Вітаю! Це "Маркер подій". Мене звати Ольга Салабай, і сьогодні моїм гостем є політтехнолог та офіцер 1-ої окремої бригади спецпризначення імені Івана Богуна Тарас Березовець. Пане Тарасе, вітаю Вас!
Доброго ранку, пані Ольго!
Цієї ночі росіяни знову вдарили по Одесі. Як Ви гадаєте, з якою метою вони атакують портову інфраструктуру та інші цивільні об'єкти?
Як завжди, головна мета росіян — це терор і терор цивільного населення. Ялта, перепрошую, Одеса — це найбільший український порт, і не тільки на Чорному морі, а й взагалі. І, незважаючи на війну, багато українців в пошуках, скажемо так, доступу до моря все одно приїжджають українську південну Пальміру для того, щоб відпочити, оздоровити дітей і не виїжджати за кордон. Тому там зараз величезна кількість цивільного населення знаходиться, і росія за звичкою його тероризує. Друга причина: знищення портової інфраструктури України — це те, чим вже росія займається протягом останніх півтора року. Завдання максимальної кількості економічних збитків, знищення зерна, яке мало вивозитися на експорт. Що в принципі і відбулося. Ми знаємо, що 60 тисяч тонн були знищені в результаті удару російськими ракетами "Калібр". І третя мета полягає в тому, аби розпорошувати українську систему ППО. Оскільки Київ максимально прикритий засобами протиповітряної оборони, противник намагається розтягти, завдаючи удари по різних (ред. — областях). Ми бачимо, у Львів прилетіло в центральну історичну частину. Харків постійно піддається обстрілам, Миколаїв прострілюється, Одеса, інші міста. Противник намагається розктягти нашу систему ППО, сподіваючись, що тоді їм вдасться знайти інші шпарини. Ну а офіційна версія про те, що це нібито там "удари возмєздія", як це назвав Пєсков, за удари по Кримському мосту... Ну це така собі історія, скажемо так. По-перше, ці виробництва не постраждали. По-друге, вони знаходяться не там, куди пролетіли ракети, зовсім. От. І якщо росіяни кажуть, що вони знали про це заздалегідь, то питання, чому вони не знищили їх перед тим, як було завдано удару по Кримському мосту? Ну тобто, знову ж таки, ця версія росіян, як завжди, розсипається.
Чи можна вважати цю атаку на Одесу частиною шантажу для запуску зернової угоди і підключення російського банку до міжнародної системи SWIFT? Це те, чого вони добиваються в принципі.
Путін озвучив 5 пунктів свого ультиматуму, в числі яких підключення російської банківської системи до SWIFT, зняття санкцій, зняття всіх обмежень, як вони це назвали, допуск російського зерна і російських добрив на світові ринки. І, крім того, всі російські кораблі торгові мають отримати знову доступ до системи страхування, без якої вони не можуть ходити морями, океанами, вони не можуть заходити в жодні порти. Зрозуміло, що умови, ці ультиматуми занадто завищені, виконані вони не будуть. Але Кремль сподівається шляхом торгу зменшити їх і отримати менше, але здобути. Чи вони будуть виконані? Не думаю, що вони будуть виконані. Тому що в принципі у Ердогана є можливість надати свої військові судна для супроводу за торговими караванами. Країна НАТО, крім того, знаючи, що Ердоган не боїться путіна, Туреччина на цьому дуже добре заробляє, і це могло б вирішити проблему. Просто ніхто в НАТО не піднімав ставки настільки високо. А Ердоган це може зробити.
Сьогодні з'явилася інформація, що росія може завдати ударів по цивільних кораблях в Чорному морі і звинуватити в цьому Україну. Для чого їм це робити?
Ну для чого це робити? Тому що росія — країна-терорист. От і все. Це все пояснення. Путін буде завдавати ударів не тільки, якщо йому буде потрібно, не тільки по цивільних і наземних суднах, але й по наземній портовій інфраструктурі, просто для того, щоб показати, що він це може зробити. Тому що путін давним-давно загрався, путін давним-давно перетнув всі можливі і неможливі червоні лінії, тому що він військовий злочинець.
Ще давайте згадаємо Керченський міст і зокрема, чи дає атака на нього щось для України? І взагалі, що це показує?
