадаю, сьогодні ми розмовляли з Миколою Маломужем. Це генерал армії України, голова Служби зовнішньої розвідки України 2005-2010 років. Дякую Вам! Мене звати Ольга Салабай. Почуємось.