Це показує спроможність Військово-морських сил України завдавати ударів так далеко і в тих місцях, де противник говорив, що це неможливо. Вони поширювали різні схемки, розповідали, що Кримський міст абсолютно надійно прикритий, його прикриває ціла бригада росгвардії, підрозділи російської прикордонної служби, ФСБ, спецназ, дивізіон протиповітряної оборони на обох берегах Керченської протоки. Але все це виявилося неспроможним, ми бачимо, захистити Кримський міст. Причому вже декілька разів. Тому, не маючи, знову ж таки, жодного стосунку до цієї атаки формально, всі все прекрасно розуміють. І це важливо показати для росіян в тому числі і для світу спроможність Збройних сил України, що ми здатні в принципі досягати своїх цілей будь-де на окупованих територіях. Чому Керченський або Кримський міст потрібно зруйнувати? Він грає дуже важливу роль в російській військовій логістиці, надзвичайно важливу. Він став свого часу, до 24 лютого 2022 року, основною, скажемо так, транспортною гілкою, через яку йшло постачання російського окупаційного угруповання в Криму, і зараз він відіграє дуже важливу роль. Але вважаючи те, що дорога через окуповані території, сухопутний міст через нашу Херсонську, Запорізьку, Донецьку області не є безпечною, тому що вона знаходиться під контролем наших засобів вогневого ураження і ствольної, і реактивної артилерії. І тому Кримський міст потрібно зруйнувати не тільки як символ, але і важливу транспортну гілку, яка використовується противником для постачання зараз їхнього південного угруповання, яке протистоїть нашим Силам оборони в ході нашого наступу. Він буде знищений, безперечно, але знищений він буде тільки тоді, коли настане самий незручний момент, тобто коли буде перерізаний сухопутний міст або він повністю опиниться під нашим вогневим контролем, повністю кожна ділянка буде знаходитися під контролем, і росіяни будуть повністю покладатися на Керченський міст. От у цей момент він буде зруйнований.
А чи будуть надалі росіяни перевозити ним зброю на фронт? І чи допоможе їм ця тимчасова переправа, яку вони хочуть побудувати?
Ну путін поширив чергову брехню, він заявив, що Кримським мостом давно вже не рухається техніка, озброєння. Ну це брехня. Вона рухається, рухається регулярно, в нічний час перекидається. Залізнична гілка Кримського мосту вціліла. Дуже часто, тим більше, вони перекривають цей Керченський міст під різними приводами, як правило, це робиться вночі, нібито там технічні роботи. Насправді це робиться для того якраз-таки, щоб перекидати техніку через цей міст. В тому числі вони вивозять і на ремонт техніку, яка зазнала пошкоджень в ході неоголошеної війни росії в Україні. От. І цей міст відіграє дуже важливу роль, в тому числі як евакуаційний засіб. Тобто, умовно кажучи, останній човник, яким будуть рятуватися російські гауляйтери, працівники ФСБ, армійські генерали і подібні. Тому що вони розуміють, що ми маємо достатні засоби ураження, в тому числі і ракети класу "повітря-повітря", і достатньо засобів ураження протикорабельні ракети, які можуть знищувати будь-які їхні судна. Евакуація для них найбільш зручна саме цим мостом, тому вони за нього тримаються, як за останню соломинку. Їм байдуже, насправді, на цивільне населення, як воно буде цікаво евакуюватися і тікати, коли почнеться звільнення українського півострова, А от для себе вони, звичайно ж, оцей останній такий рятівний човник, вони його зберігають.
Пане Тарасе, по яких об'єктах поблизу Севастополя, окрім Чорноморського флоту рф можуть бити Збройні сили України, і яке для цього використовують озброєння?
Ну ми все це дізнаємось. Це має бути сюрпризом для нашого противника. Я можу сказати, що на території півострова знаходиться більше 40 великих військових об'єктів. Це летовища, це склади з БК, це їхні, скажемо так, бази, на яких зберігається їхня бронетехніка, яку вони перекидають для ведення агресивної війни в Україні. Засоби ураження в Україні є різноманітні і ви бачите все це в новинах. Що буде використано в той чи інший момент, це залежить виключно від рішення Генерального штабу, Командувача, генерала Валерія Залежного, який недавно в інтерв'ю The Washington Post сказав, що буде використовувати будь-яке озброєння для того, щоб звільнити українську територію. Ніхто не забуде про Крим. Ніхто не винесе Крим за дужки. Війна буде тривати рівно стільки, скільки буде потрібно для звільнення кожного метра нашої території. Крим є невід'ємною частиною України. І навіть якщо частина наших союзників буде виступати проти звільнення Криму, ми все одно будемо проводити цю операцію. Ми не можемо здати ні одного метра нашої землі, тому що так записано в нашій Конституції. Територія України є неподільна. Ми не можемо залишити наших громадян, які чекають нашого повернення. Там їх достатньо багато, повірте мені. В тому числі усвідомлення зараз приходить до тих наших українців, які, можливо, там ще раніше коливалися, перебували під впливом російської пропаганди. Зараз у них починають відкриватися очі. Не у всіх. Далеко не у всіх. Але багато людей зараз переосмислили свою позицію, особливо тоді, коли війна прийшла на територію Криму. Крим зараз, треба говорити, що Крим — це зараз така сама зона ведення бойових дій, як Луганська, Донецька, там Харківська чи Запорізька області. Там уже зараз війна. Так, ще неповноцінна, але щільність, з якою зараз там відбуваються події, дивіться, там немає інтервалу. Фактично не те, що там через тиждень, а фактично кожного дня щось зараз стається. Я би говорив про те, що події на території Кримського півострова є частиною якраз таки українського наступ, наступальної операції зі звільнення, в першу чергу наших південних і східних теренів. Тому півострів Крим став частиною і він, по суті, є сьогодні зоною ведення бойових дій.
Як ви вже сказали, найчастіше щось відбувається саме на території українського півострова. І це щось відбувається саме за допомогою дронів. От чи достатньо в України цих дронів, щоб і надалі діставати окупантів?
На війні ніколи не буває чогось достатньо. Такого не буває. В принципі, я не пам'ятаю жодного разу, щоб ми сказали: "Так, у нас всього достатньо, та. Ми нічого не потребуємо". Тому що війна — це щоденна потреба, логістика. Буває таке, що те, що не потрібне сьогодні, раптом виявляється потрібним завтра. У 2014 році ніхто не міг собі уявити, яку роль будуть відігравати БПЛА в цій війні. А от подивіться, наскільки все це змінило. Наскільки довго списували бронетехніку і казали, що танки — це залізні гриби, які нікому не потрібні, а подивіться, наскільки важливою є сьогодні танки у веденні цієї війни. В тому числі навіть застарілі. Навіть старі, застарілі радянські танки: Т-55, Т-64, вони можуть зриватися в капонірі, використовуватися в якості довготривалих вогневих точок. Вони дуже важливі, не кажучи про більш маневрені сучасні танки. От Росія має достатньо можливостей для виробництва і модернізації свого озброєння і для ремонту. Тому не треба тішити себе, якщо в зведеннях Генштабу ми бачимо велику кількість знищеної російської бронетехніки, що у них нічого не залишилося. Це не так. Вони виробляють. Постійно вони нарощують це виробництво: і виробництво БПЛ, і виробництво бронетехніки, в тому числі старої радянської. Вся ця техніка працює. І в цієї гонці нам треба не відставати від нашого ворога, тому що наш ворог суттєво наростив виробництво озброєнь і в тому числі і ракет крилатих. Вони шукають можливості. Знаходять шпаринки, завозять в тому числі західну радіоелектроніку для свої крилатих і балістичних ракет. І наш ворог не сидить, склавши руки. Ця війна далеко не закінчена. Вона буде дуже тривалою. Ті, хто вважають, що там до завершення лишилося там кілька місяців, що все це закінчиться, ну, це можливо тільки у випадку там форс-мажору: смерті путіна, перевороту в росії, початку там громадянського конфлікту або інших форс-мажорних сценаріїв, які змусять керівництво росії (чи хто буде в той момент знаходитись при владі в Кремлі) сісти за стіл перемовин. Але за всіма розрахунками, ця війна буде тривати ще достатньо довго. І вона вже триває, нагадаю, вже 10 рік з 2014 року. Це далеко не 2022 рік. Вона вже триває майже 10 років, і вона може тривати ще і 5 років, і 10, знову ж таки, з певними перервами. Тобто ми можемо укласти навіть якесь тимчасове перемир'я за допомогою наших західних союзників з росіянам. А потім вони, знову накопичивши ресурси, знову почнуть війну через рік/півтора/два. Тому ця війна буде завершена тільки із звільненням всієї української території, по-перше. По-друге, вступом України в НАТО. І максимальним послабленням росії, щоб вона була нездатна починати подібні експансіоністські війни на своїх кордонах.
Як Ви вже казали, усі атаки на тимчасово окупованих територіях — це є частина контрнаступу Збройних сил України. От як зараз просувається цей контрнаступ?
Цей наступ просувається згідно з планом Командувача генерала Залужного і Генерального штабу Збройних Сил України. Наше головне завдання — збереження життя особового складу, збереження техніки, яку ми отримали від наших західних союзників. Тому на даний момент підрозділи українських сил оборони вже знищили так звану "сіру зону", зайшли і взяли її під свій контроль, яка відділяла українські сили оборони й окупантів. І зараз ми наступаємо на широкому фронті. Мета цього наступу — зменшити наші втрати. Ми поступово зараз розбираємо 1 лінію оборони противника. Тому цей помірний темп наступу пов'язаний в першу чергу з тим, що ми не створюємо десь прориву на якійсь території. Прорив може мати як і позитивні сторони, так і негативні. Негативні — це велика кількість втрат серед особового складу і техніки і загроза оточення з боку противника, тому що противник наш теж вже укріплений і він підготовлений. Він знає, як вести сучасну війну. Наступаючи широким фронтом, ми захоплюємо більше території. Візуально, можливо, це виглядає не так ефектно, як глибокий прорив шириною там 10-15 кілометрів, там прорив на 50-100 кілометрів. Але ми просуваємося і звільняємо достатньо великі площі території. Просто це не так помітно, тому що це просування іде по всій лінії фронту. Немає глибоких проривів саме тому, щоб не давати противнику можливості оточувати наші штурмові підрозділи. Тобто іде розбір поступово. Туди слідом за штурмовими підрозділами заходить звичайний, мотопіхота, заходять стрілецькі батальйони, закріплюються. Далі шукаються лазівки, розбирається наступна лінія оборони противника. Важливо також те, що це непомітно для широкого загалу. Ми знищили величезну кількість логістики — складів противника за лінією фронту. Просто всі хочуть бачити перемоги, назви звільнених населених пунктів, а те, що щодня знищуються, щодня десятки складів противника з таким важливим БК, що вже спричинило дефіцит боєкомплекту у противника. Ми бачимо, що ми переважаємо на окремих ділянках фронту, навіть по кількості пострілів, зважаючи на те, що наша артилерія набагато більш високоточна. І ми створюємо у противника враження, що ми наступаємо на всій лінії фронту, що так і є, не даючи йому зрозуміти, де буде здійснений рішучий прорив. Тобто вся лінія противника тримається в постійній напрузі. Вони не можуть перекидати свої резерви, оскільки вони не знають, де буде завдано головного удару і противник таким чином позбавлений можливості маневру. Ми зберігаємо достатні і тактичні, і стратегічні резерви, які поки що не задіяні. Вони не введені сьогодня в бій. Вони будуть введені тільки там, де ми побачимо, де побачить Генеральний штаб можливість для рішучого прориву. Шляхом стримування, в тому числі знищується, зараз утилізуються найкращі підрозділи противника, які в нього поки що залишились: бригади ВДВ, їхні елітні танкові частини, як та ж сама та Кантемирівська дивізія, задіяна на Лиманському напрямку. І знищується авіація противника за рахунок підтягнення сучасних систем протиповітряної оборони. Тобто, коли ми побачимо, що лінія оборони противника стане достатньо тонкою на якихось ділянках фронту, от тоді і будуть переправлені наші основні резерви.
Пане Тарасе, дякую Вам за розмову! А я нагадаю сьогодні гостем "Маркера подій" був політтехнолог, офіцер 1-ї окремої бригади спецпризначення імені Івана Богуна Тарас Березовець. Мене звати Ольга Салабай. До зустрічі!